“ Мавпи, як вищий підклас ссавців, ссавці і екологія, морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців.”

План

Мавпи, як вищий підклас ссавців.

Ссавці і екологія навколишнього середовища.

а) екологія ссавців; поширення ссавців

б) абіотичні фактори

в) біотичні фактори

г) багаторічні біологічні цикли

Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу ссавців.

4. Висновки

Література

1. Мавпи, як вищий підклас ссавців.

До цього ряду належать найбільш високоорганізовані ссавці, в тому числі й людина. Примати – древні або надземні тварини середньої величини. Для мавп характерний розвиток півкуль головного мозку, кора яких утворює складну систему звивин і борозен. Мавпи мають на пальцях плоскі нігті, волосяний покрив розвинений значно гірше, ніж у напівмавп. У людиноподібних мавп лицьовий відділ голови мало вкритий волоссям, а вуха, долоні і підошви зовсім голі. Перехідні кінцівки довгі і краще розвинені, ніж задні. Зубів 32. Є 4 групи крові. Користуються складною звуковою локацією. Добре розвинена міміка і жестикуляція. Можуть передавати різний емоційних стан. Мають хорошу пам’ять. На грудях одна пара молочних залоз. Їжа в основному рослинна, але серед мавп є і комахоїдні види.

До людиноподібних мавп належать орангутанг, шимпанзе, горила.

Примари поділяються на два підряди: Широконосі і Вузько носі мавпи. До широконосих належать в основному деревні тварини, такі як іграшки, капуцини, ревуни та ін. Живуть в Центральній і Південній Америці і Південній Азії. Представниками їх є гібони і людиноподібні мавпи.До підряду вищі примати належить і людина розумна – Homo sapiens, якій у минулому передувало кілька видів людей: австралопітек, пітекантроп, синантроп, неандерталець. Становлення людини розумної було пов’язано із розвитком трудової діяльності, членороздільної мови і виникненням суспільства.

Практичне значення приматів полягає в тому, що їх використовують для медичних та біологічних експериментів, оскільки багато фізіологічних процесів, що відбувається в організмі мавп, подібні до таких що є в організмі людини.

2. Ссавці і екологія навколишнього середовища.

Поширення ссавців. Завдяки теплокровності і високому рівню організації ссавці дуже поширились по Землі від тропіків до високих широт. На узбережжі Антарктиди зустрічаються тюле-ні; до Північного полюса проникають ластоногі і китоподібні. В Арктиці поширені білі ведмеді, проникають сюди песці, північ-ні олені. У цих звірів добре виражена здатність до терморегуля-ції. Вони можуть підтримувати температуру свого тіла на 80 °С вище від температури навколишнього середовища. Від холоду на-земних ссавців захищає тепле хутро, водних — добре розвинений шар підшкірного жиру. Крім того, у несприятливий період року вони мігрують у південніші райони. Багато видів ссавців присто-сувалось до життя у пустинях (верблюди, тушканчики, піщані ховрахи, каракали та ін.). Витримувати високу температуру пу-стинь і до того ж тривалий час обходитися без води (до 17 днів під пекучим сонцем) можуть верблюди; двогорбий (поширений у Центральній Азії; у Монголії зберігся у дикому стані) та особ-ливо одногорбий (зустрічається у Малій Азії, Індії, Африці, Ара-вії.

Абіотичні фактори. Більшість ссавців, як теплокровні тварини, можуть витримувати значні коливання температури. Так, заєць-біляк у Якутії живе в умовах, де річна амплітуда температур становить 103°С (взимку до —68°С, а влітку до +35 °С). Еври-термними видами є також вовк, лисиця, білка та багато інших. Разом з тим людиноподібні мавпи, носороги, тапіри можуть жити при високій і відносно постійній температурі.

Світло має менше значення у житті звірів, ніж птахів. Серед них є багато нічних і сутінкових (рукокрилі, багато хижаків, гри-зунів та ін.). Освітленість впливає на линяння, зміну забарвлен-ня хутра. Із збільшенням тривалості світлового дня світлішим стає забарвлення хутра у песців, соболів, норок.

Вплив біотичних факторів на ссавців пов'язаний насамперед з живленням. Багато ссавців живляться рослинною їжею. Траво-їдними є парнокопитні, непарнокопитні, із гризунів — полівки, ба-баки; плодоїдними — напівмавпи, деякі мавпи, крилани; насін-ням живляться білки, бурундуки, миші. Рослиноїдні ссавці мають ряд адаптацій до живлення рослинною їжею: у парнокопитних добре розвинені м'ясисті губи і язик для захоплення трави; у гри-зунів, зайцеподібних — різці; кутні зуби у них мають широку жуйну поверхню. Кишки у рослиноїдних ссавців довгі. В окремих із них добре розвинена сліпа кишка (зайцеподібні, гризуни, не-парнокопитні), в інших ускладнився шлунок (жуйні).

Рослини використовуються ссавцями також як будівельний матеріал для гнізд, служать місцем схованок та тимчасового захисту.

Є група всеїдних ссавців, що живляться як рослинною, так і тваринною їжею (бурий ведмідь, дикий кабан, єнотовидний соба-ка, пацюк, борсук, єнот).

Взаємозв'язки типу «хижак — жертва» існують і між окремими видами ссавців (лисиця-мишовидні гризуни, вовк-заєць, тигр-олень та ін.). У жертв виникли пристосування до виживання: за-хисне забарвлення, здатність до швидкого бігу, затаювання та ін.

У деяких ссавців спостерігаються симбіотичні зв'язки з інши-ми тваринами. Так, на спинах слонів, носорогів, буйволів часто можна бачити єгипетських і білих чапель, які відшукують у них і поїдають кліщів та інших паразитів.

Ускладнюються і внутрішньовидові взаємозв'язки ссавців та їхня популяційна організація. Звірі, які живуть у норах або ко-ристуються постійними схованками, ведуть поодинокий або сімей-ний спосіб життя. Вони займають певну ділянку, яку захищають від вторгнення чужаків (представники рядів Гризуни, Комахоїд-ні, Хижаки). Крупні ссавці, що ведуть кочовий спосіб життя, утворюють зграї, стада. Об'єднання в групи копитних сприяє кра-щому захисту від ворогів. Великі копитні при нападанні хижаків утворюють колективну оборону. Молодняк скупчується всередині, а дорослі тварини розміщуються по колу, повернувшись до воро-га рогами. Для хижаків (наприклад, вовків) характер-не колективне полювання. Окремі члени зграї гонять здобич, інші намагаються перерізати їй шлях або ж нападають із засідки. Сильно розвинена