стьожкові черви (цестоди) ведуть паразитичний спосіб життя. В статевозрілому стані вони живуть у кишках хребетних тварин і людини, а в личинковому — в різних органах і тканинах як безхребетних, так і хребетних тварин. Нині їх відомо близько 3500 видів. Форма тіла цих паразитів нагадує стьожку. Розмір дорослих паразитів коливається від 1 мм до 10 м і більше. Найчастіше тіло стьожкових червів складається з голівки, шийки і члеників. На голівці знаходяться органи прикріплення: присоски, присмоктувальні щілини й гачки. Членики утворюються на задньому кінці шийки. У одних цестод їх буває мало (3—4 членики в ехінокока), а в інших багато (40 тис. і більше у стьожака широкого). Стьожкові черви всмоктують поживні речовини всією поверхнею тіла, тобто травлення у них внутрішньоклітинне. Виділення здійснюється видільними трубками, головні стовбури яких розміщуються по боках тіла. Нервова система має таку саму будову, як і в інших класів плоских червів.
Статева система у цестод гермафродитна. В члениках, розміщених ближче до шийки, ще немає статевої системи. Згодом з'являються чоловічі статеві органи, а потім і жіночі. Яйця дозрівають у задніх члениках, які активно виповзають або пасивно викидаються в зовнішнє середовище з фекаліями основного хазяїна.
Ціп'як бичачий (неозброєний). Дорослий паразит у стьожковій стадії живе в тонкій кишці людини, а личинки його живуть у різних органах великої рогатої худоби. Хазяїна, в тілі якого розвиваються личинкові стадії, прийнято називати проміжним, а в тілі якого паразит досягає статевої зрілості — основним. Отже, для ціп'яка неозброєного проміжний хазяїн — велика рогата худоба, а основний — людина.
Тіло ціп'яка (стробіла) завдовжки 4—12м складається з маленької голівки з чотирма присосками, короткої шийки і великої кількості (близько 1000) члеників (проглотид).
Особливості будови ціп'яків тісно пов'язані з необхідністю пристосування до паразитичного способу життя. Травної системи у них немає зовсім. Живляться паразити поживними речовинами, що містяться в кишках, всмоктуючи їх усією поверхнею тіла. Тіло їх вкрите типовим шкірном'язовим мішком, однак покриви (тегумент) здатні одночасно протидіяти перетравлювальній дії травних соків і всмоктувати продукти з порожнини кишок людини. Органів чуття немає. Пристосуванням до паразитичного способу життя є добре розвинена статева система і гермафродитизм, а також надзвичайна плодючість (у кожному членику бичачого ціп'яка знаходиться до 175 тис. яєць, за добу з організму їх виводиться близько 5 млн). Членики здатні самостійно виповзати через анальний отвір, а також, вийшовши з фекальними масами назовні, розповзатися по землі й траві, збільшуючи тим самим можливість зараження. Велика рогата худоба заражається, проковтуючи членики або яйця.
У кишках тварин з яєць виходять личинки з шістьма гачками, за допомогою яких вони проникають у кровоносні капіляри і кров'ю розносяться по всьому тілу тварини. Більша частина їх осідає в міжм'язовій сполучній тканині, язиці, жувальних м'язах, серцевому м'язі, де вони перетворюються на фіну, або цистицерк. Фіна — пухирець завбільшки з горошину, всередині якого міститься голівка ціп'яка з шийкою.
Зараження людей бичачим ціп'яком відбувається під час використання в їжу недостатньо термічне обробленого м'яса, в'яленої або солоної враженої яловичини (особливо телятини). Перший час після зараження хвороба може протікати без будьяких видимих проявів. Проте потім у хворих з'являються розлади травлення, загальна слабкість, недокрів'я, головний біль, дратівливість, порушується сон, знижується працездатність тощо.
Ще одним поширеним паразитом людини є стьожак широкий. Крім людини він паразитує в організмі собак, котів, лисиць тощо. Довжина цього паразита сягає 25 метрів. Зараження відбувається під час споживання недостатньо просмаженої або просоленої риби та ікри. Риба вражається при поїданні першого проміжного хазяїна — рачкациклопа з личинками паразита.
На відміну від попередніх видів стьожкових червів, у життєвому циклі ехінокока людина виступає як проміжний хазяїн. Остаточним хазяїном для цього паразита є хижі тварини: собаки, вовки, лисиці тощо. Людина вражається ехінококом у разі необережного поводження з собакою, у якого на шерсті можуть залишатися яйця паразита. Потрапивши у кишки людини, личинки переходять до різних органів людини і утворюють фіни, які поступово збільшуються в розмірах. Фіна може розмножуватися, тисне на органи. Позбутися цього можна лише хірургічним шляхом.
Висновки
До класу належить близько 4000 видів; усі вони є паразитами внутрішніх органів хребетних та безхребетних тварин.
Сисунам властиві складні життєві цикли.
Сисуни живляться тканинами хазяїна, які вони проковтують за допомогою м'язистої глотки.
Ряд представників цестод є паразитами людини.
Довжина стробіли в різних видів коливається від одного міліметра до кількох метрів.
Печінковий сисун — паразит великої та дрібної рогатої худоби, коней, свиней, іноді він зустрічається і в людини.
Котяча двоустка — досить поширений паразит людини і ссавців (собак, котів та ін.). Паразитує в печінці.
Стьожкові черви всмоктують поживні речовини всією поверхнею тіла, тобто травлення у них внутрішньоклітинне.
Ціп'як бичачий (неозброєний). Дорослий паразит у стьожковій стадії живе в тонкій кишці людини, а личинки його живуть у різних органах великої рогатої худоби.
Людина вражається ехінококом у разі необережного поводження з собакою, у якого на шерсті можуть залишатися яйця паразита.
Література
1. Біологія: Навч. посіб. / А. О. Слюсарєв, О. В. Самсонов, В.М.Мухін та ін.; За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3тє вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.
2. Основи зоології / За ред. Верємєєва С.І. – К., 2000.
3. А.М. Охріменко, Е.В. Шухова „Хрестоматія із зоології”.
4. Е.Т. Горовкина, Н.И. Кузьмина „Уроки зоологии”.
5. Ю.Т. Вервес, П.Г.Балан, В.В. Серебряков. „Зоологія”.
6. О.С. Батуєв, М.А. Гуленкова, Т.В. Іванова „Зоологія для школярів та