Нікотинова кислота та її амід є простетичними групами коферментів кадегідрази І та кадегідрази ІІ, які є носіями водню, тобто беруть участь в обмінних процесах організму. Нікотинова кислота нормалізує функції шкіри, нервової системи, стимулює периферійний кровообіг. Деякі дослідники вважають, що вона є провітаміном, а нікотинамід – справжнім вітаміном РР.

6. Історія застосування. Застосування в народній медицині

В народній медицині відвари і настої надземної частини рослини застосовують як діуретичний, терпкий, потогінний, відхаркувальний, гемостатичний, антисептичний, протизапальний, ранозагоювальний засіб; при хворобах нирок і сечового міхура асциті, жовчно-кам'яній хворобі, бронхіальній астмі, цукровому діабеті, туберкульозі легенів, гострих респіраторних захворюваннях, ревматизмі, подагрі, артритах, діареї, ентериті, коліті, меноррагії, гіпертрофії передміхурової залози, гострому ларингіті, ангіні, екземі. Екстракт рекомендований при набряках мозку.

В Білорусі - при туберкульозі шкіри. На Кавказі, в Сибірі - при скрофулезе.

Підземна частина рослини (спиртна настоянка) на Кавказі використовується як ранозагоювальний засіб.

Суцвіття. В народній медицині як порошок - ранозагоювальне. В Молдавії, Білорусі (в суміші з вершками, свинячим жиром або вершковим маслом - зовнішньо) - при туберкульозі шкіри, дерматитах, опіках, ревматизмі, при білях. В комі і Сибір (відвар) - при циститі язви, гепатиті.

В суміші з іншими рослинами золоушрник звичайний приймають при аденомі простати, імпотенції, частих полюціях і хронічному простатиті; зовнішньо - при гострому ларингіті, екземі.

В болгарській народній медицині настої із золотушника звичайного рекомендується як засіб при хронічних захворюваннях нирок - при запальних процесах, камінні і піску в нирках, альбуміні в сечі; призначається як діуретичний засіб при порушеннях обміну сечової кислоти, при ревматизмі, подагрі і при набряках. Зовнішньо для лікування гнійних ран і фурункулів застосовують кашку з свіжого листя або порошку з сухого листя змішане з невеликою кількістю води..

В китайській народній медицині насіння золотушника застосовують для розрідження крові і усунення здуття кишечника. Використовуються

також при пораненнях, порушеннях менструального циклу, холері, діареї, появі крові в сечі у дітей.

В Тибеті надземна частина використовується - при неврастенії і жовтяниці.

На Русі відвіку застосовували настій золотої різки для лікування нирковокам'яної і жовчнокам'яної хвороби, при запаленні сечового міхура, а також як сечогінний і болезаспокійливий засіб.

Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку золотушника і настоюють 10 хв. П’ють по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками. Напар менш міцної концентрації п’ють при бронхіті, хрипоті, простудах, також при кишкових кровотечах, запальних процесах у кишках, при ранах, виразках, кривавій сечі, цинзі, туберкульозі легень. Замість напару можна вживати горілчану настоянку листків золотушника у співвідношенні 1:3, по 2-3 невеликі чарки на добу. Особливо рекомендують його людям похилого віку при застійних явищах у нирках – при набряках, каменя у нирках; як при затриманні, так і при мимовільному випусканні сечі (діють сапоніни, можливо – алкалоїд, гіркота, катехінові дубильні речовини, летка олія, флавони).

При розладі сечовиділення беруть 1 столову ложку суміші трави золотушника звичайного, трави кропиви дводомної, трави деревію тисячолистого, кореня вовчуга колючого, плодів фенхелю, трави хвоща польового і березових бруньок у співвідношенні 1:1:1:1:1:2:3, настоюють 6 годин у склянці води, потім варять 15 хвилин. Випивають за кілька разів протягом дня. Протипоказаний при вагітності, гострих захворювань нирок і сечових шляхів. Можна брати по 2 столові ложки суміші (порівну) трави золотушника звичайного, квіток бузини чорної, трави звіробою звичайного, трави фіалки триколірної (братків) і кореня живокосту на 2 склянки води, варити 15 хвилин і випивати протягом дня.

При ранах і виразках додають до теплої ванни відвар з 3-4 столових ложок трави золотушника в 1 л води. Свіжі листки прикладають до ран. Напаром полощуть рот, щоб зміцнити ясна і знищити неприємний запах з рота. Порошком з листків засипають гнійні рани і нариви.

Ради повноти інформації слід згадати, що в народній медицині запалення ясен, гнійні рани, язви і припухлості лікують накладенням на них свіжого розім'ятого листя золотої різки.

В народній медицині готують також такі чаї з трави золотушника:

1) Чай із золотої різки: 1-2 чайні ложки з верхом трави золотої різки залити 1/4 л холодної води, довести до кипіння, дати постояти 2 хвилини; або залити киплячою водою і дати постояти 10 хвилин. Денна доза - 1 стакан чаю.

2) 2 чайні ложки трави золотарника звичайного наполягати 4 години в стакані остудженої кип'яченої води, процідити. Приймати по 1/2 стакана 4 рази на день до їжі при камінні в нирках і сечовому міхурі.

3) 1 столова ложка трави на 1 стакан кип'ятку, настояти 30 хвилин, процідити. Вживати для полоскання горла, промивання ран, примочок. Відвар трави у вигляді полоскань використовують при ангіні, стоматитах, для зміцнення рихлих ясен і за наявності

неприємного запаху з рота.

7. Фармакологічні властивості

Як уже було вище сказано, трава золотушника містить такі діючі речовини: флавоноїди, дубильні речовини, ефірну олію.

Флавоноїди містять у молекулі реакційно здатні фенольні радикали та карбонільне угрупування. Завдяки цьому вони беруть участь у різноманітних обмінних процесах, що обумовлює їхню біологічну активність.

Фармакологічна дія флавоноїдів залежить від їхнього класу. Кверцетин і рутин, які відносяться до класу флавоноли, і які містить трава золотушника, викликають спазмолітичний ефект. Флавоноїди утворюють халатні комплекси з металами, виявляють радіопротекторну дію, зв’язують і виводять радіонукліди.

Останнім часом встановлені гіпоглікемічна та анаболізуюча дія флавоноїдів.

Усі природні флавоноїди малотоксичні, при широкому спектрі біологічної дії, що робить їх привабливими для створення нових фітопрепаратів.

Р-вітамінна дія. Під назвою „вітамін Р” об’єднані фенольні сполуки, які здатні