Побічна дія.

Можливі реакції підвищеної чутливості до компонентів препарату.

Протипоказання.

Дитячий вік до 12 років. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування.

Прийом великої кількості препарату може спричинити отруєння алкоголем. Вживання усього флакона (50 мл) дорівнює введенню в організм 22 г спирту.

Особливості застосування.

Після прийому першої дози препарату можливе короткочасне загострення основних симптомів (гомеопатичний ефект першої дози). В такому випадку необхідно тимчасово зменшити частоту прийому або дозу препарату.

Перші ознаки поліпшення стану з"являються через 1 тиждень від початку лікування. На відміну від препаратів дигіталісу і строфанту не кумулюється, суттєво не впливає на функцію провідності, має м"який, але стійкий ефект. Може використовуватись для лікування ХСН у хворих з брадикардією, значними дистрофічними змінами в серці. Може замінити традиційні серцеві глікозиди (дигоксин) у разі протипоказань до їх застосування. Не потребує насичення в початковий період лікування і може застосовуватися періодично та повторними курсами. Завдяки діуретичному та натрійуретичному ефектам може використовуватися в комплексному лікуванні артеріальної гіпертензії. Безпека застосування у вагітних та дітей віком з 12 років у рекомендованих дозах доведена клінічними дослідженнями. В рекомендованих дозах не впливає на швидкість психомоторних реакцій при керуванні автотранспортом та праці зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Випадки несумісності з іншими лікарськими засобами невідомі. Може використовуватися в комбінації з діуретиками, інгібіторами АПФ, периферичними вазодилататорами, блокаторами в-адренорецепторів. Куріння, вживання алкоголю і збуджуючих речовин (чай, кава) негативно впливають на дію гомеопатичних засобів.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступних для дітей місцях, при температурі не вище 30°С.

Термін придатності. 5 років.

ВИСНОВОК

Люди ще в глибоку давнину помітили, що в багатьох рослинах прихована цілюща сила, і тому почали випробовувати їх для лікування найрізноманітніших хвороб. Так поступово почала розвиватися народна медицина.

Багато древніх способів лікування були небезпечними. Так, павутина, яку раніше прикладали до рани, тільки забруднювала її. Проте повсякденний досвід підказував людям, вносив свої корективи. Так, протягом тисячоліть для лікування випробувано майже всі рослини.

На Русі відвіку застосовували настій золотої різки для лікування нирковокам'яної і жовчнокам'яної хвороби, при запаленні сечового міхура, а також як сечогінний і болезаспокійливий засіб.

Екстракт золотушника звичайного входить до складу препаратів марелін та фітоліт, які застосовуються при нирковокам’яній хворобі.

У гомеопатії використовуються свіжі квітучі верхівки золотушника звичайного при альбумінурії, фосфатурії, слизу в сечі; при шкірних захворюваннях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ткаченко Н. М., Сербін А. Г. – Ботаніка: Підручник. – Х.: Основа, 1997. – 432 с.

2. Кархут В. В. – Ліки навколо нас, - м. Київ, 1974. – 446 с.

3. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісакова Т. І. – Фармакогнозія з основами біохімії рослин: Підручник. – Х.: 2000. – 704 с.

4. Комендар В. І. – Лікарські рослини Карпат. – м. Ужгород, 1971. – 245 с.

5. Мережа Інтернет.