Виразка-рак (див. доадток 7, в) розвивається з хронічної довгоіснуючої виразки шлунка, тому вона зустрічається там, де зазвичай локалізується хронічна виразка, тобто на малій кривизні. Відрізняють виразку-рак від блюдцеподібного раку ознаки хронічної виразки: поширене розростання рубцевої тканини, склероз і тромбоз судин, розрушення м’язового шару в рубцевому дні виразки, і накінець зтоншення слизової оболонки довкола виразки. Ці ознаки при малігнізації хронічної виразки залишаються. При блюдцеподібному раку м’язовий шар зберігається, хоча він і буває інфільтрований пухлинними клітинами, а при виразці-раку – порушується рубцевою тканиною. Пухлина росте в одному із країв виразки або вздовж всієї її поверхні. Вона частіше має гістологічну будову аденокарценоми, рідше фіброзного або дрібноклітинного раку.

Інфільтративно-виразковий рак зустрічається в шлунку досить часто. Характерними є виражена канкрозна інфільтрація стінки і виразкові пухлини, які в часовій послідовності можуть конкурувати: в одних випадках це різні виразки масивних ендофітних карцином, в других – ендофітний ріст пухлини із країв злоякісної виразки. Тому морфологія інфільтративного виразкового раку незвичайно різноманітна – це невеликі виразки різної глибини з обширеною інфільтрацією стінки чи великі виразки з горбистим дном і плоскими краями. При гістологічному дослідженні виявляється як аденокарцинома, так і слизистий і дрібноклітинний рак.

5. Дифузний рак (див. додаток 4, г) спостерігається в 20-25 % випадків. Частіше зустрічається у чоловіків. Характерним є те, що при цьому немає окремого вузла пухлини. Він дифузно проростає всі шари на всьому протязі, які в результаті стають щільними, нерівномірними, просвіт порожнини шлунка зменшується . Стінка шлунка стає потовщеною , щільною і нерухомою. Слизова оболонка втрачає свій звичайний рельєф , її поверхня нерівна , складки неоднакової товщини , нерідко з маленькими ерозіями. Ураження шлунка може бути обженим ( в цьому випадку пухлина виникає як правило в пілоричному відділі) або тотальним (пухлина захоплює стінку шлунка на всій протяжності). По мірі росту пухлини стінка шлунка іноді зморщується , розміри її зменшуються , просвіт звужується. Морфологічно пухлина малодиференційована, дуже злоякісна, швидко інфільтрує навколишні органи. Метастазує лімфогенно, часто в ретроградному напрямку в яєчники, надключичні лімфовузли.

Мікроскопічна картина раку шлунка характеризується великою різноманітністю, що пов’язано з різним рівнем диференціації клітин і різним співвідношенням паренхіми-строми в пухлині.

За гістологічними ознаками виділяють аденокарциному (залозистий), залозисто-плоскоклітинний рак, плоскоклітинний рак, недиференційований рак.

Розрізняють також кишковий та дифузний рак шлунка. Карцинома кишкового типу виникає на фоні дисплазії метаплазованого епітелію кишкового типу і зустрічається в осіб літнього віку. При цьому уражується антральна та кардіальна частини шлунка. Рак шлунка дифузного типу виникає внас-лідок дисплазії покривно-ямкового епітелію. Ураження тіла шлунка може бути в молодому віці.

Виділяють 4 стадії раку шлунка:

I стадія — невелика, чітко обмежена пухлина (діаметр пухлини не більш 2 см,) , що ло-калізується в товщі слизової оболонки та підслизового шару. Метастазів у регіонарні лімфатичні вузли немає;

II стадія — діаметр пухлини 4-5 см, пухлина проростає в м'язову оболонку, є оди-ничні метастази в регіонарні лімфатичні вузли;

III стадія — пухлина значних розмірів, виходить за межі шлунка, спаяна або проростає в суміжні органи. Така ж пух-лина менших розмірів, але з метастазами в регіонарні лімфа-тичні вузли;

IV стадія — пухлина будь-яких розмірів і будь-якого харак-теру з віддаленими метастазами.

Для раку шлунка характерними є метастази. Вони зустрічаються в 3/4 - 2/3 випадках. У 1/4 – 1/3 хворих на рак шлунка метастази відсутні. Це свідчить про те, що рак шлунка довгий час може залишатись “чисто місцевим процесом”.

Рак шлунка метастазує різними шляхами, серед яких найбільше значення мають лімфогенний, гематогенний і імплантаційний (контактний) шляхи.

Основну роль в поширенні пухлини відіграє лімфогенний шлях.

3.3.Основні причини та шляхи розвитку захворювань шлунка.

Гастрит.

Гострий гастрит — гостре запалення слизової оболонки шлунка неінфекційної етіології.

Причинами захворювання найчастіше є огріхи в дієті: недоброякісна, груба, гостра їжа, а також їжа, забруднена бактеріями і токсинами, надмірне вживання жирних або солодких страв, великої кількості незрілих фруктів і ягід, дуже холодна або гаряча їжа. Гастрит може виникати при отруєннях хімічними речовинами (кислотами, лугами), внаслідок приймання деяких лікарських засобів (ацетилсаліцилової кислоти, цитостатиків та інших) або надходження до організму харчових алергенів, до яких є індивідуальна підвищена чутливість. Гострий гастрит розвивається і при деяких гострих інфекційних захворюваннях (кір, грип).

Переподразнення інтерорецепторів шлунка неадекватними харчовими подразниками веде спочатку до посилення секреції, а потім до її пригнічення, спазму воротаря і блювання.

Початок захворювання гострий. Через кілька годин після приймання їжі виникає відчуття важкості в надчеревній ямці, нудота, блювання, біль у животі. Блювотні маси містять частково перетравлену їжу. Блювання найчастіше дає полегшення. З'являються головний біль, слабкість, млявість. Язик сухий, з білувато-сірим нальотом. Апетит знижений. Випорожнення нестійкі. Температура тіла субфібрильна, рідше висока. Іноді тахікардія, глухість серцевих тонів, непритомність. При своєчасному і правильному лікуванні через 1—3 дні настає клінічне видужання. Прогноз сприятливий.

Хронічний гастрит

Захворювання поліетіологічне, розвивається внаслідок впливу на слизову оболонку шлунка ряду несприятливих факторів. Мають значення порушення режиму харчування з тривалими проміжками між прийманням їжі, сухоїдіння, вживання недоброякісної, грубої або гострої їжі, погане розжовування їжі, переїдання, приймання їжі поспіхом, надто гаряча або холодна їжа, тривале приймання саліцилатів, глюкокортикоїдів,