виражені органоїди та тонофіламенти. В кератогіалінових гранулах є протеази (до 99%),ліпіди, карбогідрази.[26]

Блискучий шар виявляють переважно в епідермісі долонь і підошв. Він складається із 1-3 рядів без’ядерних, плоских, гомогенних клітин, які майже зливаються між собою і просякнуті білковою речовиною- елеїдином (попередником рогової речовини-кератину).

Роговий шар вкриває поверхню шкіри і складається із плоских без’ядерних зроговілих клітин,які пов’язані між собою редукованими десмосомами.Ці клітини містять переважно білкову речовину кератин,до складу якого входять сірка,цистин,аргінін,лізин,гістидин.Кератин стійкий до впливу різних хімічних речовин. Товщина цього шару неоднакова на різних ділянках шкіри.Він най товщий на долонях і підошвах. У чоловіків товщина цього шару більша, ніж у жінок,і з віком вона зменшується.Найтонший він у дітей.Ближче до поверхні шкіри зв’язки між роговими клітинами слабшають і вони відпадають, що становить основу фізіологічного лущення (десквамації).[23]

В епідермісі є меланоцити і клітини Лангерганса.

Меланоцити становлять 10-20% всіх клітин базального шару.Під електронним мікроскопом меланоцити мають відростки,не мають десмосом,тому вільно розміщені між епітеліоцитами.В цитоплазмі є багато мітохондрій, ендоплазматична сітка, рибосоми, полісоми, апарат Гольджі, цитоплазматичні філаменти.Гранули меланіну розміщуються переважно у відростках у вигляді меланосом.Залежно від стадії розвитку меланіну структура меланоцитів змінюється.Синтез меланіну:в рибосомах синтезується фермент тирозин аза і переміщується в зону апарату Гольджі,де з’являються конденсати аморфної речовини,що є початком утворення премеланосом.Згодом ця речовина ще більше ущільнюється і перетворюється в електроннощільні гранули-меланосоми.

Клітини Лангерганса (епідермальні макрофагоцити) мають дендритичну форму, а в цитоплазмі є ціла низка ферментів: аденозинтрифосфатаза,амінопентидаза, холінестераза,лужна і кисла фосфатаза.Клітини мають зубчасте ядро,а в цитоплазмі,крім

мітохондрій,рибосом,вакуолей,є характерні гранули у вигляді паличок із здуттям на кінці.

Базальна мембрана (дермо епідермальне з’єднання) відділяє епідерміс від дерми у вигляді хвилястої лінії завдяки заглибленням епідермальних відростків у дерму,забезпечуючи міцність з’єднання епідермісу і дерми.Через цю мембрану відбувається живлення епідермісу в наслідок проникнення живильних речовин і продуктів обміну між капілярною сіткою сосочкового шару дерми і міжклітинною рідиною епідермісу.Базальна мембрана складається із кількох компонентів:клітинної мембрани базальних епітеліоцитів,напівдесмосом,базальної,світлової та фібро ретикулярної пластинок,які побудовані із колагенових білків і не колагенових глюкопротеїдів.[30]

Дерма (derma),або власне шкіра складається із волокнистої субстанції,до складу якої входять колагенові,еластичні та ретикулярні волокна,а між ними є клітинні елементи та основна речовина. Основна речовина-це аморфна речовина,просякнута тканинною рідиною. В ній є мукополісахариди (переважно глікозаміноглікани),білки,полісахариди. Найважливіші глікозаміни: гіалуронова та хондроїтинсірчана кислоти,кератосульфат, хондроїтин та інші.Товщина дерми не залежить від товщини епідермісу і варіює від 0,5 до 5мм, найбільша- на спині,плечах, стегнах; на повіках і крайній плоті- не більше як 0,6мм.

Умовно розрізняють два шари дерми- сосочковий (stratum papillare) і сітчастий (stratum retikulare).

Сосочковий шар розташований безпосередньо під епідермісом і складається із ніжно волокнистої пухкої сполучної тканини, багатої на кровоносні судини, тонкі і різноменітні клітинні елементи-фібробласти, гістіоцити, фіброцити,блукаючі й тканинні базофіли. Свою назву цей шар одержав завдяки численним виступам (сосочкам) різної висоти і форми, заглибленим у епідерміс.

Сітчастий шар складається із густо переплетених товстих колагенових і еластинових волокон, розташованих або паралельно поверхні шкіри, або похило і навіть вертикально,що забезпечує міцність і щільність усієї шкіри.

Товсті жмути колагенових волокон переходять безпосередньо у підшкірну жирову клітковину. У сітчастому шарі, порівняно з сосочковим,менше клітинних елементів,проте він містить у собі волосяні мішечки,залози шкіри,судини та клітини не посмугованих м’язів,які місцями утворюють невеличкі жмути. Останні головним чином огортають волосяні мішечки і ,скорочуючись витискують секрет розташованих поряд сольних залоз та підіймають волосся. Інші не посмуговані м’язи, що не пов’язані з волосяними мішечками, розташовані у шкірі сосочків молочних залоз,калитки,промежини,великих соромітніх губ, рідше вони зустрічаються у пахових ямках і шкірі статевого члена.[19]

Підшкірна жирова клітковина (tela subcutanea) складається із волокнистої сполучної тканини,скупчення жирових клітин,кровоносних судин,нервових стовбурів та волокон,цибулин волосся і клубочків потових залоз. Жирові клітини нафаршировані крапельками жиру,які відсувають ядра та невеличку смужку протоплазми до периферії.Підшкірна клітковина створює своєрідну амортизаційну прокладку шкіри.

Колагенові волокна в дермі розташовані у вигляді пучків.У сосочковому шарі дерми вони розміщуються перпендикулярно до поверхні епідермісу і їх тут небагато. У сітчастому шарі дерми вони товстіші і розміщуються паралельно до поверхні епідермісу. Ці волокна складаються із білка колагену і мають вигляд фібри із поперечною посмугованістю.

Еластичні волокна складаються із білкових комплексів і хондроїтинсульфату В, які представлені аморфною частиною і щільними фібрилами.

Ретикулярні волокна розміщуються переважно субепідермально навколо судин , сальних і потових залоз, фолікулів. Вони складаються із тонких колагенових фібрил, що знаходяться в аморфному матриксі.[36]

Клітинні елементи. Фібробласти в цитоплазмі мають фібрили, а на їх поверхні знаходяться рецепторні білки і гліколіпіди, які синтезують і

виділяють колаген, з якого надалі формуються первинні фібрили колагенових волокон.

Гістіоцити (осілі макрофагоцити) трапляються навколо судин та додатків шкіри. У цитоплазмі цих клітин є фосфоліпіди, ліпопротеїди, глікоген, іноді меланін, лізосоми і фаголізосоми, багато різних ферментів, РНК. Вони неправильної форми, із численними псевдоподіями, великим ядром.

Тканинні базофіли знаходяться навколо судин, волосяних мішечків, а також вільно, переважно у верхній половині дерми. У дорослих базофілів відбувається де грануляція із виділенням біологічно активних речовин.

Плазматичні клітини трапляються рідко навколо судин, вони овальні і