МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШЛУНКА

ЛЮДИНИ В НОРМІ ТА УМОВАХ ПАТОЛОГІЇ

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Огляд літератури…………………………..……………………..…..5

1.1.Літературні дані про характер будови шлунка в нормі

і патології………………………………………………………………..5

1.2 Особливості функціонального стану шлунку в нормі і в

умовах патології ………………………………………………………..8

Кровопостачання шлунка в нормі та при патології…………… 10

Розділ 2. Матеріали і методи дослідження...……………….…...…...………12

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення…………….…………14

3.1. Морфофункціональні особливості шлунка в нормі…...………..14

3.2. Патологічні стани шлунку: гастрит, виразка , рак………... …...23

3.3. Основні причини та шляхи розвитку захворювань шлунка……38

Висновки………………………………………….……………………………46

Список використаної літератури……………………………………….…….47

Додатки………………………………………….……………………………..52

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з умов існування організму людини і тварин є живлення, оскільки їжа є матеріалом для побудови й оновлення його структурних елементів та джерелом енергії, необхідної для забезпечення функцій.

Травлення відбувається в певних органах, що складають єдину травну систему.

Важлива складова система травлення шлунок. В ньому їжа зазнає механічної і хімічної обробки, оскільки поживні речовини їжі є складними високомолекулярними сполуками (полімерами) і для засвоєння потребують розщеплення на прості складові – низькомолекулярні сполуки (мономери).

Порушення структури шлунка під дією різноманітних чинників (неякісна їжа, порушення режиму харчування, вживання алкоголю, паління, стрес) може призвести до розвитку небезпечних захворювань шлунка і смерті. На сьогоднішній день спостерігається значне збільшення частоти шлункових захворювань.

Тому актуальними є дослідження анатомо-фізіологічних особливостей даного органу за допомогою сучасних методів і раннє виявлення і усунення патології.

Мета дослідження. Вивчити будову і функції шлунка в нормі та при патології.

Всебічно і об’єктивно висвітлити доступний матеріал з даного дослідження. Теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості, можливі наслідки порушення структури та функцій шлунка. Для реалізації цієї мети висуваються такі завдання:

1. Вивчити особливості будови шлунка в нормі .

2. Дослідити характерні зміни будови даного органу при гастриті .

3. Виявити структурні та функціональні особливості шлунка при виразковій хворобі.

4. З'ясувати особливості будови шлунка та його функцій при раку.

5. Визначити основні причини виникнення патологічних станів шлунку та можливі шляхи їх зменшення.

Об’єктом дослідження є – шлунок, як важливий орган травної системи.

Предметом вивчення даного дослідження є структурно-функціональні особливості шлунка в нормі та при патології.

Практичне значення. Виявлено і експериментально перевірено основні причини виникнення та шляхи розвитку палогій шлунку. Наведено дані щодо зміни структури та функцій органу при відповідних патологічних станах. Отримані результати можуть бути використані для розробки патогенетичного обґрунтування профілактичних заходів спрямованих на обмеження впливу різноманітних шкідливих факторів та зменшення рівня захворювань шлунка.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому , що в ньому здійснена спроба систематизації і узагальнення наявної інформації. З допомогою гістологічних методів дослідження , було встановлено зміни при різних патологічних станах та проведено порівняльний аналіз будови слизової оболонки шлунка при різних видах патології

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Літературні дані про характер будови шлунка в нормі і

патології.

Шлунок є найширшою ділянкою травного каналу, в якому їжа може затримуватись на порівняно тривалий час. Однокамерному шлунку людини й багатьох тварин властива гетерогенність клітинного складу шлункових залоз. [1]

Анатомічно в шлунку розрізняють чотири частини: кардіальну частину, що починається безпосередньо від стравоходу, дно шлунка, тіло і воротарну (пілоричну) частини. З урахуванням мікроскопічної будови стінки розрізняють лише три частини шлунка, оскільки його дно і тіло мають однакову мікроструктуру. Функціонально – більшу за розмірами та секрецією різко кислого соку з ферментами і слизом фундальну частину і воротарну (пілоричну) – з лужним за реакцією слизом і ендокринними клітинами, що продукують гормони. Порожнина шлунка обмежується двома сфінктерами: кардіальним і воротарним, з яких справжнім (за наявним м’язовим кільцем) є лише воротарний. Мязи кардіальної частини постійно скорочені, чим перешкоджають поверненню вмісту шлунка до стравоходу. В міру наповнення шлунка тонус м’язів кардіальної частини підвищується. Отже, хоча кардіальний сфінктер і не виражений анатомічно, його тонізовані м’язи і зона підвищеного тиску в діафрагмальній ділянці стравоходу створюють сфінктер функціональний.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: слизової з підслизистою основою, м’язової та серозної з підсерозною основою. Слизова оболонка шлунка (tun. musosa) , на відміну від слизової оболонки стравоходу, товста (2-3 мм), ніжна, червоно-бурого кольору. Вона має велику кількість складок, полів і ямок. Складки, утворені слизовою оболонкою із підслизовою основою, розташовані поздовжньо у кількості 5-6, розправляються за умови наповнення шлунка. Поля видно з поверхні, вони мають полігональну форму, відповідають групам залоз, обмежених прошарками сполучної тканини із судинами. Ямки – це заглибини, утворені вростанням епітелію у власну пластинку. Глибина ямок у кардіальній частині, дні та тілі дорівнює ј товщини слизової оболонки, в пілоричній частині вона складає Ѕ товщини слизової.

Слизова оболонка шлунка, як і всього травного каналу, складається з епітеліального шару ентодермального походження, власної пластинки з ніжної сполучної тканини, м’язової пластинки з пухкого сполучнотканинного підслизового прошарку. [17]

Між епітеліальним шаром і м’язовою пластинкою міститься величезна кількість (до 100 в 1 мм2) трубчастих залоз, які відкриваються на поверхню слизової оболонки. Серед цих залоз, що виділяють шлунковий сік, розрізняють шлункові, або власні, залози (gll. gastricae, s. propriae), закладені переважно в слизовій оболонці кардіальної частини, дна і тіла шлуночка, та воротарні залози (gll. pyloricae). [5]

У слизовій оболонці воротаря на рівні тіла LI хребця і дещо праворуч від серединної лінії є виразна колова складка, яка обмежує воротарний отвір (ostium pyloricum).

Зрідка в слизовій оболонці шлунка трапляються поодинокі лімфатичні фолікули, які закладаються в підслизовому прошарку, а потім мігрують у товщу епітеліального шару слизової оболонки . [13] Підслизова основа шлунка утворена пухкою