У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


“ Дигенетичні і моногенетичні трематоди (смоктальні черви). Особливості життєдіяльності стьожкових червів. Основні представники. Ціп’як ”

ПЛАН

1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди.

2. Клас Стьожкові черви: особливість життєдіяльності. Представник – ціп’як.

Висновки

Література

1. Клас Сисуни (смоктальні черви), або Трематоди

До класу належить близько 4000 видів; усі вони є паразитами внутрішніх органів хребетних та безхребетних тварин. Зовнішнім виглядом і будовою сисуни нагадують війчастих червів, а відмінності їх пов'язані в основному з паразитичним способом життя. Сисунам властиві складні життєві цикли. Тіло їхнє плоске, листкоподібне, як правило, завдовжки 0,3—5 см. В тілі хазяїна вони утримуються присосками — ротовим та черевним. Ротовий присосок оточує рот, що знаходиться на передньому кінці тіла. Сисуни живляться тканинами хазяїна, які вони проковтують за допомогою м'язистої глотки. Стінку тіла становить шкірном'язовий мішок, до якого входять тегумент і непосмуговані м'язи, між ними розміщена базальна мембрана. Тегумент утворений шаром клітин, що злилися між собою (синцитій). М'язи мають поздовжні, кільцеві та діагональні волокна.

Ротовий отвір травної системи веде до мускулистої глотки, що являє собою сильний сисний апарат. Глотка переходить у стравохід, розгалужені кишки, які закінчуються сліпо.

Усі стьожкові черви — ендопаразити. Статевозрілі форми живуть майже виключно в кишечнику хребетних тварин. Ряд представників цестод є паразитами людини. Тіло цестод має вигляд розчленованої стрічки (стробіла). На передньому кінці є головка, або сколекс, за якою йде коротка нерозчленована шийка, що переходить у розчленовану стьожкувату частину тіла, яка складається з члеників, або проглотид. Лише в небагатьох тіло нерозчленоване. Кількість проглотид у різних видів варіює від 3 до 3000—4000. Під час розвитку і росту черв'яка в кишечнику остаточного живителя проглотиди безперервно відчленовуються від шийки; проглотиди заднього кінця тіла в міру дозрівання в них яєць відриваються. Довжина стробіли в різних видів коливається від одного міліметра до кількох метрів. Сколекс має органи фіксації, найчастіше у вигляді чотирьох мускулистих присосок або двох поздовжніх присисних щілин — ботріп. У багатьох, крім присосок, на вершині сколекса є ще невеликий хоботок, озброєний кутикулярними крючками. Органи травлення в цестод повністю редукувалися. Живляться вони, всмоктуючи через усю поверхню тіла розчинені поживні речовини з кишечника живителя. Органів дихання і кровообігу в цестод, як і у всіх взагалі плоских червів, немає. Цестоди — анаероби: процеси дисиміляції здійснюються без участі вільного кисню. Органи виділення — протонефридії. Головних видільних каналів два; вони розміщені по боках стробіли по всій її довжині і відкриваються назовні на задньому кінці тіла. В кожній проглотиді поздовжні видільні канали з'єднані поперечним. Нервова система (її центральний відділ) представлена головним ганглієм і нервовими стовбурами, що відходять від нього, з яких два головних лежать по боках тіла. Органи розмноження розвинені надзвичайно сильно. Цестоди — майже всі гермафродити, їх статевий апарат збудований дуже подібно до статевого апарату трематод. Проте в цестод повний комплект чоловічих і жіночих статевих органів розвивається кінець кінцем у кожній проглотиді. В наймолодших члениках, що лежать безпосередньо ззаду шийки, статевих органів немає. В проглотидах, розміщених трохи далі назад, з'являються частини чоловічого статевого апарату; в міру відсування цих проглотид ще далі назад в них розвиваються і жіночі статеві органи,— членики стають гермафродитними. Як приклад розглянемо будову статевого апарату в гермафродитному членику бичачого ціп'яка

Майже всі сисуни — гермафродити. Складні життєві цикли сисунів пов'язані з проходженням низки стадій розвитку. На цих стадіях здійснюється статеве розмноження як із заплідненням, так і без нього, тобто партеногенетично, що забезпечує величезну кількість потомків, яка необхідна для підтримання існування виду.

Печінковий сисун — паразит великої та дрібної рогатої худоби, коней, свиней, іноді він зустрічається і в людини. Проміжний хазяїн — ставковик малий. Живе сисун у жовчних протоках печінки і часто призводить до їх закупорення, що супроводжується високою температурою, сильним болем, жовтухою.

Яйце сисуна починає розвиватися при потраплянні у воду, де з нього виходить вкрита війками личинка (мірацидій). У тілі личинки є особливі зародкові клітини, здатні до партеногенетичного розмноження. Личинка активно занурюється в тіло ставковика і проникає в печінку хазяїна. Тут личинка перетворюється на другу личинкову стадію (спороцисту). В ній відбувається подальший розвиток зародкових клітин, що утворилися ще в мірацидії. З них партеногенетичним шляхом утворюється наступна личинкова генерація (редп). Спороциста розривається, і редії самостійно паразитують у тілі хазяїна. Всередині редій утворюється (партеногенетично) нова генерація редій, або наступне покоління личинок — церкарії. Церкарій залишає молюска і активно пересувається у воді за допомогою хвоста. Потім він прикріплюється до будьякого предмета, наприклад стебла рослини, і вкривається оболонкою (інцистується). Якщо така личинка (адолескарій) потрапить з водою чи травою в кишки тварини, яка є основним хазяїном сисуна, то її оболонка розчиняється і паразит проникає в печінку, де досягає статевозрілого стану.

Котяча двоустка — досить поширений паразит людини і ссавців (собак, котів та ін.). Паразитує в печінці. Спричинює хворобу, яка може мати летальний наслідок. В життєвому пиклі змінює двох проміжних хазяїнів — прісноводних черевоногих молюсків та коропових риб. Основний хазяїн вражається при поїданні сирої риби.

Заходи боротьби і профілактики. З метою швидшого викорінення цієї хвороби слід виявляти й лікувати хворих людей з обов'язковим знезаражуванням фекалій, не використовувати м'ясо, яке не пройшло ветеринарносанітарного контролю, піддавати термічній обробці м'ясо, призначене для вживання, і проводити санітарнопросвітницьку роботу серед населення.

2. Клас Стьожкові черви: особливість життєдіяльності.

Представник – ціп’як

Усі


Сторінки: 1 2 3