Напрями використання
Квітки і листя у свіжому або сухому вигляді застосовують у кулінарії для приготування консервів, солінь, як приправу до супів, м'ясних та грибних блюд, у ковбасному виробництві. Порошок - для виготовлення перцевих сумішей (замість гвоздики, запашного перцю). Васильки справжні - джерело ефірної олії, евинолу і камфори, які використовують у кардіології, харчовій промисловості як ароматичні речовини, у стоматологічній практиці як дезинфікуючий засіб (етинол.). Екстракт - сильний спазмолітик, олія має бактерицидні і протизапальні властивості, збуджує апетит. У народній медицині використовують при гастриті, коліті, кашлі, мігрені, епілепсії, алкоголізмі, для полоскання горла при ангіні, стоматитах, загоюванні ран. У бджільництві відома як цінний медонос.

Лікарські рослини

Волошка синя

Василек синий

Centaurea cyanus

Синоніми: синька, синюшка, лоскутниця

Родина:

Поширення
В природних умовах росте по всій території України на полях, луках, уздовж доріг, засмічує посіви озимих і ярих культур. У культурі вирощують аматори, має перспективи для промислового виробництва.

Ботанічні характеристики

Коренева система стрижнева, головний корінь заглиблюється до 25 см у грунт.

Стебло пряме, рідше розгалужене, волосисто-павутинисте, заввишки до 80 см.

Листки чергові, нижні - ліровиднорозсічені, на черешках, середні й верхні - цілокраї, сидячі, лінійні.

Суцвіття - кошики, що сидять на кінцях стебел і гілочок. Крайові квітки в кошику - яскраво-голубі, майже сині, лійкоподібні, серединні - трубчасті, фіолетові або білуваті.

Плід - сім'янка.

Насіння - дрібне, маса 1000 насінин - 3 - 4 г.

Активні речовини
Квітки містять глікозиди ціанарин, центуарин, іцикорин, флавоноїди, барвник ціанин, сапоніни, смолисті й пектинові речовини, алкалоїди, аскорбінову кислоту, каротин та мінеральні солі.

Напрями використання
В медицині використовують крайові квітки, зібрані в період повного цвітіння. Препарати волошки мають сечогінні, протизапальні, дезинфікуючі й жовчогінні властивості, поліпшують функції травлення. Рослина ефективна в дерматології, при набряках і жовтяниці, як жарознижуючий засіб. У косметології використовують настої і лосьйони. У бджільництві використовують як прекрасний медонос. У фітодизайні розводять як декоративну рослину в садах і парках, для чого виведено сорти з простими і махровими квітками різного забарвлення.

Лікарські рослини

М'ята перцева

Мята перечная

Mentha piperlta

Синоніми: м'ята холодна

Родина:

Поширення
В природних умовах поширена практично по всій території України, переважно в Лісостепу. В Україні відмічено понад 10 видів. М'ята перцева - міжвидовий гібрид м'яти водяної і м'яти колосовидної. Вона представлена великою розмаїтістю форм і популяцій. Великі плантації розміщено в спеціалізованих господарствах Полтавської, Сумської, Чернігівської, Київської, Хмельницької та інших областей. М'яту широко культивують аматори.

Ботанічні характеристики

Коренева система — кореневище, що є підземним пагоном, від якого відходять додаткові корені.

Стебло чотиригранне, розгалужене, висота до 80 см.

Листки видовжені, яйцевидні, з гострими зубчиками. На нижній стороні є багато залоз з ефірними маслами.

Квітки двостатеві або жіночі, дрібні, рожевуватого кольору, зібрані на кінці стебла в колосовидне суцвіття.

Плід, що утворюється рідко, складається з 4 горішків, у кожному з них по одній насінині.

Насіння дрібне, маса 1000 насінин - до 0,1 г.

Активні речовини
Листки містять до 3 % ефірної олії, в якій особливо відчутний ментол, а також є флавоноїди, урсолова та олеанолева кислоти, каротин, дубильні речовини, мікроелементи тощо.

Напрями використання

В медицині використовують для полоскання ротової порожнини при поганому запаху, для ванн, обливань, компресів при сверблячці, нейродерміті та екземах. Свіже листя прикладають до лоба при головних болях, соком змащують шкіру, вражену неускладненими мікозами. При споживанні всередину збуджується апетит, пригнічуються процеси гниття й бродіння в травному каналі, посилюється виділення жовчі тощо.

Ароматичні чаї з м'яти або збори з іншими рослинами - прекрасний профілактичний засіб проти захворювань.

М'яту широко застосовують у ветеринарній медицині, народній кулінарії, захисті рослин.

Лікарські рослини

Чебрець звичайний

Гимьян обыкновенный

Thymus vulgaris

Синоніми: не відомі

Родина:

Поширення
Батьківщина - Середземноморське узбережжя. В культурі вирощують переважно на півдні України спеціалізовані господарства та аматори.

Ботанічні характеристики

Коренева система - стрижнева.

Стебло - прямостояче, гіллясте, в нижній частині здерев'яніле, гілки трав'янисті, чотиригранні, до 50 см заввишки.

Листки дрібні, супротивні, короткочерешкові, ланцетовидні, цілокраї, з крапчастими залозами.

Квітки дрібні, неправильні, переважно лілово-рожевого кольору, зібрані в китицевидні суцвіття.

Плід - дрібний горішок, що складається з 4 однонасінних часток.

Насіння дрібне, маса 1000 насінин - 0,2 - 0,4 г.

Активні речовини
Надземна маса містить складну за хімічним складом ефірну олію (до 1,5 %), флавоноїди, тритерпенові та інші кислоти, смоли, дубильні речовини.

Напрями використання
В медицині використовують як бактерицидний засіб для дезинфекції ротової порожнини, лікування грибкових захворювань шкіри, у стоматологічній практиці, призначають як антисептичний засіб при поносах, проти глистів тощо. У парфумерній промисловості використовують олію. В харчовій промисловості застосовують з метою ароматизації різних страв та продуктів при приготуванні м'ясних блюд, салатів, засолюванні огірків тощо. В бджільництві відомий як цінний медонос. У фітодизайні сіють та висаджують як декоративну траву.

Лікарські рослини

Меліса лікарська

Мелиса лекарственна

Melissa officinalis

Синоніми: меліса лимонна, маточник, медова трава, роївник, лимонна трава

Родина:

Поширення
Походить із районів Середземномор'я. Широко культивується в багатьох країнах Західної Європи. У Східній Європі як дика рослина зустрічається на Кавказі, в Криму та інших регіонах. Вирощують мелісу господарства та аматори.

Ботанічні характеристики

Кореневища гіллясті, короткі.

Стебла прямостоячі, чотиригранні, гіллясті, до 80 - 100 см заввишки.

Листки черешкові, яйцеподібні, темно-зелені й голі зверху, на верхівці загострені.

Квітки дрібні,