Кровопостачання забезпечують гілки лицевої артерії. Венозна кров відтікає в лицеву вену. Лімфа-тичні судини від залози впадають у піднижньощелепні лімфатичні вузли.

Іннервація. Чутлива інформація від залози пере-дається по волокнах язикового нерва, що є гілкою і [ижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нер-па - V черепний нерв). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових во-локнах (від піднижньощелепного вузла) барабанної струни, що є гілкою лицевого нерва (VII черепний нерв). Симпатичні післявузлові волокна відходять від сплетення навколо язикової артерії.

Під’язикова залоза (glandula sublingualis) є склад-і юю розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою масою приблизно 5 г, виділяє слизовий секрет. За-лоза має видовжену форму з розмірами 2x1x0,7 см і розташована під слизовою оболонкою дна ротової порожнини на верхній поверхні щелепно-під’язи-кового м’яза, де утворюється під’язикова складка. Бічною поверхнею залоза прилягає до під’язикової

ямки на внутрішній поверхні нижньої щелепи, а при-середньо - до підборідно-під’язикового, під’язиково-язикового і підборідно-язикового м’язів. Від тонкої сполучнотканинної капсули відходять перетинки, поділяючи залозу на часточки. У цих перетинках проходять міжчасточкові вивідні протоки, судини і нерви. Міжчасточкові протоки від задньобічних відділів залози зливаються і формують 10-15 малих під’язикових проток (ductus sublingualis minores) - про-токи Рівіна, які самостійно відкриваються у ротову порожнину на поверхні слизової оболонки вздовж під’язикової складки. Міжчасточкові протоки при-середньопередніх відділів залози утворюють велику під’язикову протоку (ductus sublingualis major) - про-току Бартоліна, яка відкривається самостійно або ра-зом з піднижньощелепною протокою на під’язиковому м’ясці (caruncula sublingualis).

Кровопостачання забезпечує під’язикова артерія, що є гілкою язикової артерії, і підборідна артерія, що є гілкою лицевої артерії. Венозна кров відтікає по однойменних венах. Лімфатичні судини від залози впадають у піднижньощелепні та підборідні лімфа-тичні вузли.

Іннервація. Чутлива інформація від залози пере-дається по волокнах язикового нерва, що є гілкою нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого не-рва - V черепний нерв). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах (від під’язикового вузла) барабанної струни, що є гілкою лицевого нерва (VII черепний нерв). Симпатичні післявузлові волокна до залози відходять від сплетення навколо зовнішньої сонної артерії.[ Герлозин Е.Ш 1978 р]

Слинні залози виділяють за добу від 0,5 до 2,0 л слини, яка на 99 % складається з води, солей, фер-ментів (амілаза, мальтаза, гіалуронідаза, нуклеаза та інші), слизу (глікопротеїни - муцини, протеоглікани), імуноглобулінів і електролітів. Усі слинні залози виділяють секрет за мерокриновим типом, тобто без руйнування секреторних клітин. Слина змочує їжу і частково розчиняє її, завдяки чому стає можливим сприйняття смаку. Амілаза частково розщеплює вуглеводи.

Слинні залози за будовою є складними розгалу-женими трубчасто-альвеолярними чи альвеоляр-ними залозами, що розділені сполучнотканинними перетинками на часточки. Часточки складаються з секреторних відділів (ацинусів), утворених гландуло-цитами, і системи розгалужених проток - вставних, посмугованих, міжчасточкових та загальних вивідних (рис. 18). Білкові секреторні відділи утворені сероци-тами - епітеліальними клітинами, що виробляють білковий (серозний) секрет. Сероцити оточені міо-епітеліоцитами (кошикоподібними клітинами), які своїми численними відростками охоплюють основу сероцитів. При скороченні цих відростків виводиться секрет з кінцевих секреторних відділів.

Слизові секреторні відділи схожі за будовою до білкових секреторних відділів, але складаються з мукоцитів, які також охоплені міоепітеліоцитами. Мукоцити більші за сероцити, мають конічну форму з широкою основою, їхні ядра сплющені і розташовані в базальній частині клітин.

Змішані секреторні відділи мають складнішу бу-дову. Центральні їх частини утворені мукоцитами, що виробляють слиз, а дистальні частини - сероцитами, які охоплюють основи мукоцитів у вигляді білкових півмісяців Джіануцці. Ці клітини синтезують білок лізоцим (мурамідазу), який має захисне значення. Міоепітеліоцити складають другий ряд клітин, що вкриті базальною мембраною.

Мал..3.Слинні залози.

А - привушна залоза:

вставні протоки;

артерія;

перетинка;

міжчасточкова протока;

вена;

посмугована протока;

сероцит.

Б - піднижньощелепна залоза:

сероцит;

слизова клілина;

білкові півмісяці Джіануцці;

ацинус, що утворений

сероцитами;

сполучнотканинна перетинка;

міжчасточкова протока.

В - під’язикова залоза:

ацинуси, що утворені

мукоцитами;

мукоцит;

внутрішньочасточкова протока;

міоепітеліоцити

міжчасточкова протока;

1.4.2.Підшлункова залоза

Підшлункова залоза людини є подовженим утворенням сірувато-рожевого відтінку і розташоване в черевній порожнині позаду шлунку, тісно примикаючи до дванадцятипалої кишки. Орган залягає у верхньому відділі на задній стінці порожнини живота , розташовуючись поперечно на рівні тіл I—II поперекових хребців. Довжина залози дорослої людини 14—22 см, ширина 3—9 см (в області головки), товщина 2—3 см. Маса органу близько 70—80 р. У підшлунковій залозі виділяють головку, тіло і хвіст. Головка підшлункової залози (caput pancreatis)