Крім всіх вище зазначених властивостей бобових для них характерна ще одна не менш важлива властивість – це симбіоз з бульбочковими бактеріями з роду Різобіум (Rhisobium), здатними засвоювати атмосферний азот і збагачувати грунт азотними сполуками. Це є важлива для землеробства біологічна особливість бобових.

Оскільки, бобові становлять джерело азоту для ґрунту, кормову та харчову базу, відзначаються декоративною цінністю, наявністю лікувальних, медоносних, фарбувальних та фітомеліоративних властивостей, то перспективи їх використання є великими. Внаслідок цього вони неодмінно потребують охорони. Радикальними мірами охорони і збільшення запасів цінних рослин є введення їх у культуру та прийняття відповідних законодавчих актів по їх охороні.

4.7. Біоморфологічна й еколого-флороценотична характеристика та охорона рідкісних і зникаючих видів бобових у флорі Передкарпаття.

Зіновать біла – Chamaecytisus albus (Hacq.) Rothm.

Чагарник заввишки 30-80 см. Вся рослина опушена. Листки з ланцетних до видовжено обернено-яйцевидних, 2-3 см завдовжки листочків і 1-2 см завширшки. Квітки зібрані 5-8 – квітковими головчастими суцвіттями на верхівках як молодих, так і торішніх гілок. Чашечка 10-12 мм завдовжки, двогуба, верхня губа її з трикутними зубцями, нижня двозубчаста, трохи коротша за верхню губу. Віночок 16-20 мм завдовжки, білуватий або блідо-жовтий, рідше жовтий. Прапорець зовні в нижній частині опушений, довший за крила і човник. Боби 1-3 см завдовжки, видовжені, волохато-волосисті. Насінини яйцевидні, коричневаті, гладенькі. Цвіте в червні-серпні, плодоносить в серпні-вересні.

Цей вид зростає в Закарпатті, Передкарпатті, Поділлі та Придніпров’ї. Поселяється на вапняково-кам’янистих схилах, узліссях та галявинах широколистих лісів, серед чагарників. Вид поширений також у Центральній Європі. На території України знаходиться на східній межі ареалу.

Чисельність популяцій зіноваті білої скорочується через лісонасадження, витоптування при випасанні худоби, випалювання сухостою та видобування вапняку.

Охороняється в Хмельницькій області: у природному заповіднику Медобори, в заказниках Івахновецький, Сокіл, Кармалюкова Гора та Чапля, в пам’ятках природи Смотрицький Каньйон та Товтра Самовита; у Чернівецькій області охороняється в заказнику Цецине. Вирощується у ботанічних садах. У місцях зростання необхідно створити території природно-заповідного фонду.

Зіновать Блоцького – Chamaecytisus blockianus (Pawl) Klackova

Чагарник з висхідними гілками, 20-40 см заввишки. Листки з оберненояйцевидних до видовжено-оберненояйцевидних, 1,3-2,3 см завдовжки. Квітки зібрані на верхівках молодих гілок щитковидно-головчастими,5-10-квітковими суцвіттями. Чашечка 10-12 мм за вдовжки, 2-губа, губи її однакової довжини. Віночок 18-25 мм завдовжки, блідо-жовтий. Прапорець обернено-яйцевидний, з буруватою плямкою при основі відгину. Крила і човник коротші за прапорець. Боби до 2 см завдовжки. Насінини яйцевидні або майже округлі, темно-коричневі близько 2 мм завдовжки. Цвіте в травні-червні, плодоносить в серпні-вересні. Розмножується насінням.

Вид зростає в Передкарпатті, Поділлі та Лівобережному Лісостепу. Поселяється по чагарниках, на узліссях та вапнякових схилах у складі лучно-степових і степових петрофільних угруповань. Вид поширений також в Молдавії. Має велике наукове значення як реліктовий ендемічний вид.

Чисельність популяцій скорочується через лісонасадження, витоптування худобою, випалювання сухостою і порушення вапнякових схилів при добуванні корисних копалин.

Вид занесено до Червоної книги України та Європейського Червоного списку. Охороняється у природних заповідниках Медобори (Тернопільська обл.) та Українському Степовому (відділ Михайлівська цілина), заказниках загальнодержавного значення Кошарницькому та Чапля (обидва в Хмельницькій обл.), на території пам’ятки природи загальнодержавного значення Товтра Самовита (Хмельницька обл.). Вирощують у Кам’янець-Подільському ботанічному саду. У місцях зростання необхідно створювати території природно-заповідного фонду.

В’язіль стрункий – Coronilla elegans Panc.

Багаторічна, трав’яниста рослина, гола, сизувата, переважно з простим прямостоячим або висхідним стеблом, завдовжки 30-70 см. Листки 7-20 см завдовжки, верхні – сидячі, нижні – з черешками. Листочки в кількості 7-15, еліптичні; короткозагострені, завдовжки 1-4 см. Прилистки дрібні, плівчасті, яйцевидні. Суцвіття з 6-18 квіток, квітконіжки завдовжки 4-6 мм. Квітки рожеві або білувато-фіолетові. Прапорець з округлою пластинкою, яка вдвоє перевищує нігтик. Крила і човник рожеві; останній з темним пурпуровим дзьобиком. Боби лінійні або зігнуті 5-8 см завдовжки, 5-10 членисті жовті або каштанові. Цвіте протягом травня-червня, плодоносить у серпні-вересні.

Вид поселяється по узліссях і чагарниках. Загально поширений в Середній Європі. В Україні трапляється дуже рідко в Карпатах, Передкарпатті та Лісостепу. Це реліктовий ендемічний вид, відомий з дольодовикової епохи.

Чисельність популяцій зменшується через порушення місць зростання.

Вид занесено до Червоної книги УРСР, Червоної книги України. Охороняється в урочищі Велика Угалька (Карпатський біосферний заповідник), Чорноліському заказнику загальнодержавного значення (Кіровоградська обл.). Охоронні природні території необхідно створювати в усіх місцях зростання.

ВИСНОВКИ

На досліджуваній нами території виявлено 65 видів бобових, які об’єднані в 21 рід, що становить відповідно 25,1% та 35,6% від усіх бобових, що зростають в Україні.

За результатами дослідження провідними родами родини Fabaceae у флорі Передкарпаття є: Vicia L. (16,9%), Trifolium L. (15,4%), Lathyrus L. (15,4%) та Lupinus L. (7,7%).

На досліджуваній нами території найбільшу частку бобових становлять рослини з рясністю: Sp (36,9%), Cop1 (32,3%) Cop2 (23,1%).

Встановили, що найбільша кількість видів родини Fabaceae у флорі Передкарпаття належить до лучного флороценотипу (41,5%). Частка видів синантропної флори становить близько 7,7%.

Провівши біоморфологічний аналіз за І.Г. Серєбряковим, виявили, що найбільша кількість видів бобових досліджуваної флори належить до трав’янистих полікарпиків (53,9%). За даними біоморфологічного аналізу за К. Раункієром найбільша частка видів флори припадає на гемікриптофіти (56,9%).

Із першої групи рослин-індикаторів найбільшу кількість видів бобових становлять