Деякі ссавці (бабаки, ховрахи, пищухи та ш.) живуть коло-ніями у місцях із достатньою кількістю кормів. Це забезпечує також кращі можливості для виявлення небезпеки з боку хижаків.

Багаторічні біологічні цикли. Для багатьох ссавців (насампе-ред гризунів, зайцеподібних, деяких хижаків та копитних) харак-терні коливання чисельності, які періодично повторюються через кілька років. Так, у білки цикл зміни чисельності становить 4—7 років (залежно від місцевості), у песця — 3—4 роки, північно-го оленя — від 10 до 20 років. Отже, періодично чисельність осо-бин того або іншого виду досягає свого «апогею». Так, у роки «мишиної напасті» на 1 га площі землі буває 20—ЗО тис. нір полі-вок. В інші роки кількість нір може сходити нанівець.

Причини коливань чисельності різноманітні і не до кінця ще вивчені. Однією із найістотніших серед них є зміна кількості кор-мів та їх доступність. Наприклад, відразу за неврожаєм хвойних дерев зменшується чисельність білки. Подібна залежність чисель-ності від зміни кормової бази спостерігається у песця, лисиці, горностая та інших звірів. У видів, кормова база яких залишає-ться з року в рік більш-менш постійною, коливання чисельності зумовлюються насамперед епізоотіями — інфекційними захворю-ваннями. Періодичні спалахи епізоотій спостерігаються у зайців, ондатр, водяних пацюків та ін. Природа епізоотій різноманітна: це можуть бути глистяні інвазії, кокцидіоз, туляремія.

Впливають на чисельність ссавців і аномалії погоди. Глибокі сніги періодично спричинюють масову загибель кабанів, козуль, сайгаків, зайців-русаків.

Встановлено також внутрішньопопуляційні механізми регулю-вання чисельності: при високій щільності популяцій зменшується кількість звірків, що беруть участь у розмноженні, а також ве-личина виводка. Залежно від рівня чисельності змінюється і швидкість статевого дозрівання. Так, при високій чисельності гренландського тюленя статевозрілими ставало у шестирічному віці 50 % самок і лише у восьмирічному — всі 100 %. При надмір-ному розрідженні популяцій у результаті надпромислу уже в чо-тири роки дозрівало 50% самок, а до шести років — усі 100%..

Вивчення коливань чисельності дає змогу організувати бороть-бу з масовими шкідниками та планувати добування промислових видів.

Морфологічні ознаки системи травлення і кровообігу у ссавців.

Органи травлення розпочинаються ротовим, оточеним губами, що служать для захоплення їжі. У ротовій порожнині розташовані язик, на поверхні якого знаходяться смакові сосочки, і зуби. Зуби сидять в альвеолах; вони диференційовані на різці, ікла, передкутні та справжньокутні. Різці служать для відкушування чи обгризання їжі, кутні є для її розжовування. Інколи звірі умертвляють здобич, розривають її. Зубна система ссавців залежить від способу їх живлення. У молодому віці у них функціонують молочні зуби; пізніше вони замінюються постійними. У ротову порожнину відкриваються протоки слинних залоз, секрет яких змочує їжу; фермент птіалін, що є в слині, розщеплює крохмаль на цукор. По справжньому їжа надходить у шлунок, що здебільшого має вад відділи: розширений кардіальний та звужений пілоричний. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, який містить соляну кислоту, пепсин, ліпозу. У жуйних копитних шлунок складається із чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки і сичуга. Перші три відділи позбавлені травних залоз; їх населяють бактерії – симбіонти, під дією яких відбувається процес бродіння рослинно рої їжі, Лише в сичу зі їжа перетравлюється.

У тонких кишках відбувається основне перетравлення їжі. У товстій і особливо сліпій кишках за участю симбіонтів груба їжа зброджується і розкладається насамперед рослинна клітковина. У прямій кишці всмоктується вода інформуються калові маси.

Диференціація зубів і травного тракту, наявність різноманітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів.

Кровоносна система ссавців досконала. Серце чотирикамерне. Від лівого шлуночка відходить одна дуга аорти, яка повертає вліво. Вона продовжується у спинну аорту, що тягнеться вздовж хребта. Отже, у ссавців, як і в птахів, до органів іде артеріальна кров. Венозна кров від переднього відділу тіла збирається у передні порожнисті вени, від заднього і середнього – у задню порожнисту вену. Наявна ворітна система печінка. Мале коло кровообігу подібне до такого як у птахів. Еритроцити крові без’ядерні, дуже малі, в 1 мм3 крові їх буває до 8,4 млн. Завдяки цьому загальна поверхня еритроцитів дуже велика, що значно збільшує їхню кисневу ємність.

Інтенсивний обмін речовин і система терморегуляції забезпечують порівняно високу і сталу температуру тіла у ссавців (до 39оС). У терморегуляції важливу роль відіграють волосяний покрив та потові залози (при випаровуванні тому з поверхні тіла організм охолоджується).

Висновки

До цього ряду належать найбільш високоорганізовані ссавці, в тому числі й людина.

До людиноподібних мавп належать орангутанг, шимпанзе, горила.

До підряду вищі примати належить і людина розумна – Homo sapiens, якій у минулому передувало кілька видів людей: австралопітек, пітекантроп, синантроп, неандерталець.

Завдяки теплокровності і високому рівню організації ссавці дуже поширились по Землі від тропіків до високих широт.

Більшість ссавців, як теплокровні тварини, можуть витримувати значні коливання температури.

Великі копитні при нападанні хижаків утворюють колективну оборону. Молодняк скупчується всередині, а дорослі тварини розміщуються по колу, повернувшись до воро-га рогами.

Глибокі сніги періодично спричинюють масову загибель кабанів, козуль, сайгаків, зайців-русаків.

Зубна система ссавців залежить від способу їх живлення.

Диференціація зубів і травного тракту, наявність різноманітних травних залоз значно інтенсифікували процес травлення і засвоєння їжі у звірів.

Інтенсивний обмін речовин і система терморегуляції забезпечують порівняно високу і сталу температуру тіла у ссавців (до 39оС).

Література:

1) Г.В. Ковальчук. Зоологія з основами екології.

2) А.Ф. Сеник, О.П. Кулаківська. Зоологія з основами екології.

3)