Грястиця збірна (Dactylis glomerata L.) (рис.1.). Верховий нещільно кущовий злак озимого типу. Має велику кількість вегетативних пагонів і прикореневих листків. Розвинена мичкувата коренева система проникає в грунт на глибину до 1—1,5 м. Облистяність дуже висока, листя велике, шорстке, язичок довгастий. Маса листя в першому укосі перевищує масу стебел. У другому укосі травостій складається з видовжених вегетативних стебел. При цьому маса листя в 2—3 рази більша за масу стебел.

Рис. 1. Грястиця збірна Рис. 2. Житняк ширококолосий

Суцвіття — лапчаста волоть. Насіння злегка зігнуте, має короткий (1,5—2 мм) остюк, довжина насінин — 4,5—6,0 мм. Маса 1000 насінин— 1,2—1,4 г. Високоврожайна рослина — 50—70 ц/га сіна, 350—400 ц/га зеленої маси. Поширена в Лісостепу, Поліссі, Нечорноземній зоні, в гірських районах, на заплавних, низинних, суходільних луках. Добре росте при задовільному зволоженні. Погано переносить затоплення талими водами, підтоплення.

Житняк гребінчастий, ширококолосий (пирій гребінчастий, рис. 2) Agroperum pectiniforme Schult.— ксерофільний ярий, напівверховий, нещільнокущовий злак. Поряд з генеративними в травостої багато видовжених і вкорочених, добре облистнених вегетативних пагонів. Листя зверху шорстке. Суцвіття — сплюснутий короткий (до 7 см) і широкий (1,5—2 см) колос. Колоски прикріплюються майже перпендикулярно до осі колоса, розміщуються колоски паралельно. Нижня квіткова луска має короткий (3—4 мм) остюк. Насіння ланцетної форми, 5—7 мм завдовжки. Маса 1000 насінин — 1,8—2,0 г.

Посухостійкий, але витримує затоплення до ЗО днів, зимостійкий. Росте на суглинкових і глинистих чорноземних і каштанових засолених ґрунтах. Поширений у південній частині Лісостепу, Степу і напівпустелі, в гірських районах до лісового поясу. Як і інші житняки, введений у культуру В. С. Богданом. Широко використовується в США і Канаді. Ранньостиглий злак. Типи: степовий, солончаковий піщаний, заплавно-лучний, алтайський. Найбільш урожайні і краще за інші поїдають тварини — піщаний і заплавно-лучний, які характеризуються високими стеблами, широкими листками. Кормова цінність висока: 1 кг сіна відповідає 0,48—0,50 корм. од. і містить 130—140 г перетравного протеїну на 1 корм, од., а у 1 кг свіжої трави — відповідно 0,22—0,23 і 38—40 г перетравного протеїну. Добре поїдають тварини до колосіння, потім швидко грубіє. Використовують при створенні культурних сінокосів і пасовищ. Урожайність — від 14—16 до ЗО ц/га сіна. Рослина тривалого строку використання. Повністю розвивається в 1—2-й рік. Може домінувати в травостої. При ранньому скошуванні добре відростає і дає другий укіс. Використовують також житняк пустельний, вузькоколосий.

Ковила Лессінга, ковилок (Stipa Lessingiana Trin). Щільно-кущовий злак низового типу, 30—60 см заввишки. Генеративні стебла голі. Листя тонке, грубе, щетиноподібне, прикореневе довге, більш ніж половина стебла з голими піхвами, інколи опушеними, і дуже коротким язичком. Суцвіття 10—20 см завдовжки, вузьке і стиснуте, ості перисті, соковиті, з двома колінами, зверху перисті з дрібними (майже 3 мм) волосками. Зернівки волосисті 9—11 мм завдовжки. Росте переважно на суглинкових і глинистих темно-каштанових, рідше світло-каштанових ґрунтах, південних чорноземах, солонцюватих ґрунтах і глибоких солонцях. Часто домінує в травостої природних кормових угідь, займаючи великі ділянки.

Як і більшість степових і напівпустельних злаків, весною розвивається дуже рано — в кінці квітня (починає колоситися) — на початку травня, цвіте в другій половині травня, плодо-носить у червні. Плоди осипаються. Восени відростає.

Переважно пасовищна рослина, використовують на сіно у разі раннього збирання до плодоносіння.

Характеризується високим вмістом перетравної енергії. 1 кг свіжого корму відповідає 0,31—0,37 корм. од. і містить 40—45 г перетравного протеїну.

Поїдання до виколошування задовільне і добре, після виколошування знижується. В період цвітіння тварини не поїдають, а після скошування поїдають охоче.

Урожайність — 8—12 ц/га сіна і більше. В степових районах урожайність вища.

Колосняк гігантський (Elymus gigantheus vahl., E. Sabulosus М.В.). Кореневищний верховий злак. Висота стебел від 0,8 до 2,5 м. Стебла товсті — 1—1,2 см. Листя довге (до 40—60 см), грубе, зверху і по краях шорсткувате, знизу

гладеньке. Маса листя становить 20—25 % маси рослини. Колосся довге (15— 45 см), вгору поступово звужується подібно до колосся ячменю. Ості товсті, майже голі. Колоски великі. Насіння плівчасте, як у вівса, але дрібніше. Маса 1000 насінин — 5—8 г.

Рослина барханних і горбистих пісків напівпустелі. Росте куртинами в кілька квадратних метрів, часто дуже розріджений. Урожайність невелика— 12—15 ц/га сіна невисокої якості, але буває й вища — до 40 ц/га. Добре росте в степових і лісостепових районах, трапляється на берегах Чорного моря. Пізньостигла сіножатно-пасовищна рослина. Отавність незначна. Цінна рослина для закріплення пісків, наприклад у нижньому Придніпров'ї. У культурі з кінця минулого століття. Можна використовувати і як зернофуражну рослину. За поживністю зерна близький до вівса.

Стоколос безостий (Bromus inermis Leyss.). Цінна кормова кореневищна рослина озимо-ярого типу. Верховий злак від 80 до 160 см заввишки. У травостої багато добре облистнених вегетативних пагонів. Завдяки цьому його добре поїдають тварини. Основна маса коренів знаходиться в орному шарі, але корені досягають глибини 2,5 м і більше. Листя шорсткувате або голе, піхва листка на більшій частині замкнена