В нативних препаратах при кандидозах бачимо брунькуючі клітини та псевдоміцелій дріжджоподібного грибка.

Для ідентифікації роду та грибів користуються посівами на штучному живильному середовищі Сабуро, яке містить глюкозу, пептон і агар. Лусочки шкіри, нігті, волосся петлею Генле збирають і поміщають на поверхню скошеного агару. Вирощування проводиться в термостаті при температурі 30 С. Результати відчитують через 14- 20 днів. Якщо колонії збудників дерматомікозів не зовсім типові то ідентифікація культури грибів проводиться після місяця росту на живильному середовищі.

На цьому середовищі гриби дають певний ріст, різні види колоній, виробляють певний пігмент різного кольору, що дозволяє їх відрізняти.

При рубромікозі колонії грибка як правило білі, пухнасті, пігмент яскраво вишневий.

При мікроспорії (збудник Microsporum gypseum) колонія гіпсовидна, пігмент світло коричневий.

Microsporum gypseum при рості дає бархатисто- ворсисту колонію білого кольору, може утворюватися коричневий пігмент.

Microsporum ferrugineum формує на середовищі шкірясту колонію, пігмент коричневий. Колонія глибоко проростає в середовище.

При трихофітіях (збудник Trichophyton gypseum) виростає плоска, гіпсовидна, кремувата колонія, коричневий пігмент.

При кандидозах колонії сірувато- білі, правельної круглої форми, матові.

Найшвидше ростуть колонії таких збудників дерматомікозів: Microsporum canis, Microsporum gypseum, Trichophyton gypseum та колонії збудників кандидозів.

В процесі ідентифікації культур збудників дерматофітій готують нативні препарати з колонії, що виросли на живильному середовищі. Мікроскопують дані препарати. Кожен із збудників дерматомікозів має свої, характерні тільки для нього, диференціально- діагностичні ознаки.

- Trichophyton rubrum має такі особливості:

пухнаста колонія; 2-міцелій грибка рівний, тонкий, довгий, нерозгалужений, червоного кольору; 3- мікроконідій небагато (грушевивидні, паличковидні), у вигляді колоска;

- Microsporum gypseum:

1- міцелій тонкий, довгий, мало розгалужений, схильний до закручування; 2- грушоподібні мікроконідії; 3- макроконідії у формі веретена з обрубаною основою;

-Microsporum canis:

1-міцелій гіллястий; 2-мікроконідії у вигляді веретена, товстостінні;

- Microsporum ferrugineum:

1- міцелій широкий, зернистий, мало розгалужений;2-багато хламідоспор;

-Trichophiton gypseum:

1- міцелій довгий, слабо розгалужений з завитками, спіралями;

2- багато мікроконідій округлий на міцелій;

При кандидозах в нативних препаратах бачимо багато брунькуючих клітин різного розміру і форми та тонкий розгалужений псевдоміцелій.

Розділ 3. Результати дослідження та їх обговорення.

3.1 Клініко- морфологічні зміни в шкірі при рубромікозах.

Аналізуючи дослідження проведені в лабораторії обласного клінічного дермато- венерологічного диспансеру за період 2006- 2008 роки можна зробити висновок, що серед всіх грибкових захворювань шкіри найчастіше зустрічаються рубромікози.

Наведемо дані в круговій діаграмі:

1- рубромікози (25%)

2-мікроспорії (19%)

3-трихофітії (6%)

4-кандидози (5,5%)

5-епідермофітії (4%)

6-різнокольоровий лишай (3%)

Руброфітія (рубромікоз)- це одна з найпоширеніших грибкових хвороб шкіри, збудником якої є Trichophyton rubrum. Зараження відбувається при користуванні предметами, які були в контакті з хворою людиною (взуття, шкарпетки, рукавички, ножиці, губки тощо), при відвідуванні лазень, душових,

Басейнів, де на предметах тривалий час можуть зберігатися інфіковані грибками лусочки шкіри і частинки зруйнованих грибками нігтів. Сприяючими чинниками є носіння закритого взуття , особливо гумового , вологість , пітливість , наявність попрілості , тріщин , мікротравм , вегетодистонії , тривале переохолодження чи перегрівання ніг. Збудник протягом тривалого часу може перебувати в сапрофіному стані , не викликаючи активних клінічних проявів.

Захворювання зустрічається у людей будь- якого віку з ураженням гладкої шкіри та нігтьових пластинок.

В залежності від локалізації збудника захворювання розрізняють : рубромікоз стоп, оніхомікоз (ураження нігтьових пластинок) , рубромікоз складок , рубромікоз китиць , рубромікоз гладкої шкіри , рубромікоз шкіри обличчя , фолікулярно- вузлуватий рубромікоз.

Проаналізувавши результати лабораторних досліджень за 2006-2008 роки, можна навести такі дані локалізації патологічного процесу при руброфітіях:

1- рубромікоз стоп (40%)

2- оніхомікоз (35%)

3- рубромікоз складок (15%)

4- рубромікоз кистей (5%)

5- рубромікоз шкіри (3%)

6- рубромікоз шкіри обличчя(2%)

З даних вище наведеної діаграми можна зробити висновок, що рубромікоз стоп- найбільш часта локалізація мікозу. Він проявляється кількома клінічними формами , кожна з яких може поєднуватись з ураженням нігтів.

При інтертригінозній формі уражаються між пальцеві складки і під пальцями у вигляді тріщин, лущення , сверблячки. Поступово процес поширюється на підошви , іноді на тильну поверхню ступні , де на тлі незначної еритеми та інфільтрації виникають папули , кірочки , лущення. Згодом формуються вогнища з чіткими контурами , більш вираженим запальним валиком по периферії, схильні до периферійного росту , суб’єктивно турбує свербіж.

Дисгідротична ексудативна форма частіше спостерігається у дітей та молодих осіб , клінічно представлена пухирцями , ерозіями , мокненням.

Сквамозно- гіперкеротична форма трапляється найчастіше і характеризується сухістю шкіри підошв , іноді незначною застійною гіперимією , виражені шкірні борозенки , які наче присипані борошном , лущення , згодом розвивається гіперкератоз ( потовщення шкіри ) , насамперед у ділянці п’ят , по краях ступнів з утворенням болючих тріщин. Дивись додаток 2.

Особливої уваги заслуговує оніхомікоз – грибкове ураження нігтів. Це обумовлено його значним розповсюдженням , довгим перебігом хвороби , складністю терапії внаслідок специфічності субстрату ураження. Частота оніхомікозу складає біля 50% всіх грибкових захворювань шкіри.

В Україні за останні 10 років захворюваність мікозів стоп виросла у 2-3 рази. В деяких соціальних груп ( військовослужбовців , спортсмени , шахтарі ) мікоз стоп виявляється з частотою від 20 до 50%.

У хворих на рубромікоз є тенденція до множинного ураження нігтів , ступнів і кистей. Розрізняють нормотрофічний оніхомікоз : конфігурація і товщина нігтьових пластинок тривалий час не змінена , проте з’являються смуги і плями білого чи жовтого кольору , що схильні до злиття; гіпертрофічний- ніготь стає тьмяним ,