На території південно-західної окраїни Руської платформи найбільш древні утворення представлені кристалічними породами. Їх виходи відомі далеко за межами Івано-Франківської області - в районі Шопенівки і Ямполя. Кристалічний фундамент полого ( 1-1,5 ) занурюється у західному і південно-західному напрямах і поступово перекривається чимраз молодими осадками рифею, кембрію, ордовика, силуру, девону, карбону і трангесивного залягаючими осадовими утвореннями крейди і неогену.

2.3. Геоморфологія

Різноманітність геологічних відкладів і стилів тектонічної будови Івано-Франківської області, складна і довга історія розвитку екзогенних процесів, зумовили неоднаковий характер її поверхні. Відповідно до трьох основних зон області-платформи, передового прогину і складчастої зони-на території області утворилося три основних типи рельєфу: рівнинно -пластовий на платформі, флювіальний в зоні прогину і гірський складчастий в геосинклінальній зоні.

Рівнинно –пластовий рельєф – пануючий в Придністров’ї, зокрема, на Подільському горбогір’ї та Придністровському Покутті. Ці географічні райони складені пластами, які залягають горизонтально і місцями порушені незначними тектонічними дислокаціями. Найвиразніша з них простягається у північно- західному напрямку.

Ріки-Дністер і його ліві притоки Свірж,Гнила Липа зі своїми численними бічними притоками, Прут та його ліві притоки, порізали ці пластові рівнини своїми долинами і утворили скульптурно-ерозійний рельєф.

Оскільки вапняки, пісковики і мергелі, якими складена платформа – це тверді породи, що мало піддаються ерозійним процесам, то схили річкових долин тут переважно круті, а місцями урвисті, скелясті .

(Флювіально-акумунетивний) тип рельєфу поширений Припрутській частині Покуття. Він ускладнений долинно-байловими ерозійними формами, який дуже поширений у Передкарпатській частині області.

Рельєф гірської частини належить загалом до складчастих гір низької і середньої висоти.

2.4.Водні ресурси

Водні ресурси-це один з головних факторів розвитку і розміщення продуктивних сил. Водні ресурси області представлені поверхневими(ріки, ставки, водосховища) та підземними водами. Основним джерелом поповнення водних ресурсів є атмосферні опади, щорічний об’єм яких складає 11,5км

За запасами поверхневих вод область посідає третє місце на Україні, а за запасами підземних вод – на передостанньому місці. Майже 2/3 території області належить до території Дністра.

Дністер бере початок у Бескидах біля підніжжя гори Розлуч на висоті 750 метрів. Загальна довжина ріки – 1362км, площа водозбору 72,1 тисяч км.

Річкова межа басейну Дністра в межах області має своєрідну пір’ясну будову. Найбільш розвинена система правих приток, які стікають з гір(Свіча, Сівка, Лімниця, Луква,Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська,Ворона).На них припадає 70% водозбірної площі басейну Дністра.

Нижче від річки Бистриця річкова мережа на правобережжі розвинена дуже слабо, що пов’язано з карстовими явищами. З лівобережної частини в Дністер впадають річки Свірж і Гнила Липа.

За фізико – географічними особливостями ріка поділяється на дві частини. Перша - від села Журавно до села Нижнів – знаходиться в межах Опілля та Передкарпаття. Ширина русла біля м. Галича 60-80м. Глибина ріки 2-4м. Для ріки характерним є різке підвищення рівня води весною і на початку літа під час танення снігу в горах.

Рівень води підвищується на 1-2 метри. Розрив ріки посилюється, коли весняне сніготанення поєднується із сильними дощами. В червні рівень ріки помітно понижується, однак значні повені бувають також літом і восени, внаслідок випадання великих дощів.

У зимовий період гірська ділянка Дністра живиться в основному сніговими водами, що пояснюється частим потеплінням. Тільки 20% стоку припадає на грунтове живлення . Весною переважає снігове і дощове живлення. Літом частка дощового живлення Дністра перевищує 80% сезонного стоку. В останній час переважає дощове і підземне живлення.

2. 5.Грунти

Земля є основним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві,просторовою базою розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства, населених пунктів і доріг,інших елементів інфраструктури.

Грунтовий покрив області дуже строкатий. Зустрічаються майже всі типи грунтів. Всього в області 22 різновиди грунтів. Найбільшу площу займають бурі гірські лісові грунти, на яких зростають ліси.

В цілому грунти області є родючими і забезпечують високу продуктивність сільськогосподарських і лісових угідь. 418,6 тис. га грунтів сільськогосподарських угідь відносятьсь до кислих , 26,2 тис. га до перезволожених і заболочених, 10,9 тис. га до камінистих. На території Івано-Франківської області найбільш поширеним ґрунтоутворюючими породами є четвертинні лісові суглинки, алювіальні і делювіальні відклади, а також елювій-делювій карпатських порід.

Опідзолені грунти на лісових породах. На території Галицького району поширені опідзолені грунти (ясно-сірі, сірі, темно-сірі, чорноземи опідзолені)

У заляганні опідзолених грунтів за рельєфом спостерігається така закономірність: опідзолені чорноземи залягають на невисоких слабо ерудованих плато та пологих схилах,сірі опідзолені-на найбільш підвищених більш еродованих місцеположеннях, що порівняно недавно були під лісом.

Найбільше поширені в даній групі грунтів мають чорноземи опідзолені, гумусовий шар у них становить 45-51см, з помітною крем’ямковою присипкою, з дещо розпорошеною грудкувато-зернистою структурою. Глибше, до 90-105см, залягає добре гумусний ілювіальний перехідний горизонт з горіховою структурою, а з глибини 90-130см, порода, вилугуваний лесовидний суглинок.

Опідзолені чорноземи за своїми морфологічними ознаками наближається до чорноземів типових(глибоких), але відрізняються від них помітно виявлених ілювіальним перехідним ущільненим горизонтом з