амортизують поштовхи, що виникають при стрибках, бігу тощо. У дітей висота дисків в сумі становить 50% хребетного стовпа, у дорослої людини лише 25%. У лордозах передня частина міжхребцевого диску вища, ніж задня, а в кіфозах - навпаки. У жінок висота дисків вища, що обумовлює у них кращу гнучкість хребетного стовпа (у дітей - аналогічно).
Ребра з хребцями з'єднуються таким чином: дві пів'ямки сусідніх хребців утворюють ямку, куди заходить головка ребра. Утворюється суглоб головки ребра (плоский). Горбик ребра з'єднується з суглобовою ямкою поперечного відростка нижнього хребця (циліндричний). Рухоме сполучення між кістками грудної клітки забезпечує процес вдиху і видиху. З рухомістю в цих суглобах зв'язана величина життєвої ємкості легень.
Атлас, атлант— перший шийний хребець у хребетних, крім
риб, який з'єднується з потиличною кісткою черепа. Названий на
честь Атласа з грецької міфології. Позначається "С-1". Має вигляд
кільця і може обертатися навколо зубоподібного відростка
другого шийного хребця (епістрофея), що дає їм змогу повертати голову в різні боки. У атласа розрізняють бокові маси, передню і задню дуги. На передній дузі є суглобова ямка для з'єднання із зубом епістрофея. Від бокових мас відходять поперечні відростки з отворами, через
38
які проходить хребетна артерія, яка живить головний мозок. На верхній поверхні бокових мас є суглобові ямки для з'єднання із суглобовими виростами потиличної кістки (утворюється атлантно-потиличний суглоб), на нижній поверхні - суглобові площини для сполучення із суглобовими поверхнями, що лежать на тілі епістрофея.
Куприкова кістка, куприк (лат,os coccygis)—кістка в людини, яка зростається з вершиною крижу. Куприк утворений 1-5 (частіше 4) зрослими рудиментарними хребцями. Зростання відбувається у віці 12-25 років.
Грудина (Sternum)—плоска кістка у якої виділяють: широку рукоятку, шийку, тіло і мечеподібний відросток. На середині краніального краю рукоятки є—яремна вирізка, по боках якої є ключичні вирізки для прикріплення ключиць. На латеральних краях рукоятки є вирізки для 1 -ої пари ребер та верхніх країв 2-ої. Тіло грудини розширяється донизу, на його вентральній поверхні є чотири шорсткі лінії - - сліди зрощення чотирьох окремих сегментів грудини. По краях тіла є вирізки для 2-7-ої пар ребер. Мечеподібний відросток вирізок не має. Епістрофей, аксис (грец. epistropheus; epistropho- повертати, крутити), С-2 -другий шийний хребець (після атласа), має тіло із зубом і дугу, від якої відходить роздвоєний остистий відросток, два поперечні з отворами і два нижні суглобові. Немає лише верхніх суглобових відростків. Вони замінені суглобовими поверхнями , що лежать на тілі епістрофея. Познячається "С-2".
Ребра (лат.Соstae )—парні кістки осьового кістяка, що з'єднуються з хребтом. Ребра шийної і поперекової областей у вищих хребетних рудиментарні. Ребра хребта зазвичай зрощені з поперечними відростками крижових хребців і дають опору тазовим кістам. Розрізняють верхні ребра, які закладаються в місцях перетинання горизонтальної і поперечної міосептів і ростуть відцентрово, і нижні, або плевральні, ребра, які охоплюють порожнини тіла і ростуть в ембріогенезі доцентрове.
Ребро—це довга,скручена навколо поздовжньої осі і зігнута плоска кісткова пластинка,яка спереду переходить у хрящ. Передні кінці ребер спрямовані вниз і медіальне. Якщо лінія 1-го ребра лежить на
39
рівні 3-го грудного хребця, то така лінія 12-го пересікає лобковий симфіз. В зв'язку з таким розташуванням ребер ширина міжреберних проміжків збільшується ззаду наперед. Кісткова частина ребра складається із головки, на якій розташована суглобова поверхня для сполучення із тілами хребців, шийки і тіла. На тілі 10 верхніх ребер є горбик із суглобового поверхнею для сполучення з поперечним відростком хребця. На внутрішньому боці кожного ребра по його нижньому краю проходить борозна, у якій розташовуються міжреберні нерв, артерія і вени. До 11 і 12 хребців приєднуються лише 11 і 12 пари ребер (відповідно) подібно до 1-го. На потовщеннях поперечних відростків хребців (2-го - - 10-го) є суглобові реберні ямки, до яких приєднуються горбики відповідних за лічбою ребер (тобто ребро приєднується до відростків своїм нижнім краєм). Такі ямки відсутні на 11 і 12 хребцях. У нижніх грудних хребців ці відростки також розташовуються майже горизонтально.
40
ВИСНОВКИ
На основі літературних даних та власних спостережень було встановлено, що :
1.Скелет тулуба у людини складається із шийного відділу
хребта, грудного, поперекового, крижового та куприкового.
Хребці—частина хребта, які з'єднані між собою суглобами, зв'язками і хрящовими дисками.
2. Ссавці мають видовжений тулуб. Шийний відділ добре розвинений, хвостовий , навпаки, у багатьох видів є лише невеликим придатком тіла. Для скелета ссавців характерним є постійна кількість шийних хребців (сім) і незначне коливання числа хребців у інших відділах хребта. Хребет чітко поділяється на відділи : шийний , грудний , поперековий , крижовий і хвостовий.
3.Хребет у земноводних складається із кількох відділів : шийного , тулубового, крижового та хвостового.
4.3 початком утримування дитиною голови формується шийний лордоз, а поперековий лордоз—з моменту стояння.