і її потенції до поліфіодонтії. Прогресивні фор-ми риб втрачають зуби на верхній шелепі (променепері) і втрачають крайові зуби (костисті), але зберігають піднебінні і глоткові. Остан-ні, як правило, дрібні, сплощені, чисельні. Наводяться дані, що у одного з видів сомів нараховується 9000 таких зубів. Цікаво, чи по-трібні вони в такій кількості цій рибі? Чи це просто данина ектоде-рмі з вдячністю за те, що вона зробила сома хижаком? Думайте і досліджуйте. При цьому потрібно мати на увазі, що любі органогенези, в даному випадку утворення зубів, потребують і енергії, і ма-теріалів, тобто відповідної платні від організму. А як відомо, чим нище в своїй організації організми, тим менше вони схильні до ма-рнотратства своєї енергії. Саме тому, мабуть вже вищі форми плазу-нів, а потім і плацентарні ссавці відмовилися від поліфіодонтії, про що, віддамо данину жарту Т.Парсонса, — жаліють всі, окрім зубних лікарів. Зубні лікарі не заперечували б, мабуть, і проти збільшення Кількості зубів у людини в два чи в три рази.[18,19]
Окрім додаткових затрат енергії і матеріалів процес зубоутворення і зміни прикусу загальмо-вує інші процеси розвитку, відволікає віл сприйняття процесів, що відбуваються в довкіллі. Згадайте як проходить процес прорізуван-ня 20 молочних зубів у малюків і розтягніть його в 2 рази. Зміна зубного ряду також несе в собі певні негаразди, в усякому випадку хижі риби під час зміни зубів втрачають кормодобувну активність. Незважаючи на те, що ми майже не маємо достовірних даних про патологію зубів у поліфіодонтних представників хребетних (якщо не вважати такими дані із «Доктора Айболіта») стверджувати, що їх немає, навряд чи було б справедливим. Думаємо, що якби далекі пращури людини зберегли поліфіодонтизм при великій чисельності зубів, то це значно загальмувало б розумовий розвиток їх, а шлях до Homo sapiens був би набагато довшим.[13]
У ссавців зуби сидять своїми коренями в глибоких комірках — заглибленнях в щелепних кістках, які називаються альвеолами, де вони міцно прикріплюються за допомогою цементу. У деяких нижчих хребетних зуби також сидять в комірках, але вони мають тільки один корінь. Такий тип прикріплення зубів, коли корінь сидить в комірках, утворених в щелепах, називається текодонтним.[17]
У генералізованих представників класу, до яких відносяться деякі викопні форми, представники сучасних комахоїд-них, сумчастих, розрізняють чотири типи зубів. Самими передніми, як у верхньому так і в нижньому зубних рядах є різці (incisivi), вони мають просту конічну або долотоподібну форму з гострими ріжучи-ми краями і слугують для відкушування їжі. За ними в кожному ряду розміщене ікло (саninus) — сильне, довге, з добре розвинутим коренем, конічної форми і з загостреним кінцем зуб, який слугував хижим ссавцям при нападі на жертву. За іклом розміщені кілька передкорінних зубів (рremolaris), у яких коронки вже можуть мати просту жувальну поверхню; за ними слідує ряд корінних зубів (molares), які мають складно побудовану коронку і приймають на себе головну жувальну функцію.
Кількість різців, передкорінних і коріннях зубів у ссавців варі-ює, ікло завжди одне. Загальна кількість зубів у викопних форм ссавців була більшою, ніж у сучасних. Генералізована зубна форму-ла у ссавців виглядає так:
3.1.4.3.
3.1.4.3. що означає наявність в верхньому і нижньому рядах по 3 різці, 1 ікло, 4 передкорінних і 3 корінних зубів. Формула показує кількість зубів на верхній і нижній щелепах з однієї сторони, тобто для визначен-ня загальної кількості зубів кількість зубів з однієї сторони помно-жується на 2. Таким чином, у генералізованого ссавця, загальна кількість зубів дорівнювала 44.
В процесі історичного розвитку ссавці освоїли різноманітні регі-они і біотопи з притаманними їм рослинними і тваринними органі-змами, останні ставали для них об'єктами живлення. Трофічна кон-куренція змушувала проникати в найрізноманітніші екологічні ніші, змінювати об'єкти живлення, переходити від поліфагії до монофагії і, навпаки. Все це призводило до відповідних спеціалізацій зубної системи, що врешті решт завершувалося відповідними перебудова-ми зубних рядів. Спектр спеціалізацій і модифікацій зубних рядів у ссавців величезний.
Різці зберігаються у більшості видів ссавців, їх число, розміри і форма можуть варіювати. Так, наприклад, різні травоїдні для скубан-ня трави виробили спеціальні пристосування і різці у них дуже змі-нені, або втрачені. Такі представники жуйних як коро-ва, барани, олені втратили верхні різці, але зберегли ни-жні. У гризунів пари верхніх і нижніх різців служать для гризіння, в зв'язку з цим вони набули форму стамески; а оскільки їх ріжучі кінці при цьому стираються, то вони набули здатності до постійного ро-сту протягом всього життя тварини.
Ікла найбільше розвинуті у хижих ссавців — котячих, псових. У представників інших родин вони втратили функцію ріжучих і ко-лючих знарядь і в більшій чи в меншій мірі редукувалися; у деяких травоїдних вони набувають схожості з різцями, або відсутні (в емб-ріогенезі вони закладаються).
Передкорінні зуби як правило зберігаються (окрім першого, який іноді втрачається) у травоїдних форм, зокрема копитних. Зубна формула у них виглядає 3.1.3.3.; у представників хижих, які слабо пережовують їжу, число передкорінних буває не більше 2-х, а корінних як правило — один, зубна формула: З.1.2.1.
Найбільш функціонально значимі передкорінні і корінні зуби у жуйних і всеїдних. Часто у жуйних корінні зуби об'єднуються в своє-рідну суцільну «батарею».
Ряд видів ссавців частково (неповнозубі) або повністю (беззубі кити) втратили зуби; є приклади коли зубна система представників класу втрачає диференціацію, набуває конусоподібної форми і збі-льшується в числі — зубаті кити, дельфіни. Із всіх зубів описаних у ссавців