“Земноводні – водноназемні хордові тварини. Плазуни – перший клас наземних хребетних.”

План

Загальна характеристика ластоногих і китовидних.

Поширення ластоногих.

Значення ластоногих.

Спосіб життя китовидних.

Представники ластоногих і китовидних.

Підряди китовидних.

Загальна характеристика парнокопитних і непарнокопитних.

Висновки.

Література

Ряд Ластоногі та китоподібні – це плацентарні ссавці, життя яких здебільшого (ластоногі) або повністю (китоподібні) пов’язане із водним середовищем. Кінцівки цих тварин перетворилися на ласти, форма тіла рибоподібна, добре розвинений підшкірний прошарок жиру, оскільки волосяний покрив цих тварин більш або менш редукований.

Ластоногі проводять більшу частину життя у воді, на сушу виходять лише для відпочинку, розмноження та линяння. Волосяний покрив цих тварин частково редукований, але підшкірний прошарок жиру значно розвинений. Більшість видів не має зовнішньої раковини вуха, але слух у ластоногих розвинений добре, деякі види здатні до ехолокації. У фауні України трапляється тюлень-монах. Цей вид поширений у Чорному та Середземному морях та деяких частинах Атлантичного океану, зокрема біля узбережжя Терції, Греції, Болгарії. Біля берегів України тюлень-монах зустрічається дуже рідко.

Ластоногі – промислові тварини, які цінуються за їхнє хутро (напр., котики, тюлені, особливо їхні новонароджені, хутро яких більше, нерпи). Людина також використовує їхнє м’ясо, жир.

Найбільші розміри серед ластоногих мають морські котики, поширені у північних морях Тихого океану (тіло завдовжки до 4м, маса до 2 т). Масивні ікла їхньої верхньої щелепи народи Півночі використовують для виготовлення декоративних виробів.

Китоподібні. На відміну від ластоногих, китоподібні повністю перейшли до водного способу життя, опинившись на суходолі, ці тварини, незважаючи на легеневе дихання гинуть, оскільки самостійно повернутися до води не здатні. Їхні передні кінцівки в процесі еволюції перетворилися на ласти, від задніх кінцівок залишилися лише рудименти тазового поясу. Але є шкірна складка на хвості, яка виконує функції хвостового плавця. Шкіра китоподібних гола і майже позбавлена волосяного покриву, відсутність якого компенсується добре розвиненим підшкірним жировим прошарком. Товщина цього прошарку в деяких представників може перевищувати 50 сантиметрів. Легені мають великий об’єм (у синього кита – до 14000 л), що надає змоги тваринам тривалий час (від 15 хвилин до однієї години) знаходитися під водою. Ніздрі у зв’язку із водним способом життя зсунуті на тім’я. Вони відкриваються лише при диханні (вдих – видих), решту часу ніздрі закриті клапанами. У прохолодну погоду повітря, яке видихається, конденсується у повітрі, утворюючи фонтан – своєрідну “візитну картку” китів.

Ластоногі і китоподібні – тварини, пристосовані до існування у водному середовищі (обтічна форма тіла, перетворення кінцівок на ласти, редукований волосяний покрив, добре розвинений жировий прошарок).

Серед ластоногих і китоподібних є багато промислових видів (напр., тюлені, нерпа, котики, синій кит). У зв’язку з інтенсивним промислом багато видів морських ссавців потребують охорони.

Ряд Китоподібні об'єднує плацентарних ссавців (кити, дельфіни), життя яких повністю пов'язане з водними середовищем. Форма тіла рибоподібна. Шкіра гола і майже позбавлена волосяного покриву (волосся у більшості видів збереглося тільки біля рота). Добре розвинений підшкірний жировий прошарок, товщина якого в деяких представників може перевищувати 50 см. Передні кінцівки перетворені в ласти, а задні відсутні (залишилися лише рудименти тазового пояса). Велике значення у пересуванні китоподібних має шкірна складка на хвості, яка виконує функції хвостового плавця. Легені мають великий об'єм (до 14 тис. л у синього кита), що дає змогу тваринам тривалий час знаходитися під водою. У зв'язку з водним способом життя ніздрі зсунуті на тім'я; відкриваються лише при диханні (вдих — видих), решту часу закриті клапанами. Добре розвинені зір і слух. Кити народжують сформованих малят, що відразу можуть плавати за матір'ю. Відомо близько 90 видів китоподібних, з яких в Чорному морі зустрічаються дельфін-білобочка, морська свиня та афаліна чорноморська.

У ряді Китоподібні виділяють зубатих і беззубих, або вусатих, китів. Зубаті кити (кашалоти, дельфіни, касатки) мають у роті великі одновершинні зуби. Вусаті кити (синій кит, сірий кит, горбатий кит) зубів не мають, а мають рогові пластини (180-400), які утворюють цідильний апарат, так званий китовий вус. Живляться вусаті кити планктоном, проціджуючи через «китовий вус» значну кількість води. 5 видів вусатих китів занесено до Міжнародної Червоної книги.

Ряд Парнокопитні. Ряд Непарнокопитні.

Парнокопитні та непарнокопитні є типовими представниками копитних ссавців, у яких, внаслідок здатності до швидкого бігу, редуковані ключиці. Спираються ці тварини на пальці, кількість яких зменшується від чотирьох до одного. Пальці ніг вкриті роговим копитом, яке є похідним епідермісу шкіри.

Ряд Парнокопитні об'єднує великих і середньої величини травоїдних або всеїдних звірів, які мають парну кількість пальців на кінцівках (2 або 4, перший палець відсутній). Здебільшого ведуть наземний спосіб життя, крім бегемота. Відомо понад 150 видів парнокопитних, яких за способом живлення та особливостями будови шлунка поділяють на жуйних і нежуйних. У жуйних парнокопитних (олені, козли, барани, бики, жирафи) різці є тільки на нижній щелепі, корінні зуби з широкою жувальною поверхнею. Шлунок складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга. У ротовій порожнині їжа зволожується слиною і пережовується за допомогою кутніх зубів, після чого надходить до рубця, де вона бродить під дією ферментів слини та симбіотичних бактерій. Далі їжа надходить до сітки, звідки вона відригується до ротової порожнини, в якій ще певний час пережовується і знову зволожується слиною. Кашка, що утворилася, через стравохід надходить до книжки, а потім — у сичуг, де на неї діє шлунковий сік.

Нежуйні парнокопитні (свині, бегемоти) їжу вдруге не пережовують. Шлунок