Довго вважалося, що зуби походять безпосередньо від шкіряних зубчиків, які у предків риб розмішувалися з боків рота поверх щелеп. На основі сучасних уявлень зуби і шкірні зубчики гомологічні. Однак, зуби не походять безпосередньо від окремих шкірних зубчиків: і перші, і другі є видозміненими похідними горбиків, які були на покривних пластинах предкових форм хребетних, тіло яких було закуте в панцир. Ці горбики були схожими, як з шкіряними зубчиками акул, так і з примітивними зубами деяких риб. Одонтобласти, клітини, які будують основну масу зуба, і кісткові клітини — остеоцити і остеобласти схожі за своїми властивостями і формують схожі тверді скелетні тканини. Тому філогенетичні одонтобласти являють собою спеціалізований тип остеоцитів, а дентин виник в філогенезі як спеціалізований тип кісткової тканини.[13, 17]

Будова і розміщення зубів. Найпростішими є зуби конусоподібної форми багатьох видів риб, плазунів. Ускладнення зубів відбувається шляхом утворення коронки з більш чи менш сплощеною поверхнею, диференціацією поверхні коронки, утворенням одного чи кількох коренів зуба, диференціацією зубного ряду.

Основними матеріалами, із яких побудований зуб, є дентин і емаль. Дентин утворює основну масу зуба. По хімічному складу він практично ідентичний кістці: біля двох третин його речовини складають різновиди фосфату кальцію, які відкладаються в волокнистому матриксі. На відміну від кістки, в товщі типового дентину зубів ссавців, тіла клітин (одонтобластів) відсутні, вони Емаль (enamelum) у тому вигляді, в якому вона представлена у ссавців, являє собою надзвичайно твердий матеріал; вона покриває тонким шаром поверхню зовнішньої частини зуба, в ній майже відсутня органічна речовина. У ссавців дві третини речовини емалі, складають видовжені, призмоподібні кристали фосфату кальцію, орієнтовані своєю повздовжньою віссю перпендикулярно поверхні зуба. Прикріплюються зуби до шелеп за допомогою губчастого кіс-ткоподібного матеріалу — цементу (сementum).

В будові зубів, в тому числі і у ссавців, існує багато варіантів. Наприклад, у багатьох ссавців емаль не утворює суцільного Поверхневого шару; у плазунів вона немає призматичної будови. На думку багатьох дослідників, тверда речовина, що покриває зуби і нижчих хребетних не є справжньою емаллю, а являє собою вітродентин, утворений як і справжній дентин, із мезодерми (справжня емаль — із ектодерми). У деяких форм хребетних одонтобласти мо-жуть знаходитись в товщі дентина. Описані і інші різновиди дентина, наприклад вазодентин, остеодентин і ін. Зуби у різних форм хребетних розрізняються також по наявності коренів та їх кількості, по способу фіксації на шелепах, по розміщенню їх в ротовій порожнині, по формі і кількості та деяким іншим ознакам.

У більшості костистих риб, із плазунів у гаттерії, зуби прикріп-люються до зовнішньої поверхні, або краю щелепи — це акродонтний тип прикріплення зубів. У ящірок зуби прикріплюються до внут-рішньої поверхні щелепи одним краєм — це плевродонтний тип. У акул, деяких костистих риб, у ящірок і змій зуби при-кріплюються до щелеп зв'язками.

За розміщенням у ротовій порожнині зуби можна розділити на крайові, внутрішні і глоткові. Крайові — розміщені вподовж країв верхньої і нижньої щелеп. Такі зуби є у тих чи інших представників майже всіх класів хребетних, у функціональному відношенні вони є найбільш важливими елементами зубної системи. Типові крайові зуби характерні ссавцям, функціонуючі крайові зуби є і у акул.

У більшості нижчих хребетних зуби розміщені в ротовій порож-нині майже повсюди, де є скелетні елементи і де є ектодерма: на кісткових елементах піднебіння, на парасфеноїді, що лежить в ос-нові мозкової коробки, на внутрішній поверхні щелеп, на леміші. Це внутрішні зуби. Глоточні зуби розміщені на різних елементах ві-сцеральних дуг.[14,16]

Як же виникла змінюваність зубів і яка біологічна сутність цьо-го процесу? Змінюваність зубів не що інше як реалізація потенцій ектодерми в середовищі, яке здатне підтримувати ці потенції. Зуби - це видозмінені шкіряні зубчики пращурних форм риб, які залиши-лися від зовнішнього панцира. Періодичне оновлення, свого роду линька, ектодермальних утворів була притаманна пращурам риб, характерна вона і деяким сучасним рибам, Таким чином, зміна зу-бів явище аналогічне «линянню». Зрештою розвиток зубної систе-ми в філогенетичному ряду хребетних відбувався за законом біоло-гічного прогресу: зуби концентрувалися на щелепах — бокові зуби; їх чисельність, як правило, зменшувалася, а ті, що залишилися — посилювалися; йшли пошуки найбільш ефективного прикріплення їх до щелеп; відбувалися певні адаптивні перебудови форми зубів, з утвореннях пластинок для роздавлювання об'єктів живлення; про-гресивна диференціація зубів, а потім редукція деяких з них; реду-кція потенцій до змінюваності; вторинна редукція; вторинна гомодонтність.

Концентрація зубів на щелепах призвела до суттєвої трансфор-мації потенцій ектодермальної вистілки ротової порожнини: якщо в зовнішніх покривах шкірні зубчики утворювалися більш менш рі-вномірно, то в ротовій порожнині функція утворення цих чи гомо-логічних їм структур концентрується в зубній пластинці. Зубна пла-стинка у нижчих форм хребетних наділена досить великими потен-ціями і постійно продукує зачатки зубів, які проходячи відповідні стадії розвитку, хвилеподібно заміщують своїх попередників. Пара-лельно відбуваються зміни в прикріпленні зубів до шелеп, збільшу-ються зуби, особливо їх коренева частина, на шо використовується матеріал зубної пластинки. Відбувалося також посилення функцій органів чуття, на будову яких залучалася частина ектодерми нерво-вого гребеня, остання слугує частково матеріалом і для зубної сис-теми. Зубна пластинка не витримує навантаження, місцями редукується, редукуються