Медикаментозні тромбоцитопатії

На особливу увагу заслуговують медикаментозні тромбоцитопатії у зв’язку з тим, що вони можуть бути причиною важких кровотеч, особливо, якщо генез їх не є встановлений, і хворий продовжує приймати даний медикамент.Кількість медикаментів, які можуть впливати на обмін речовин тромбоцитів і викликати суттєві дефекти їх функції, велика.В залежності від домінуючого ефекту медикаменту ці тромбоцитопатії поділяють на окремі групи [ 16, 19, 26 ].

І. Інгібітори обміну арахідонової кислоти:

а) інгібітори фосфоліпз (анти малярійний препарат хіна крин, деякі стероїдні гормони в високих доза, зокрема гідрокортизон);

б) інгібітори циклооксигенази ( всі не стероїдні протизапальні середники – ацетилсаліцилова кислота, індометацин, бутадіон, ібупрофен, напроксен та інші ).

Найчастіше зустрічається кровоточивість, зумовлена прийомом ацетилсаліцилової кислоти (АСК) .Порушення функції тромбоцитів настає уже через 2 години після прийому аспірину і утримується протягом 6 – 10 днів після його відміни ( тобто протягом життя циркулюючих у період прийому АСК тромбоцитів.

Збільшення концентрації цапф в тромбоцитах може здійснюватися :шляхом гальмування деградації цАМФ інгібіторами фосфодиестерази, до яких належить дипіридамол ( куранти, персантин ), теофілін, еуфілін, папаверин та інші. Вказані препарати гальмують адгезію тромбоцитів до скла та субендотелію.

Антибіотики.

Високі дози антибіотиків пеніцилінового ряду , зокрема , карбецілін, можуть привести до продовження часу кровотечі, гальмування агрегаційної та секретної функції тромбоцитів [15,18,19,27].

Тромбоцитопенія - зменшення кількості тромбоцитів в крові - може бути тісно пов’язана з перерозподілом їх по судинному руслу,з підвищення утворення тромбоцитарних тромбів ( тромибоцитоліз),а також з пониженням їх утворення мегакарыоцитами кісткового мозку.У фізіологічних умовах зниження кількості тромбоцитів спостерігається при посиленні парасимпатичних впливів у зв’язку з менструальним циклом у жінок , після введення гістаміну[5].

Тромбоцитопенія спостерігається при ідіпатичній тромбоцитопенічній пурпурі, системному червоному вовчаку та інших імунних та автоімунних захворюваннях ,лейкозі[5,13,19].

Кількість тромбоцитів зменшується при гострих інфекціях (сепсис,скарлатина,дифтерія ,червоний тиф,туберкульоз,менінгіт) ,під час підвищення температури тіла, а також при токси-алергічних процесах.

У тому ,що тромбоцитопенія виникає у цих випадках.має значення як розпад пластинок у периферичному руслі , так і гальмування їх дозрівання і випливання з кісткового мозку під впливом токсичних і алергічних процесів.

При гіперспленічних станах (паразитарні та інфекційні захворювання,інтоксикації,портальна гіпертензія,гемобластози , гемолітична анемія) тромбоцитопенія є наслідком гальмівного впливу селезінки на кістковий мозок – гіперспленізму[1,3,8].

Зниження продукції тромбоцитів викликає також дію іонізуючої радіації,хімічних агентів, вірусної реакції,що обумовленна пригніченням синтезу ДНК з порушенням процесів клітинного ділення.розвиток тромбоцитопенії при гострому лейкозі ,мієломній хворобі та метастазуванні злоякісних пухлин у кістковому мозку обумовлений пухлинопроліферативним процесом у кістковому мозку,а також імунним змінам , що супроводжуються утворенням антитіл,спрямованих проти мегакаріоцитів.На відміну від перелічиних станів дефіцит ціанокобаламіну та фолієвої кислоти , що беруть участь у нуклеїновому обміні , призводять до розвитку неефективного тромбоцитопоезу, який характеризується збільшенням кількості мегакаріоцитів у кістковому мозку при малому надходженні пластинок у кров.У цьому процесі бере участь імунний механізм, що впливає на мегакарыоцити кісткового мозку, і тромбоцити в первинному руслі.Тромбоцитопенія може виникати після гема трансфузій , як результат несумісності з тромбоцитарними антигенами та при алкоголізмі ,як наслідок дефіциту фолієвої кислоти або гіперспленізму[1,7,9].

Розвиток помірної тромбоцитопенії обумовленний протезуванням клапанів серця та екстракорпоральним кровообігом, а також механічним пошкодженням тромбоцитів та прилипанням (адгезія) пластинок до поверхні штучних клапанів та трубок.Прогресуюча тромбоцитопенія розвивається в результаті витрачання тромбоцитів при дисемінованому зсіданні ( ДЗВ – синдром ) , що э однією з діагностичних ознак цього стану[17,19].

Імунна тромбоцитопенія часто поєднюється з набутою імунною гемолітичною анемією( синдром Фsithf - Еванса ).гемолітичному та тромбоцитопенічному синдромах може бути супутньо лейкопенія .У деяких випадках цієї хвороби тромбоцитопенія передує гемоліз.

Тромбоцитопенія є одним з основних симптомів хвороби - Мошковиця - тромбогемолітичної пурпури , - це, по суті ,гостре агресивне захворювання з тріадою синдромів : Томбоцитопенія, гемоліз в ураження нервової системи з психічними розладами .Вона є характерною ознакою синдрому Віскота - Олдріча – спадкової імунодефіцитної хвороби.[5,18].

Тромбоцитопенія зустрічається при селезінково - суглобному синдромі Стілла – Шофара- Фелті з характерною тріадою симптомів : хронічний поліартрит , спленомегалія,лейкопенія.Кількість тромбоцитів зменшується при синдромі позапечінкової портальної блокади ( тромбоз або стеноз ворітної або селезінкової вени).Для цієї хвороби , крім спленомегалії та панцитопенії, характерні кровотечі з розширених вен стравоходу.Тромбоцитопенії спостерігаються при цирозах печінки, хронічних активних (агресивних) гепатитах, та шлунковими кровотечами при цирозах печінки.

Як рідкісне ускладнення тромбоцитопенія зустрічається при метастазуванні злоякісних новоутворень у кістковому мозку( рак шлунку, гіпернефроїдний рак тощо) з перебігом під виглядом хвороби В ерльгофа .У таких випадках захворювання дебютує тромбоцитопенічним синдромом.[16,19].

3.3.Функціонально- морфологічні зміни тромбоцитів у хворих на облітеруючий ендартеріїд з перед- та тромбоцитарним синдромом.

Облітеруючий ендартеріїд (ОЕ) є хронічними захворюванням артерій , вен середнього та дрібного калібру ,а також нервових стовбурів дистального відділу нижніх кінцівок з подальшим на проксимальний її відділ, та рідко судинні,басейни головного мозку і вісцеральних органів [3,7,13 ].У вивченні цього патогенезу цього захворювання та його ланцюгів надається виключно важливе значення порушенню гемостазу та патологічним автоімунним процесам , при яких відбувається пошкодження субендотелію або в цілому інтими судин нижніх кінцівок дистального відділу.При цьому інтима , в основному базальна мембрана , стає антигеном ,до якого виробляються авто антитіла, сполучаючись з комплектами плазми крові,утворюються циркулюючі імунні комплекси, які осідають на стінку артерій або вен і,пошкоджуючи їх, ініціюють тромбоутворення [ 6,12,15 ].

Як стало відомо ,головну роль в патогенезі імунного запалення відіграють холодові антитіла ( імуноглобуліни класу М ), які більш активні при 20°С та нижче.Холодові