Виразки, що локалізуються на великій кривині шлунка, не мають характерного больового синдрому.

Особливої інтенсивності біль досягає при локалізації ви-разки у воротарному каналі. Він з'являється через 40—60 хв після їди, має нападоподібний характер. За клінічними про-явами пілорична виразка нагадує дуоденальну. Проте велика інтенсивність болю, що часто іррадіює в праве підребер'я, спину, за груднину (інколи біль не пов'язаний з уживанням їжі), наявність у блювотних масах великої кількості кислого шлункового вмісту, зменшення маси тіла змушують запідо-зрити виразку пілоричної частини шлунка .

При локалізації виразки в антральному відділі шлунка біль частіше виникає натще (голодний біль), уночі та через 1,5 год після їди (пізній біль). Біль, як правило, стихає після їди. Ураження антрального відділу шлунка протікає досить сприятливо, характеризується високою частотою загоєння виразок і порівняно короткими термінами їхнього рубцювання.

При локалізації виразки на задній стінці шлунка спостерігаються дискінезія жовчних проток, застій жовчі в жовчному міхурі. У хворих з'являється відчуття важ-кості чи біль у правому підребер'ї.

Найбільш частим і раннім симптомом виразкової хвороби є печія, закидання кислого вмісту шлунка в стравохід, відчуття жару за грудниною, кислого або металевого присмаку в ротовій порожнині. Розрізняють пізню, голодну та нічну печію. Ме-ханізм виникнення печії пов'язаний не тільки з високою кис-лотністю шлункового вмісту, але й з гастроезофагеальним рефлюксом, що зумовлено зниженням тонусу кардіального сфінктера. Блювання пов'язане з больовим синдромом: воно звичайно виникає на висоті болю(часто хворий сам його вик-ликає) і приносить полегшення. Грізним симптомом є кроваве блювання — гематемезис, що свідчить про розвиток кровотечі.

Апетит у хворих на виразкову хворобу часто підвищений, проте в деяких хворих виникає страх перед вживанням їжі.

При виразковій хворобі часто спостерігаються запори, зу-мовлені рефлекторною дискінезією товстої кишки на фоні підвищеного тонусу блукаючого нерва, дієти, постільного ре-жиму, медикаментозного лікування.

У хворих на виразкову хворобу часто розвивається іпохон-дричний синдром: поганий настрій, дратливість, швидка втомлюваність, розлади сну.

Інколи діагностують два виразкових дефекти або більше. Якщо виразка рубцюється довше ніж 2,5—3 міс, ставлять діаг-ноз «виразка, що не загоюється тривалий час».

Рак шлунку.

Причина захворювання невідома. Проте, врезультаті проведених досліджень можна відзначити підвищення частоти карциноми серед членів однієї родини (на 20%), а також серед осіб із групою крові А, що припускає наявність генетичного компонента. Деяке етіологічне значення мають дефіцит вітаміну С, консерванти, нітрозаміни.

Для розвитку рака шлунка велику роль відіграють передракові стани - хронічний атрофічний гастрит, хронічна виразка, стан після резекції шлунка (особливо через 10-20 років після резекції ), аденоматозні поліпи шлунка (частота малігнізації - 40% при поліпах більших 2 см у діаметрі), імунодефіцитні стани, особливо варіабельний некласифікований імунодефіцит (ризик карциноми - 33%), інфікування Helicobacter pylori. Тому, найважливішим методам профілактики раку шлунка є своєчасне радикальне лікування цих захворювань.

Досить важливе значення мають зовнішні канцерогенні фактори: надмірно груба, копчена, жирна, пересмажена чи гостра їжа, неправильний режим харчування й зловживання алкоголем. Очевидно, ці фактори сприяють, у першу чергу, виникненню гастриту, що надалі служить середовищем для появи раку.

Клінічні прояви раку шлунку залежать від розмірів, росту та локалізації пухлини, а також від стадії захворювання. Розрізняють місцеві та загальні прояви. До місцевих належать тупий біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, знижен-ня апетиту аж до повної його втрати, відраза до деякої їжі (наприклад, до м'яса), дисфагія. До загальних проявів відно-сять загальну слабість, апатію, зменшення маси тіла.

Клініка ранніх форм раку шлунка не залежить від локалі-зації пухлини. Клінічні прояви розвиненого раку мають певні особливості, пов'язані з розміщенням пухлини. Пухлина пілоричної частини шлунка характеризується відчуттям розпиран-ня в шлунку після їди, відрижкою тухлим, блюванням неперетравленою їжею. Інколи частота блювання досягає 2—3 разів на добу і більше. У хворих розвиваються симптоми зневоднення, порушується електролітний баланс. Хворі швидко худнуть, їх турбує біль у верхній половині живота. При проростанні пух-лини в підшлункову залозу біль посилюється. У разі утворен-ня виразки можлива кровотеча. У частини хворих може під-вищуватися температура тіла. Для препілоричної локалізації раку шлунка характерне метастазування в лімфатичні вузли печінково-дванадцятипалої зв'язки, що може зумовити розви-ток жовтяниці.

Рак проксимального відділу шлунка тривалий час перебігає безсимптомно. Першим проявом хвороби є біль у надчерев-ній ділянці, що інколи іррадіює в грудну клітку зліва, у ділян-ку серця (це може імітувати стенокардію). У разі поширення пухлини на кардіальний сфінктер можуть з'явитися дисфагія, характерна гикавка, слинотеча, стравохідне блювання, а та-кож загальні симптоми ракової інтоксикації.

Рак тіла шлунка має тривалий безсимптомний перебіг. У деяких випадках першим симптомом хвороби можуть бути шлункові кровотечі. При перфорації шлунку розви-вається клініка гострого живота.

Рак великої кривини та дна шлунка теж тривалий час пе-ребігає без клінічних проявів. Якщо пухлина проростає в стравохід, розвивається дисфагія. У разі її проростання в по-перечну ободову кишку утворюється шлунково-кишкова но-риця, що клінічно проявляється проносами, блюванням (блю-вання має каловий запах). Якщо пухлина проростає в кишку та звужує її просвіт, може виникати обтураційна кишкова не-прохідність.

ВИСНОВКИ

В нормі слизова оболонка шлунка побудована з чотирьох шарів – епітелію, власної і м’язової пластинок та підслизової основи.

Вона містить достатню кількість секреторних залоз, завдяки нормальній роботі яких виділяється необхідна кількість шлункового соку (до двох літрів на добу).

При гастритах слизова оболонка потовщена, пронизана серозним або серозно-слизистим екскудатом. Відбувається перебудова епітелію та залозистого апарату.

При виразковій хворобі спостерігаються глибокі дефекти слизової оболонки, її потовщення. Дно виразки виповнене некротичною або грануляційною тканиною; її поверхня прикрита плівкою.

Розвитку раку передують