Лікарські рослини

Цикорій дикий

Цикорий обыкновенный

Cichorium intybus

Синоніми: Петрові батоги

Родина:

Поширення
В природних умовах - по всій території України вздовж доріг, на узліссях та інших некультивованих місцях. У культуру введений дуже давно. Так, 1918 р. в Росії цикорій вирощувався на площі 4000 га; 1947 р. в Радянському Союзі - 20000 га, що становило половину його посівних площ в Європі. На даний час цикорій в Україні вирощують лише спеціалізовані господарства та аматори.

Ботанічні характеристики

Коренева система - веретеноподібний, м'ясистий, довгий корінь.

Стебло прямостояче, ребристе, розгалужене в верхній частині, висотою 35-115 см.

Листки прикореневої частини, що утворюють розетку, зворотньо-ланцетовидні, стеблові сидячі, почергові.

Квітки двостатеві, в кошиках, язичкові, голубі, рідше білі або рожеві.

Плід - сім'янка.

Насіння дрібне.

Активні речовини
У корені цикорію є велика кількість вуглеводів, основний з яких - інулін. До складу входить також особливо гіркий глікозид інтибін. Під час піджарювання коренів утворюється ефірне масло цікреоль. У траві є гіркі речовини, зокрема лактуцин, а також тритерпени, кумариновий глікозид цикоріїн, аскорбінова кислота, вітаміни групи В тощо.

Напрями використання
В медицині використовують в основному корені й значно рідше надземну частину, зокрема квітки. Препарати з цикорію застосовують для лікування печінки, нирок, цукрового діабету, поліартриту, діатезу, алергійних хвороб, екземи, запорів, для стимуляції травлення, зниження цукру в крові, як жовчогінні тощо. В харчовій промисловості використовують в ряді випадків для отримання спирту. Ароматичні властивості та приємний смак дозволяють виготовляти з коренів сурогати кофе без кофеїну та інші напої. З метою захисту рослин використовують для знищення в ґрунті нематод, висіваючи цикорій як попередник для суниць, цибулі, часнику та інших культур.

Біологічні особливості
Багаторічна трав'яниста, з молочним соком рослина, розмножується насінням. Сходи можуть переносити заморозки – 6 - 8 °С. Щодо тепла не вибаглива. Добрі урожаї отримують при достатній кількості вологи, але рослини порівняно легко здатні переносити деякий період засухи. Цвіте з липня до вересня.

Лікарські рослини

Череда трироздільна

Череда трвхраздельная

Bidens tripartite

Синоніми: причепа, собачі реп'яхи, чорнобривець болотяний

Родина:

Поширення
В природних умовах росте по всій території України у вологих місцях. У культурі вирощують на зазначених площах аматори та ряд спеціалізованих господарств.

Ботанічні характеристики

Коренева система - стрижнева, сильно розгалужена.

Стебло прямостояче, голе чи рідко опушене, супротивно розгалужене, висотою 25-90 см.

Листки короткочерешкові, супротивні, глибокотрироздільні.

Квітки дрібні, двостатеві, зібрані в прямостоячі чи пониклі на кінцівках стебел кошики жовтувато-коричневого кольору.

Плід - сім'янка, вгорі з зазубреними щетинками.

Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 2,5 - 3,5 г.

Активні речовини
Трава містить флавоноїди, дубильні речовини (до б %), каротин, кумарини, аскорбінову кислоту, ефірну олію, слиз, аміни, гіркоти, мікроелементи.

Напрями використання
Препарати череди мають сечогінну, потогінну, жовчогінну, протизапальну, ранозагоювальну, бактерицидну дію, поліпшують обмін речовин, знижують артеріальний тиск. Рослину використовують при різних діатезах, що супроводжуються висипами. Для профілактики скрофульозу дітей купають у ваннах із відвару трави череди. Відваром промивають рани, протирають шкіру для знищення вугрів і прищів. Потовчене листя прикладають до ран і виразок.

Лікарські рослини

Чорнобривці

Бархатцы

Tagetes sp.

Синоніми: бархатці

Родина:

Поширення
Батьківщина чорнобривців - Мексіка, де вони ростуть у природних умовах. На території України введені в культуру дуже давно. Відомі в Україні найбільше однорічні види - чорнобривці дрібні та позначені. Зустрічаються багаторічні форми. Чорнобривці вирощують спеціалізовані господарства та практично все населення України, в першу чергу як декоративну рослину.

Ботанічні характеристики

2.1. Коренева система - мичкувата.

Стебло пряме, гіллясте, в дрібних чорнобривців до 150 см висотою, а позначених — 60 см.

Листки - перистороздільні.

Квітки середнього розміру, золотисто-жовтого чи темно-червоного кольору.

Плід - темно-коричнева сім'янка.

Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,6 - 0,8 г.

Активні речовини
Усі надземні частини містять ефірну олію, якої найбільше у фазі цвітіння (листки - 0,5-0,7 %, суцвіття - 0,1-0,2 %, стебла -0,05 %). Основний компонент -оци-мен, значно менше ліналоолу, цитропю, сабінену тощо.

Напрями використання
Ефірну олію застосовують у харчовій промисловості для приготування кондитерських виробів, у лікеро-горілчаному виробництві. Особливо широко використовують ефірну олію в парфумерній та косметичній промисловості. В медицині чорнобривці використовують при холангітах у зборах трав (корінь тирлича жовтого — 60 г, трава тирлича хрещатого — 60, трава чорнобривців прямостоячих - 20, коренів терена колючого - 20, трава подорожника великого - 20, трава хвоща польового — 20 г). Дві столові ложки збору заливають 500 мл окропу, кип'ятять 5 хв, п'ють по 100 мл 4 рази в день перед вживанням їжі. Як фітонцидний метод захисту рослин застосовують проти шкідливих комах, готуючи настої та обприскуючи. Настоєм також обробляють бульби гладіолусів від різних грибкових захворювань та насіння айстр і левкою -від чорної ніжки, опускаючи в розчин на 8-10 год. Репелентні й токсичні властивості чорнобривців використовують, висіваючи їх на грядках, де розвиваються нематоди та вовчок, а також обсіваючи овочеві грядки з метою відлякування та дезорієнтації ряду шкідливих комах, зокрема мух.

Лікарські рослини

Васильки справжні

Базилик обыкновенный

Осітит basilicum

Синоніми: васильки лікарські

Родина:

Поширення
Культивують у середній смузі Східної Європи, на Кавказі і в Середній Азії. В дикому вигляді васильки виявлені в Ірані, Індії, Єгипті та інших країнах. В культурі на Україні вирощують ряд колективних та індивідуальних господарств, аматори.

Ботанічні характеристики

Корінь сильно галузистий, основна маса розташована у верхній ^ частині грунту.

Стебло пряме, чотиригранне, сильно гіллясте, до 70 см заввишки.

Листки довгасті, яйцеподібні, супротивні, черешкові, майже голі.

Квітки блідо-рожеві, білі, сірі або червоні, зібрані в китицевидне суцвіття.

Плід - темно-бурий, складається з 4 горішків.

Насіння дрібне.

Активні речовини