Маруна щиткова –Pyrethrum corymbosum

Ластовень лікарський – Vincetoxicum hirundinaria Medik.

Чому ж потрібно охороняти рідкісні види рослин, берегти їх від цілковитого знищення?

Перш за все, такі види рослин мають велике наукове значення і потрібні для багатьох різноманітних ботанічних, ґрунтознавчих, фітоценотичних, біохімічних, екологічних, генетичних і інших досліджень. До того ж зникнення виду – це велика втрата як для науки, так і для людської практики. Природа «створювала» кожен вид протягом величезних проміжків часу і людство не в змозі відновити зниклий вид рослини. Чимало рідкісних рослин є цінним джерелом лікарської сировини. Цілком зрозуміло, що зникнення цих видів позбавило б людство багатьох цілющих ліків. Крім того слід мати на увазі, що багато рідкісних рослин ще не досліджені науковцями всебічно, ще не всі вони розкрили до кінця свої таємниці. Хто знає, які цінні властивості ще заховані в них.

Сьогодні людина знає і використовує цінні властивості лише незначної кількості рослин з скарбниці дикої природи.

Справжнім лихом для багатьох рослин стала їх висока декоративність. Інколи десятками снопів наривають букети красиво квітучих рослин і привозять їх для продажу відірваним від природи жителям міст. І хоча це робиться на очах у всіх, проте ніхто суворо не спитає у цих браконьєрів, губителів тисяч і тисяч рослин, за яким правом вини нищать це добро – красу рідної природи.

Висновки

1. Флора урочища «Осій» нараховує 145 видів вищих судинних рослин, які належать до 50 родин та 118 родів. Багатородових родин у її складі порівняно мало. Це такі родини: Asteraceae – 12; Ranunculaceae – 9; Scrophulariaceae – 6; Liliaceae – 5; Apiaceae, Brassicaceae та Poaceae по – 4; Orchidaceae, Rosaceae та Lamiaceae – по 7 родів. До складу всіх інших родин входить всього по 1-3 роди. Всі багатородові родини мають і порівняно велике число видів: Asteraceae – 13; Ranunculaceae – 10; Rosaceae – 11; Orchidaceae – 9; Liliaceae – 6. Вісім родин нараховують по 3-5 видів, а 37 родин мають тільки по 1-2 види.

2. У біоморфологічному відношенні переважають багаторічні трави (полікарпіки), які складають 118 видів або 82% флори. Серед полікарпіків відмічено 7 видів ефемероїдів. Друге місце за кількістю видів займають дерева, які складають 9% досліджуваної флори. Кущів нараховується 9 видів, що складає 6% флори, з них 4 види належать до родини жимолостевих.

Найменшу кількість видів у флорі досліджуваних фітоценозів мають чагарники і ліани. З чагарників це: Calluna vulgaris (L.) Mill. – верес звичайний, а з ліан зустрічається тільки один вид – ліановий чагарник Hedera helix (L.) (плющ звичайний).

3. У перезволожених лісових екотопах та по берегах гірських потоків поширені представники групи мезогігрофітів. Ця група включає 20 видів, що складає 10 % флори.

Група ксеромезофітів включає 9 видів (всього 5 %) флори.

Стосовно хімізму субстрату в складі флори виділено 4 групи: нітрофіли, ацидофіли, умовні кальцефіли, індиферентні види. Група нітрофілів включає 14 видів. До групи умовних ацидофілів належать 5 видів, а до групи умовних кальцефілів – 12 видів. Група індиферентних видів найбільш численна, вона нараховує 113 видів, що складає 77,5 % досліджуваної флори.

4. Флора досліджуваної території є типовою для флор помірного поясу і репрезентивною в цілому для середньогірського поясу Українських Карпат, а деякі відмінності відображають регіональну специфіку виділеної конкретної флори.

5. Рослинність представлена Субформаціями: чисті букові ліси, ялицево-букові ліси і буково-ялицеві ліси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Біологічний словник. – К.: Головна редакція УРЕ, 1974. – 551с.

Визначник рослин Українських Карпат. – К.: Наукова думка, 1977. – 435 с.

Визначник рослин України. Київ: Урожай, 1965. – 878 c.

Визначник рослин УРСР. – Київ-Харків, 1950. – 932 с.

Григора І.М., Соломаха В.А. Основи фітоценології. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 240 с.

Григора І.М., Соломаха В.А. Рослинність України. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – 452 с.

Горохова З.Н., Солодкова Т.І. Ліси Радянської Буковини. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1970. – 211 с.

Геренчук К.І. Природа Івано-Франківської області. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1973. – С. 27 – 98.

Жизнь растений. /Под ред. А.Л. Тахтаджяна. Т.5-6. – М.: Просвещение, 1981.

Злаки Украины. – Киев: Наукова думка, 1977. – 518 с.

Екологічні основи оптимізації режиму охорони і викорис-тання природно-заповідного фонду. – Матеріали міжн. наук.- практ. конф., присв. 25-річчю Карпат. біосф. зап. – Рахів, 1993. – 209 с.

Еміл Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шабарова С. І. Дари лісів України. – К.: Урожай, 1975. – 432с.

Карпатские заповедники. – Ужгород.: Карпати, 1966. – 269 с.

Карпатський заповідник. – Ужгород: Карпати, 1982. – 258 с.

Кархут В.В. Ліки навколо нас. – К.: Здоров"я, 1975. – 447с.

Котов М.І. замітка про деякі нові та цікаві рослини Прикарпаття //Ботан. журн. – 1954. – 11, № 3. – С. 113 – 115.

Лазебна А.М. нові місцезростання Spirantes spiralis (L.) Cheval. (= S. Autumnalis (Bald.) Rich.) // Укр. ботан. журн. – 34, № 4. – 1979. – С. 369-370.

Лесные травянистые растения: Биология и охрана. – М.: ВО «Агропромиздат», 1988. – 223 с.

Определитель высших растений Украины. К.: Наукова думка, 1987.– 545 с.

Охорона природи Українських Карпат та прилеглих тери-торій. – К.: Наукова думка, 1980. – 564 с.

Охороняймо природу! – Ужгород: Карпати, 1964 . – 222 с .

Охрана важнейших ботанических обьектов Украины, Белоруссии, Молдавии. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 22-83, 163 – 174.

Охрана природы. Справочник. – М.: Агропромиздат, 198 7. – 269 с.

Природні умови