Золотушник звичайний — осінній медонос, що дає підтримуючий взяток меду і пилку. Цінний він для бджільництва тим, що дає осінній корм, за рахунок його нектару поповнюються зимові запаси меду. Взяток з золотушника підтримує осінній розвиток бджолосім'ї і в зиму вона йде міцною. Мед з нього золотисто-жовтий, приємний на смак.

В XIX столітті з Північної Америки як декоративні культурні рослини були завезені золотушник гігантський (Solidago gigantea) і золотушник канадський - багаторічні трави сімейства складноцвітих (Compositae) які потім здичавіли і дуже широко розповсюдилися.

Трава ця не дарма називається золотушник - весілля цей прибулець грає по-багатому: дрібні золоті кошики квіток зібрані в китиці, а ті, у свою чергу, в розкидисті суцвіття, і пишні сонячні верхівки вінчають кожне стебло.

За декоративністю поступається перед золотушником канадським, який культивують в Україні як декоративну рослину, проте золотушник звичайний придатний для створення куртин на відкритих місцях у парках і лісопарках, а також для насаджень уздовж залізниць і шосейних шляхів.

4. ЛРС, збір, заготівля, переробка, стандартизація

Лікарською рослинною сировиною золотушника звичайного (Solidago virgaurea) є трава золотушника – herba Solidaginis.

Збирають лікарську рослину в момент найбільшого вмісту в ній діючих чинників – під час цвітіння; коріння та насіння – ранньої весни чи восени. При цьому з рослиною слід поводитись дбайливо, не допускаючи варварського винищування, щоб наступного року хтось мав змогу нею скористатись. Найкраще збирати повноцінні рослини в погожу, суху, сонячну погоду, після дощу чи омиті росою, але вже висохлі.

Зібрану рослинку треба законсервувати так, щоб зберегти її вигляд – щоб зелені частини залишалися зеленими, а квітки не почорніли, не вицвіли. Висушувати золотушник потрібно у затінку, на протязі (наприклад на горищі), укладаючи тонким шаром, щоб не попріли, і доглядаючи, щоб не змочили дощ чи роса.

Належно висушену лікарську рослинку потрібно зберігати в сухому місці, в скляних банках з кришками, в окремих картонних коробках або скриньках, з етикеткою, на якій позначено назву рослини й дату її збору. Внаслідок розкладу діючих чинників рослини з часом „видихаються”, втрачаючи свої лікувальні властивості. Тому поновлювати запаси найкраще щороку. Проте найкраще діє сік, вичавлений із свіжих рослин(у спирті), бо в ньому зберігається найповніший комплекс діючих речовин рослини.

Відвар чи напар приготовляють в емальованій посудині, щодня свіжий. Перед приготуванням ліків рослину потрібно подрібнити, щоб витягнути з неї все, що можливо, бо лікувального чинника в рослині не так уже й багато. Тому один раз використане зілля треба викинути.

Стандартизують золотушник звичайний за вмістом фенольного диглікозиду лейокарпозиду.

5. Хімічний склад

Трава золотушника звичайного містить флавоноїди: кемпферол, кварцетин та їх глікозиди – астрагалін, рутин. На активність впливають сапоніни (близько 1,5 %), агліконами яких є олеанолова і полігалова кислоти. Стандартизують сировину за вмістом фенольного диглікозиду лейокарпозиду. В траві є також дубильні речовини (10%), ефірна олія, дитерпени, нікотинова й аскорбінова кислоти.

Флавоноїди – це біологічно активні речовини, в основі яких лежить дифенілпропановий фрагмент, із загальною формулою С6 – С3 – С6.

Назва походить від латинського слова flavus – жовтий, тому що перші виділені флавоноїди мали жовте забарвлення.

Молекула флавоноїда складається з двох фенольних залишків (кільця А і В), з’єднаних пропановою ланкою, тому їх можна розглядати як похідні фенілпропаноїдів.

Флавоноїди мають різне положення фенольних радикалів у пропановому фрагменті. За цією ознакою їх поділяють на три основні групи: еуфлавоноїди, ізофлавоноїди та неофлавоноїди.

Еуфлавоноїди, або власне флавоноїди, або справжні флавоноїди, в яких кільце В приєднане по С-3 положенню пропанового ланцюга.

За ступенем окислення пропанового фрагмента та величиною гетеро циклу еуфлавоноїди можна розділити на 10 класів.

Кемпферол і кварцетин, які були виявлені у траві золотушника відносяться до 7-го класу похідних флавану.

Флавоноли становлять 40% від усіх флавоноїдів. Рутин, наприклад виявлений більш як у 70 видах, які відносяться до 34 родин, кверцетин – більш як у 400 видах, в тому числі і у золотушнику звичайному.

Дубильні речовини (таніди) – це комплекс низько- та високомолекулярних полі фенолів, генетично зв’язаних між собою, що виявляють дубильні властивості, мають в’яжучий смак, осаджують білки та алкалоїди з розведених розчинів.

Дубильні речовини, що гідролізуються, за своєю будовою поділяються на три групи:

галотаніни – ефіри галової кислоти та сахарів;

елаготаніни – ефіри елагової кислоти та сахарів;

несахаридні ефіри фенолкарбонових кислот.

Гало таніни є найбільш поширеними в цій групі дубильних речовин. Саме до цієї групи відноситься полігалова кислота, яка міститься в траві золотушника звичайного.

Ефірні олії – багатокомпонентні суміші летких органічних сполук, що утворюються в рослинах і зумовлюють їх запах.

До ефірних олій входять вуглеводні, спирти, прості і складні ефіри, альдегіди, кетони, кислоти аліфатичного ряду і циклічні. Циклічні сполуки поділяються на гідроциклічні, до яких належать терпени та їх похідні, та сполуки ароматичного ряду. В ефірних оліях переважають вуглеводні, але найбільш цінною складовою частиною є кисневмісні сполуки, особливо спирти і ефіри, які мають приємний запах.

Аскорбінова кислота (вітамін С, антискорбутний) в хімічному відношенні являє собою групу сполук – похідних L-гулонової кислоти. Важливіші з них – фізіологічно активний ізомер L-аскорбінова кислота й дегідроаскорбінова кислота, які при відповідних умовах легко переходять одна в одну.

Аскорбінова кислота бере участь в окислювально-відновних реакціях, процесах вуглецевого обміну, згортанні крові, регенерації тканин, утворенні стероїдних гормонів та нормалізації проникності капілярів, а також покращує апетит, підвищує життєві сили організму. Біохімічні механізми дії вітаміну