кубічним, проміжна— багатошаровим плоским незроговілим, шкірна—багатошаровим плоским зроговілим епітелієм. Власна пластинка стовпчастої зони утворює 10-12 поздовжніх складок, містить багато кров'яних лакун, кров від яких відтікає у гемороїдальні вени. Тут розміщені поодинокі лімфатичні вузлики, кінцеві відділи рудиментарних анальних залоз. Останні проходять у підслизову основу. Власна пластинка проміжної зони багата еластичними волокнами, дисоційованими лімфоцитами і тканинними базофілами; тут розміщені кінцеві відділи сальних залоз. У сполучнотканинній власній пластинці слизової оболонки шкірної зони з'являються волосяні фолікули, кінцеві відділи апокринових потових залоз, сальні залози. М'язова пластинка слизової оболонки прямої кишки утворена внутрішнім циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами гладких міозитів.
Підслизова основа прямої кишки утворена пухкою сполучною тканиною, в якій розміщені нервові і судинні сплетення. Серед останніх слід виділити сплетення гемороїдальних вен, при втраті тонусу стінки яких можуть виникати гемороїдальні кровотечі. У підслизовій основі прямої кишки є велика кількість барорецепторів (тілець Фатер-Пачіні), подразнення яких відіграє суттєву роль у механізмах дефекації. У підслизовій основі стовпчастої зони, як і у власній пластинці її слизової оболонки, розміщені кінцеві відділи рудиментарних анальних залоз. Це шість-вісім розгалужених трубчастих епітеліальних утворів, які від поверхні слизової оболонки досягають внутрішнього циркулярного шару м'язової оболонки. Анальні залози при їх запаленні можуть спричиняти виникнення нориць прямої кишки.
25
М'язова оболонка прямої кишки утворена внутрішнім циркулярним і зовнішнім поздовжнім шарами гладких міозитів, між якими залягають прошарки сполучної тканини. М'язова оболонка формує два сфінктери, які відіграють значну роль в акті дефекації. Внутрішній сфінктер прямої кишки утворений потовщенням гладких міоцитів внутрішнього шару м'язової оболонки, зовнішній-—пучками волокон посмугованої скелетної м'язової тканини. Верхня частина прямої кишки вкрита серозною оболонкою, анальна частина—адвентиційною оболонкою.
Дисоційована ендокринна система шлунково-кишкового тракту. Ендокринні клітини слизової оболонки шлунково-кишкового тракту належать до А Р U D-системи організму, тобто до нейроендокринних клітин, що мають здатність нагромаджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів. Цю властивість APUD-клітини поєднують з виробленням олігопептидних гормонів. Джерелом утворення шлунково-кишкових ендокриноцитів є нейроектодерма. Популяція шлунково-кишкових ендокриноцитів містить більше як десять різновидів клітин.
Апудоцити органів шлунково-кишкового тракту синтезують
близько 20 різних гормонів, без яких не тільки неможливі процеси травлення і засвоєння їжі, але й життя взагалі. Основні з них наведені нижче.
1. Е С (е н т е р о х р о м а ф і н н і) к л і т и н и локалізовані в
кардіальних залозах стравоходу, власних, кардіальних і пілоричних
залозах шлунка, на поверхні ворсинок і в криптах тонкої і товстої
кишки. Продукують серотонін і мелатонін, а також мотилін, речовину
Р. Серотонін, мотилін і субстанція Р стимулюють виділення слизу,
ферментів відповідними клітинами слизової оболонки, моторику
травної трубки. Крім того,субстанція Р є медіатором і модулятором болі. Мелатонін регулює фотоперіодичність діяльності органів і систем, а також процеси імунного захисту організму.
26
2. Е С L (е н т е р о х р о м а ф і н о п о д і б н і) к л і т и н и містяться у кардіальних залозах стравоходу, власних залозах шлунка, криптах тонкої і товстої кишки. Виробляють гістамін,який регулює секрецію Н-іонів парієнтальними екзокриноцитами шлунка.
З. G (г а с т р и н п р о д у к у ю ч і) к л і т и н и входять до складу
пілоричних і кардіальних залоз шлунка, крипт тонкої кишки.
Продукований цими клітинами гастрин стимулює виділення
пепсиногену головними клітинами , Н-іонів парієнтальними
екзокриноцитами шлунку, моторику шлунка. Другим гормоном G-клітин є енкефалін, який бере участь у гальмуванні больових відчуттів.
D (д е н д р и т н і) к л і т и н и розміщені у пілоричних
залозах шлунка, у криптах тонкої кишки, а також острівцях
підшлункової залози. Виробляють соматостатин, який пригнічує синтез
білка.
D1-к л і т и н и локалізовані у пілоричних залозах шлунка,
криптах тонкої кишки, острівцях підшлункової залози. Продукують
вазоінтестинальний пептид, який спричиняє розширення кровоносних
судин, пониження тиску крові, стимулює виділення гормонів
підшлунковою залозою. Надмірне вироблення вазоінтестинального
поліпептиду ( наприклад, при ураженні клітин- продуцентів цього
гормону холерним токсином) викликає важкі профузні поноси, веде
до втрати організмом води, іонів калію, натрію, хлору, що може бути
причиною смерті.
А (а ц и д о ф і л ь н і) к л і т и н и розміщені у складі власних
залоз шлунка, крипт тонкої кишки, острівців підшлункової залози.
Продукують глюкагон, який підвищує рівень глюкози у крові
шляхом стимуляції глікогенолізу.
Р-к л і т и н и належать до залоз шлунка. Синтезують бомбезин, який посилює виділення Н-іонів парієнтальними екзокриноцитами,
стимулює секрецію підшлункової залози, викликає скорочення м'язової
27
оболонки жовчного міхура, пригнічує моторику шлунково-кишкового тракту. Крім того, бомбезин пов'язаний з механізмами сенсорного сприйняття і терморегуляції організму.
S (с е к