Ця ера - час розквіту покритонасінних рослин, ссавців (мал. 304), птахів, комах і молюсків. Клімат початку ери був одним з найтепліших в історії Землі. На суходолі перева-жали вологі ліси з покритонасінних. У цей час з'явилася більшість сучасних рядів птахів, гризуни, китоподібні та декілька інших рядів ссавців, які зго-дом дали початок хижим, ластоногим, парно- й непарнокопитним. Поступово клімат планети ставав су-ворішим і встановилася природна зональність суходо-лу, яка нагадувала сучасну. Значні степові простори зумовили бурхливий розвиток різноманітних копит-них, хижих та інших груп ссавців.

Завершальний період кайнозойської ери - антро-погеновий - почався приблизно 2 млн. років тому й триває дотепер. У ньому відбулося значне похолодання, яке супроводжувалося значними зледеніннями. Нав-коло льодовиків формувалася своєрідна «льодовикова фауна», до складу якої входили вимерлі нині мамонт, або мамут, шерстистий носоріг, велетенський олень, печерний ведмідь та інші тварини. Потім настав період потепління, внаслідок якого площа льодовиків скоротилася до сучасної. Такі зміни клімату зумови-ли і зміни в живій природі, наслідком яких стало фор-мування сучасних флори і фауни. Головна подія сучасного антропогенового періоду - поява людини і становлення людського суспільства.

Органи багатоклітинних тваринних організмів

Багатоклітинні тварини утворюють саму численну групу живих організмів планети, яка нараховує більше 1,5 млн нині живучих видів. Багатоклітинні тварини відбулися від одноклітинних організмів - протіст, однак зазнали істотні перетворення, зв'язані з ускладненням організації.

Однією з найважливіших характерних рис багатоклітинних тварин є морфологічне і функціональне розходження кліток тіла. Клітки спеціалізуються на виконанні визначених функцій, утворюючи тканини. Різні тканини поєднуються в органи, органи - у системи органів. Для здійснення взаємозв'язку між ними і координації їх роботи служать регуляторні системи - нервова, ендокринна й імунна.

В організмах багатоклітинних тварин існує внутрітранспортна циркуляторна система, яка поставляє віддаленим від поверхні тіла тканинам і органам необхідні речовини - рідка тканина кров. Багатоклітинні тварини одержують інформацію про зміни в навколишньому середовищі і реагують на них за допомогою нервової системи й органів почуттів. Багатоклітинні тварини розмножуються статевим розмноженням. Розвиток організму багатоклітинної тварини з однієї клітки - зиготи - привело до виникнення в ході еволюції складного процесу індивідуального розвитку - онтогенезу. Подібність початкових стадій онтогенезу у всіх типів тварин свідчить про спільність їхнього походження з протіст.

По ознаці чи відсутності наявності внутрішнього кістяка тварини підрозділяються на дві груп - безхребетні і хребетні. Виділяють також первичнороті (первинний рот організму на стадії гаструли - бластопор - залишається ротом у дорослого організму) і другоряднороті (первинний рот зародка перетворюється в анальний отвір, а відкритий рот закладається вдруге у виді ектодермальної кишені). До вторинноротих відносяться типи Голкошкірі і Хордові. Виділяють також дві групи тварин по симетрії тіла: променисті, або радіальносиметричні (Губки і Кишковосмугасті) і двосторонньо-симетричні. Усі багатоклітинні тварини також підрозділяються на двошарові і тришарові. Двошарові не мають мезодерми, а тільки ендо- і ектодерму. До них відносяться два типи - Губки і Кишковосмугасті.

Губки - найбільш примітивні багатоклітинні тварини. У губок є диференціація кліток, але немає чи майже немає координації між клітками, необхідної для організації їх у тканині. Губки не мають нервової системи. Ток води, необхідний для постачання організму живильними речовинами і киснем, здійснюється за допомогою хоаноцитів, чи воротничкових кліток.

Кишковосмугасті - переважно морські, радіально-симетричні, вільноплаваючі, сидячі чи прикріплені тварини, що нараховують близько 10 тис. видів. Кишково смугасті мають дуже примітивні риси будови:

- двошаровий тип будови: найбільше примітивно влаштовані гідроідні поліпи по своїй організації подібні з гаструлою - зародковою стадією багатоклітинних тварин

- радіальна симетрія тіла: сформована в зв'язку з прикріпленим чи малорухомим способом життя у водяному середовищі

- відсутність дійсних тканин (у всіх кишковосмугасті, крім коралових поліпів), багато процесів протікають ще на клітинному рівні

- дифузійний (розсіяний) тип будівлі нервової системи, що забезпечує відносно повільне здійснення тільки простих рефлексів

- дифузійний тип подиху і виділення

- змішаний тип травлення: воно починається в кишковій порожнині (як у більшості багатоклітинних тварин), а закінчується внутрікліткового (як у протист)

- наявність (поряд з половим) безстатевого розмноження (брунькування), не властивого переважній більшості багатоклітинних тварин.

Деякі кишковосмугасті існують у двох життєвих формах: прикріпленого до субстрату поліпа і вільно плаває планктонної медузи. Ці форми чергуються один з одним. Чергування форм супроводжується зміною способів розмноження (медузи - полове, поліпи - безстатеве). Завдяки наявності медузоїдного покоління і їхніх личинок відбувається розселення. Обитание поліпів у дна, а медуз у товщі води знижує внутріводяну конкуренцію за їжу, місце мешкання.

Висновки

Тварини, як і рослини, можуть розмножуватись нестатевим, вегетативним або статевим способами.

Життєвий цикл - це сукупність усіх фаз розвитку, що забезпечують без-перервність існування виду.

Систематика класифікує описані організми, тобто визначає їхнє місце у системі царства Тварини.

Будь-який вид тварин має у системі органіч-ного світу певне місце.

Кожному виду К. Лінней давав назву, яка склада-лася із двох слів латинською мовою, наприклад Canis familiaris - собака свійський, Canis lupus - вовк.

Еволюція живої природи тісно взаємо-пов'язана з геологічною історією Землі, кліматични-ми змінами тощо.

Вважають, що від звірозубих походять перші ссавці. Вони були невеликих розмірів (завдовжки до 10-15 см).

Значні степові простори зумовили бурхливий розвиток різноманітних копит-них, хижих та інших груп ссавців.

В організмах