). Обезводнення необхідне для наступного етапу—у щ і ль-
н е н н я об'єкта, яке здійснюється у парафіні, целоїдині , синтетичних
смолах. Переважна більшість цих речовин з водою не змішуються, і
тому для просочення ними матеріалу необхідно ретельно видалити
воду із тканини, а потім просочити її ксилолом (толуолом , бензолом ),
тобто речовиною, яка добре розчиняє парафін, а також змішується із
100-градусним етиловим спиртом. Після просочення об’єкта рідким
парафіном при 55...56єС йому дають затверднути при кімнатній
температурі разом із парафіном у спеціальних формочках. Так
отримують парафіновий блок. Ця процедура називається з а л и в к о ю.
Більш швидке ущільнення досягається шляхом заморожуваня
шматочків тканини сухим льодом (двоокисом вуглецю) або рідким азотом, однак структура досліджуваних гістологічних об'єктів, зберігається при цьому гірше.
Ущільнення матеріалу дає змогу виготовити з нього тонкі (завтовшки 5...7 мкм ), півтонкі ( 0,5…1 мкм ) з р і з и, які використовують для світлової мікроскопії; для електронної мікроскопії вживають ультратонкі зрізи ( 0,05...0,2 мкм). Виготовлення зрізів проводять на спеціальних приладах — м і к р о т о м а х ( для світлової мікроскопії) і у л ь т р а м і к р о т о м а х ( для електронної мікроскопії). Тонкий , півтонкий або ультратонкий зрізи є прозорими для світлових
10
променів або пучка електронів і дають можливість вивчення їх під відповідними мікроскопами. Для того щоб розрізняти структурні деталі об'єкта, більшість яких не мають природного контрасту, отриманий зріз треба пофарбувати (для вивчення під світловим мікроскопом ) або контрастувати (для електронної мікроскопії).
У гістології існує багато методів забарвлення препаратів і застосовується багато різних барвників залежно від мети дослідження. Гістологічні барвники за походженням поділяють на рослинні, тваринні та синтетичні ( анілінові ). Прикладом рослинних барвників є гематоксилін, який одержують з кори кампешевого дерева, що росте у Центральній Америці, а тваринних— кармін, який отримують з комах—кошенілі, Абсолютна більшість барвників є синтетичними—е о з и н, ф у к с и н, а з у р тощо.
11
2.2. Мікроскопічні та макроскопічні дослідження
Для вивчення структурно-функціональної організації товстої кишки в умовах загальної гіпотермії проведено гістологічні, мікроскопічні та макроскопічні дослідження. 20 кусочків тканин товстої кишки у білих безпорадних статевозрілих щурів обох статей масою 180-200 г. Вони є вигідним об'єктом для групового експерименту; окрім того, відомо, що вдається знизити температуру їх тіла до низького рівня з наступним відновленням.
Першим етапом при виготовленні препарату є одержання матеріалу. Гострим лезом забираємо шматочок тканини розміром 1 см3 у забитих у ході експерименту тварин. Вирізаний блок занурюємо у 10%-ий розчин формаліну, під дією якого більшість компонентів тканини утримуються на місці і не втрачаються при наступній обробці. В результаті фіксації тканини ущільнюються і стають твердішими. Більшість ферментів інактивуються. Час фіксації становить 5 годин.
Наступним етапом є обезводнення фіксованого матеріалу, яке здійснюємо наступним чином. Зафіксований кусочок тканини спочатку поміщаємо у спирт сильно розбавлений водою, а потім послідовно переносимо в спирти наростаючої концентрації і на кінець двічі витримуємо в абсолютному спирті (100%), після чого в тканині не залишиться води. Цей етап триває 4 години. Тканина є готовою для ущільнення, яке здійснюємо в ксилолі. Кусочок тканини поміщаємо в ксилол, вийнявши його із абсолютного спирту, при цьому кусочок декілька разів переносимо в свіжі порції ксилолу, доки весь спирт заміниться ксилолом. Потім кусочок тканини поміщаємо в рідкий парафін, в якому він знаходиться близько трьох годин.
Ущільнений кусочок тканини піддається затвердженню при кімнатній температурі. Після цього виготовляємо зрізи на мікротоні. За допомогою гострого ножа, останнього отримують зрізи товщиною 6-7 мкм,
12
які є придатними для роботи, використовуючи світловий мікроскоп.
Для того, щоб розрізнити структурні компоненти тканини товстої
кишки проводять забарвлення. Зрізи наклеюємо на предметне скло, яке
послідовно занурюємо в ксилол—для видалення парафіну і в
абсолютний спирт—для видалення ксилолу. Потім зріз пропускають
через спирт спадаючої концентрації і на кінець поміщаємо у воду. Після цього проводимо забарвлення використовуючи
гематоксилін. На зріз наливаємо кілька крапель профільтрованого
розчину гематоксиліну. Процес триває 1 хвилину. Після цього фарбу зливаємо у склянку , а препарат поміщаємо в посудину з водопровідною водою на 5 хвилин. Зрізи дофарбовуємо еозином. Для цього на зріз наливаємо кілька крапель барвника на 2 хвилини. Проводимо зневоднення у спирті етиловому наростаючої концентрації, починаючи від 70%, просвітлений у ксилолі препарат заносимо в канадський бальзам. В результаті цього ядра клітин зафарбовуються у синьо-фіолетовий колір, а цитоплазма—в рожевий. Виготовлені препарати поміщаємо в дерев'яні коробки, в яких вставлені зубні рейки і використовуємо при виконанні
поставлених завдань.
13
Розділ ІІІ
Результати