Зниження перистальтики шлунка – гіпокінез – здебільшого спостерігається при гастриті, значному схудненні, ослабленні загального тонусу організму, під впливом неприємних смакових відчуттів, страху, печалю.

Гіперкінез звичайно супроводжується підвищенням тонусу шлунка – гіпертонія, а гіпокінез – зниженням його тонусу – гіпотонія. Можлива повна втрата тонусу шлунка – атонія. [14]

Кровопостачання шлунка в нормі та при патології.

До шлунка, і його малої кривизни, підходять ліва шлункова артерія (із черевного стовбура) і права шлункова артерія (гілка власної печінкової артерії), до великої кривизни – права шлунково-сальникова артерія (гілка гастродуоденальної артерії) і ліва шлунково-сальникова артерія, до дна шлунка – короткі шлункові артерії (гілка селезінкової артерії). Шлункові і шлунково-сальникова артерії анастомозують між собою в області малої і великої кривизни і утворюють довкола шлунка артеріальне кільце, від якого до стінок шлунка відходять багаточисленні гілки. Венозна кров від стінок шлунка відтікає по одноіменних венах, що супроводжують артерії і впадають в протоки ворітної вени.[28]

Лімфатичне русло шлунка розвинуте добре і складається з внутрішньо шлункових лімфатичних капілярів і судин. Лімфатичні судини від малої кривизни шлунка направляються до правих і лівих шлункових лімфатичних вузлів, від верхніх відділів шлунка з сторони малої кривизни і від кардіальної частини – до лімфатичних вузлів лімфатичного кільця кардії, від великої кривизни і нижніх відділів шлунка – до правих і лівих шлунково-сальникових вузлів, а від пілоричної частини шлунка – до пілоричних вузлів (надпілоричним, підпілоричним, позапілоричним).[1]

У випадку паталогії в шлунку спостерігаються дистрофічні, декротичні зміни в стінках кровоносних судин. Спостерігається набухання ендотелію, некроз і злущування. В зоні ураження також зустрічаються венули і капіляри з потовщеними стінками і звуженими просвітами.

Поряд з описаним виявляються мікросудини з ознаками компенсаторних і пристосувальних реакцій, перебудовою стінок і перекалібровки окремих відрізків судинного русла. Так, виявляються різко розширені, переповнені кров’ю капіляри з нерівномірно потовщеними стінками за рахунок потовщеної базальної мембрани і збільшення кількості з’єднювальнотканинних волокон, що нагадують венули.[30]

Перебудова капілярів приводить до порушення мікроциркуляції і гіпоксії тканин, вен вказує на хронічне порушення відтоку крові.

Можливі масивні кровотечі із слизової оболонки шлунка.

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для вивчення морфо-функціональної організації шлунка в нормі та при патології проведено макроскопічні та мікроскопічні дослідження 38 препаратів шлунка людей різного віку в нормі і при патології на кафедрі анатомії і фізіології людини та тварин і патологічному відділі обласної клінічної лікарні.

Також нами було вивчено 15 історій хворих із захворюваннями шлунка.

Першим етапом при виготовленні препарату є одержання матеріалу. Гострим лезом забираємо шматочок тканини розміром 1 см3. Вирізаний блок занурюємо у 10%-ий розчин формаліну, під дією якого більшість компонентів тканини утримуються на місці і не втрачаються при наступній обробці. Врезультаті фіксації тканини ущільнюються і стають твердішими. Більшість ферментів інактивується. Час фіксації становить 5 годин.

Наступним етапом є обезводнення фіксованого матеріалу, яке здійснюємо наступним чином. Зафіксований кусочок тканини спочатку поміщаємо у спирт сильно розбавлений водою, а потім послідовно переносимо в спирти наростаючої концентрації і на кінець двічі витримуємо в абсолютному спирті (100%), після чого в тканині не залишиться води. Цей етап триває 4 години. Тканина є готовою для ущільнення, яке здійснюємо в ксилолі.

Кусочок тканини поміщаємо в ксилол, вийнявши його із абсолютного спирту, при цьому кусочок декілька разів переносимо в свіжі порції ксилолу, доки весь спирт заміниться ксилолом. Потім кусочок тканини поміщаємо в рідкий парафін, в якому він знаходиться близько трьох годин.

Ущільнений кусочок тканини піддається затвердженню при кімнатній температурі. Після цього виготовляємо зрізи на мікротоні. За допомогою гострого ножа, останнього отримують зрізи товщиною 6-7 мкм, які є придатними для роботи, використовуючи світловий мікроскоп.

Для того щоб розрізнити структурні компоненти тканини шлунка проводять забарвлення. Зрізи наклеюємо на предметне скло, яке послідовно занурюємо в ксилол —для видалення парафіну і в абсолютний спирт — для видалення ксилолу. Потім зріз пропускають через спирти спадаючої концентрації і на кінець поміщаємо у воду. Після цього проводимо забарвлення використовуючи гематоксилін. На зріз наливаємо кілька крапель профільтрованого розчину гематоксиліну. Процес триває 1 хвилину. Після цього фарбу зливаємо у склянку, а препарат поміщаємо в посудину з водопровідною водою на 5 хвилин. Зрізи дофарбовуємо еозином. Для цього на зріз наливаємо кілька крапель барвника на 2 хвилини. Проводимо зневоднення у спирті етиловому наростаючої концентрації, починаючи від 70%, просвітлений у ксилолі препарат заносимо в канадський бальзам. Врезультаті цього ядра клітин зафарбовуються у синьо-фіолетовий колір, а цитоплазма — в рожевий. Виготовлені препарати поміщаємо в дерев'яні коробки, в яких вставлені зубні рейки і використовуємо при виконанні поставлених завдань.

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1. Морфофункціональні особливості шлунка в нормі.

В результаті проведених досліджень виявлено , що шлунок розташований у верхньому поверсі черевної порожнини – в надчеревній та лівій підреберній ділянках. Зверху і зліва шлунок прилягає до діафрагми . Своєю нижньою частиною він прилягає до внутрішньої поверхні передньої черевної стінки і до товстої кишки. Шлунок розміщений більше зліва від середньої лінії тіла .

Пустий шлунок за формою нагадує трубку з невеликим просвітом. При наповненні харчовою масою , рідиною , повітрям даний орган нагадує форму гачка.

Величина шлунка залежить від індивідуальних особливостей та його наповнення. Розміри шлунка дорослого – 25 см. В ньому розрізняють передню та задню стінки. Ввігнутий край,