“Групи та їх класифікація.

Міжособистісні стосункив групах”

Для соціальної психології недостатньою є просто констатація певної кількості людей або навіть виділення в її межах яких-небудь стосунків. Соціальна психологія дослід-жує насамперед закономірності поведінки та діяльності лю-дей, зумовлені їх належністю до реальних соціальних груп. Наголошується на аналізі змістової характеристики груп, виявленні специфіки впливу на особистість конкретної со-ціальної групи. Значущість групи для особистості полягає передусім у тому, що група є певною системою діяльності, її суб'єктом, включеним у систему суспільних відносин. Єд-ність змісту й форм діяльності породжує спільність психо-логічних рис групи, передовсім «групової свідомості». Та-кими рисами можна вважати групові інтереси, потреби, нор-ми, цінності, цілі. Кожний член групи усвідомлює свою належність до групи завдяки привласненню цих характе-ристик, усвідомленню психологічної спільності з іншими членами цієї соціальної групи. Тому універсальним прин-ципом входження до певної спільноти є формування усві-домлення почуття «ми», що засвідчує належність до певної групи (хоча іноді цей феномен може бути й неусвідомлений). Саме тут виявляється специфіка соціально-психо-логічного аналізу групи, що визначає риси, які роблять гру-пу психологічною спільнотою і дають змогу кожному чле-нові ідентифікувати себе з групою.

Соціальна діяльність, її конкретні види та форми є ос-новним інтегруючим фактором і головною ознакою соці-альної групи. Участь членів групи в спільній діяльності зу-мовлює формування психологічної спільності між ними. Саме в цьому разі група стає об'єктом соціально-психологічного аналізу.

Основні параметри групи

Шляхом соціально-психологічного аналізу дослід-жуються такі параметри групи, як її склад, структура, гру-пові процеси, норми, цінності, санкції (табл.).

Перелік ознак для характеристики складу реальної групи залежить від типу її діяльності.

Це стосується і структури групи. Існує кілька формаль-них ознак структури групи: структура комунікацій, структу-ра керівництва, підлеглості та ін. Крім того, можна виділяти емоційну структуру групи, структуру міжособистісних сто-сунків та її зв'язок із функціональною структурою групової діяльності. При розгляді групи як суб'єкта діяльності аналіз структури групової діяльності має включати аналіз функцій кожного члена групи. Співвідношення цих двох структур є співвідношенням «неформальних» та «формальних» взаємин у групі.

Серед групових процесів треба виділити ті, які органі-зують діяльність групи. Це насамперед процеси групової динаміки, що відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розвиток і розпад. Процесами групової динаміки вважаються керівництво та лідерство, прийняття групових рішень, утворення групових норм, формування структури групи, згуртованість, конфлікти, тобто всі ті процеси, які фіксують і забезпечують психологічні зміни, що відбуваються в групі під час її існу-вання. Важливий аспект групової динаміки — це розвиток групи, його якісно специфічні рівні, особливості різних па-раметрів групової діяльності на кожному з цих рівнів.

Одним з важливих параметрів функціонування групи є групові норми. Це певні правила, відпрацьовані й прийняті групою. Поведінка членів групи здійснюється відповідно до групових норм, які виконують регулятивну функцію щодо діяльності групи. Норми тісно пов'язані з цінностями, бо всякі правила формулюються тільки на підставі відпрацю-вання певного ставлення до соціальних явищ, що зумовлене місцем групи в соціальному середовищі, її досвідом в орга-нізації певної діяльності.

Цінності різних соціальних груп не завжди збігаються. Норми як правила, що регулюють поведінку та діяльність членів групи, спираються саме на групові цінності. Зміст норм групи включає в себе і загальнозначущі норми, і спе-цифічні, відпрацьовані конкретною групою. Взаємини інди-віда і групи можна зрозуміти лише за умови визначення, які норми групи він приймає, а які відкидає, і чому він робить такий вибір. Групові норми сприяють підвищенню стабіль-ності групи, вони не тільки впливають на членів групи, а й становлять основу соціального контролю.

Соціальний контроль — це система засобів впливу су-спільства та соціальних груп на людину з метою регуляції її поведінки відповідно до прийнятих норм. Соціальний конт-роль вирішує два завдання"— підгримує стабільність со-ціальної структури та забезпечує її позитивний розвиток. Вплив соціального контролю найбільше відчувають особи, які демонструють поведінку, що не відповідає нормам або відхиляється від них. Залежно від типу таких відхилень гру-па застосовує певні санкції до своїх членів. Характер цих санкцій залежить од рівня розвитку групи. Санкції можуть бути двох типів — позитивні і негативні, вони застосову-ються з метою забезпечення виконання норм.

Поведінка членів групи залежить від системи очікувань щодо виконання групових норм. Такі очікування (у соціаль-ній психології вони мають назву експектацій — від англ. — очікування) — це різновид соціальних санк-цій, що впорядковують систему взаємин і взаємодій у групі. На відміну від офіційних регуляторів поведінки в групі екс-пектації мають неформалізований і не завжди усвідомлю-ваний характер. Вони характеризуються правом очікування від оточуючих поведінки, що відповідає їх груповому стату-су, та обов'язком поводитися відповідно до обгрунтованих очікувань інших людей.

Класифікація груп

Одна з найважливіших проблем у соціально-психо-логічному аналізі груп — їх класифікація (рис.).

За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, націо-нальність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Люди, що утворюють цю спільноту, ніколи не зустрічаються і нічого не знають один про одного. Реальна група — це обмежена за розмі-рами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спіл-кування. Умовні групи частіше виступають об'єктом соціо-логічного аналізу, а реальні групи досліджуються здебіль-шого соціальними психологами.

Групи бувають великі і малі. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками