ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………. . 3
Розділ І.Огляд літератури……………………………………………….……. .5
Розділ ІІ.Матеріали та методи досліджень…………………………….………..9
2.1.Гістологічний метод……………………………………….……...9
2.2.Мікроскопічні та макроскопічні дослідження……….……...12
Розділ ІІІ.Результати досліджень та їх обговорення……………..……..14
3.1.Структурно-функціональні особливості товстої кишки у
дітей………………………………………………………….…….14
3.2. Структурно-функціональні особливості товстої кишки у
дорослих…………………………………………………….……..16
3.3. Структурно-функціональні особливості товстої кишки у
тварин……………………………………………………….……..29
3.4. Структурно-функціональні особливості товстої кишки у
земноводних та рептилій…………………………….…….….31
Висновки……………………………………………………………….………..32
Список використаної літератури……………………………….…………33
Додатки………………………………………………………………….……….36
ВСТУП
Актуальність теми. Знання будови і функцій органів
травлення, зокрема, товстої кишки потрібно як для до клінічних
дисциплін ( фармакологія, патологічні анатомії ), так і для клінічних дисциплін , які будуть вивчатись на наступних курсах ( хірургії , педіатрії, інфекційні хвороби ).
Xвороби органів травлення займають особливе місце. Є
ряд захворювань населення , які мають тенденцію до хронічного
протікання і рецидування ( неспецифічний виразковий коліт ,
ентероколіти , кишкова непрохідність , рак товстої кишки ) . Так,
наприклад, при хронічних запорах кал сильно обезводнюється ,
оскільки в товстій кишці відбувається надлишкове
всмоктування води, в звичайних умовах вона виводиться з
калом, порушується кишковий “бар’єр” і стінки товстої
кишки починають пропускати в кров не тільки воду з
молекулами поживних речовин , але й шкідливі для
організму молекули продуктів гниття і бродіння—проходить
само утруднення організму, виникає загальна слабкість
організму, головокружіння, знижується працездатність.
Мета і задачі дослідження. Вивчення структурно-
функціональних особливостей товстої кишки у хребетних
Першими доступними методами дослідження, крім
спостереження, були анатомічні методи (anatomeo— розтинаю )
і вони відкривали пласт інформації. Порівняння організмів
( чи їх органів) різних рівнів організації, тобто побудова
певних порівняльних рядів, давало змогу спостерігати
трансформацію тих самих органів в процесі історичного
розвитку різних форм організмів.
Об'єктом дослідження роботи є товста кишка деяких хребетних.
3
Завдання:
Вивчити структурно-функціональні особливості товстої кишки у людини.
Вивчити структурно-функціональні особливості товстої кишки у тварин.
Вивчити структурно-функціональні особливості товстої кишки у рептилій та земноводних.
Наукова новизна одержаних даних . Проведені наукові
дослідження з використанням сучасних методик дослідження
допоможуть глибше зрозуміти структурно-функціональні
особливості товстої кишки у різних представників
хребетних та науково обґрунтовують диференціальні паралелі між ними.
Практичне значення одержаних результатів. Знання
закономірних змін в структурі товстої кишки та їх
порівняння у деяких хребетних допоможуть краще засвоїти
і поповнити знання в даній галузі науки ; зможуть бути
використані у навчальних цілях в рамках викладання
біології в середній школі.
4
Розділ І
Огляд літератури
Товстий кишечник у більшості ссавців розвинутий краще, ніж у представників інших груп хребетних. Він являє собою трубку більшого діаметра, ніж тонкий кишечник; поверхня його, як правило, не рівна, поділена перетяжками на секції або петлі, утворюючи ряд карманів; поздовжня мускулатура не суцільна, а має вигляд окремих м'язових стрічок (taenia)[11].
Довжина товстого кишечника у ссавців значно більша, ніж у представників інших хребетних. Особливо добре він розвинений у рослиноїдних форм, в ньому відбуваються процеси аналогічні описаним для птахів [2].
На початку товстого кишечника у більшості ссавців є одиничний сліпий виріст—це так звана сліпа кишка (coecum), вона розвинута по різному у представників різних груп і видів ссавців. У деяких вона відсутня: у багатьох комахоїдних, майже у всіх рукокрилих, у ведмедів, гіпопотамів, неповнозубих, китоподібних; у однопрохідних , багатьох сумчастих, хижих має незначні розміри [4].
У рослиноїдних, особливо тих із них, у яких простий шлунок, сліпа кишка розвинута досить добре [8]. У деяких представників гризунів (наприклад, зайця), хижих, приматів і людини на кінці сліпої кишки є більш тонкий сліпий виріст, який отримав назву червоподібний придаток (appendix). Його вважають рудиментом дистальної частини сліпої кишки, але наявність в ньому великої кількості лімфоїдних вузлів вказує на його значення, як лімфатичної залози і захисною функцією [16].
Із рукокрилих сліпа кишка описана тільки у деяких представників родини Rhinopomatidae I Megadermatidae; Н.Жукова знайшла і описала добре розвинену сліпу кишку у Pteronotus macleayi із родини Phyllosto-
5
matidae [17].
Із ссавців виділяються дамани, які мають пару сліпих кишок, як це характерно птахам. Сліпа кишка збільшує робочу площу товстого кишечнику і є резервуаром для кишкових бактерій. В товстому кишечнику виділяють висхідну частину, поперечну і нисхідну; нисхідна переходить в пряму кишку. Пряма кишка (rectum) являється кінцевою ланкою власне кишечнику і закінчується анусом, у однопрохідних ссавців ще зберігається клоака [19].
Довжина кишечника у ссавців найбільша серед хребетних і в середньому в 5—9 разів перевищує довжину тіла; відхилення від середньої величини значні: у рукокрилих і комахоїдних його довжина лише в 2—4 рази перевищує довжину тіла, у деяких жуйних—в 10—15 і більше разів. Наприклад, кишечник бика досягає більше 50 м по довжині [І6].
У процесі перетравлювання їжі товста кишка відіграє невелику роль, оскільки їжа повністю перетравлюється і всмоктується в тонкій кишці, за винятком рослинної клітковини [12].
Товста кишка вкрита такими оболонками: слизовою, підслизовою, м'язовою, серозною. Слизова оболонка має одношаровий циліндричний епітелій, м'язова—циркулярний, поздовжній [15].
В товстій кишці виділяють сліпу кишку з черв'якоподібним відростком, висхідну обвідну кишку і пряму кишку.
На межі клубової кишки і товстої кишки, а саме сліпої кишки слизова оболонка разом з