Наступним етапом є обезводнення фіксованого матеріалу, яке здійснюємо наступним чином. Зафіксований кусочок тканини спочатку поміщаємо у спирт, сильно розбавлений водою, а потім послідовно переносимо в спирти наростаючої концентрації і на кінець двічі витримуємо в абсолютному спирті (100%), після чого в тканині не залишиться води. Цей етап триває приблизно 4 години. Тканина є готовою для ущільнення, яке здійснюємо в ксилолі. Кусочок тканини поміщаємо в ксилол, вийнявши його із абсолютного спирту, при цьому кусочок декілька разів переносимо в свіжі порції ксилолу, доки весь спирт заміниться ксилолом. Потім кусочок тканини поміщаємо в рідкий парафін, в якому він знаходиться близько 3 годин.

Ущільнений кусочок тканини піддається затвердженню при кімнатній температурі. Після цього виготовляємо зрізи на мікротоні. За допомогою гострого ножа, останнього утримують зрізи товщиною 6…7мкм, які є придатними для роботи. Використовуючи світлий мікроскоп. Для того, щоб розрізнити структурні компоненти тканини пульпи зуба проводять забарвлення.

Зрізи наклеюємо на предметне скло, яке послідовно занурюємо в ксилол – для видалення парафіну і в абсолютний спирт для видалення ксилолу. Потім зріз пропускають через спирти спадаючої концентрації і на кінець поміщаємо у воду. Після цього проводимо забарвлення, використовуючи гематоксилін. На зріз наливаємо кілька крапель профільтрованого розчину гематоксиліну. Процес триває 1 хвилину. Після цього фарбу зливаємо у склянку, а препарат поміщаємо в посудину з водопровідною водою на 5 хвилин. Зрізи дофарбовуємо еузином. Для цього на зріз наливаємо кілька крапель барвника на 2 хвилини. Проводимо зневоднення у етиловому спирті наростаючої концентрації, починаючи від 70%, просвітлений у ксилолі препарат заносимо в канадський бальзам. В результаті цього ядра клітин зафарбовуються у синьо-фіолетовий колір, а цитоплазма - в рожевий. Виготовлені препарати поміщаємо в дерев’яні коробки, в яких вставлені зубні рейки і використовуємо при виконанні поставлених завдань.

РОЗДІЛ ІІІ

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Характеристика структурно-функціональних особливостей зубощелепної системи у риб,зумовлених способом живлення

У більшості хребетних зуби у міру зношування замінюються новими. Зміна зубів відбувається або протягом всього життя - поліфіодонтизм (більшість хребетних, окрім ссавців), або тільки раз у молодому віці - діфіодонтизм (більшість ссавців), або не відбувається взагалі - монофіодонтизм (деякі ссавці - неповнозубі). У більшості риб, плазунів і у земноводних всі зуби однакові (ізодонтна, або гомодонтна, система), деякі риби, плазуни мають зуби різної форми (гетеродонтна система). У круглоротих розвиваються особливі рогові зуби, негомологічні зуби щелепноротих хребетних. У риб зуби розміщуються в м'яких тканинах і на кістках ротової порожнини, на зябрових дугах. Існують риби, наприклад, в'юни і коропові,які мають глоткові зуби. Дорослі осетрові риби, не мають зубів. У земноводних зуби розташовуються на кістках ротової порожнини. У плазунів зуби переважно приростають до щелеп (до їх краю або до внутрішньої сторони) і рідко розташовуються на ін. кістках ротової порожнини.

Серед зубощелепних аномалій звуження верхньої щелепи по відомостях різних авторів складає від 14 до 80 %. У зв'язку цим своєчасне виявлення, ортодонтичне лікування і наукова розробка цієї проблеми набувала важливого значення. Клінічні спостереження за хворими із звуженими щелепами, а також експериментально-морфологічні дослідження внутрішньосистемних перебудов в кісткових тканинах верхньої щелепи при розширенні її ортодонтичним апаратом, вельми численні, але єдиної думки на характер і локалізацію тканинних перетворень кістки, що відбуваються, при розширенні верхньої щелепи не було. Частина авторів вважає, що розширення верхньої щелепи відбувається за рахунок розкриття піднебінного шва. Інші заперечують розширення верхньої щелепи за рахунок розкриття медіального шва і ін. вважають, що розширення верхньої щелепи відбувається за рахунок одночасної перебудови тканин пародонту і медіального піднебінного шва.

В процесі історичного розвитку тварин зуби відбулися з шкірних зубів, або плакоїдної луски риб. Закладаються зуби в період зародкового розвитку у вигляді епітеліальної складки - "зубної пластинки" із зачатками окремих зубів. Мезенхімні клітини дерми утворюють під кожним зачатком згущування (зубні сосочки), над якими епітеліальні клітини зубної пластинки нависають у вигляді ковпачка. Внутрішній шар клітин зубної пластинки бере участь в утворенні емалі; зовнішні клітини зубного сосочка - одонтобласти - утворюють дентин, а що оточують його мезенхімні клітини - цемент. Зуби, що розвиваються. виходять назовні, прорізуючи слизисту оболонку ясен.

Порівняльно-анатомічна характеристика зубів. Вперше в філогенезі зуби з'явилися (разом із щелепами) у вимерлих панцирних риб. Висхідними були прості зуби конусоподібної форми. Але вже у риб в процесі адаптивної еволюції від цього генералізованого типу зубів утворилося багато модифікацій. (мал.9, 10).

У багатьох давніх китицеперих риб на зубах були поздовжні канавки, які представляли собою складки емалево-го поверхового шару, мали складну будову і надавали зубу на попе-речному зрізі схожість з лабіринтом. До цього часу дискутується питання чи покриває справжня емаль зуби у нижчих хребетних чи це вітродентин? У багатьох кісткових риб на поверхні одного і того ж зуба може знаходитися і справжня емаль і вітродентин.

Складчастість поверхні зуба китицеперих риб була, очевидно, успадкована давніми земноводними, які за цією ознакою отримали і назву — лабіринтодонти. Давні земноводні мали досить добре роз-винені крайові зуби, а також мали масивні піднебінні хижі зуби «ікла». У сучасних земноводних, які живляться переважно дрібни-ми