5. Різнотрав'я

У луківництві рослини поділяють на чотири групи: три ботанічні родини — злакові, бобові, осокові і різнотрав'я — рослини інших родин, включаючи чагарники.

Частка різнотрав'я на луках може становити до 50 % і більше. Деякі родини мають велике кормове значення. Такі рослини, як горець пташиний (спориш), родовик, суховершки, мальва, кропива дводомна, вайда фарбувальна, щириця звичайна (бур'ян у посівах просапних культур) мають високу кормову і поживну цінність; полини, деревій та інші сприяють кращому перетравленню кормів, підвищують продуктивність тварин.

Деякі види різнотрав'я — амарант червоний і білий, кропива, мальва, катран і багато інших заслуговують на те, щоб бути широко запровадженими в культуру. Певне значення мають чагарники як гілковий корм, а також як пасовищний у різні пори року.

Як у посівах польових культур, так і в лучних травостоях багато бур'янів — осот, щавель кінський, кульбаба, дягиль лікарський, гірська жабриця проміжна, герань лучна, пижмо звичайне, мишій (зелений і сизий), плоскуха (куряче просо), лобода біла, цикорій, грицики, ромашка, подорожник великий і малий та ін.

Серед різнотрав'я трапляються отруйні і шкідливі рослини. Отруйні спричинюють захворювання, отруєння, а інколи й загибель тварин. Це цикута отруйна, аконіти, чемериця, гірчак, калюжниця болотна, наперстянка, болиголов плямистий тощо. Шкідливі рослини надають запаху молоку, засмічують вовну овець (плоди нетреби, липучки, череди, люцерни, кримського реп'яшка та ін.).

Хімічний склад-рослин різноманітний. За даними С. І. Дмитрієвої, В. Г. Ігловикова, Н. С. Конюшкова, В. М. Раменської (1974), найбільшу кількість золи містять лободові і кураєві (23,3 %), потім кропивні (16,9 %) і хвощові (13,8 %). За вмістом протеїну виділяються кропивні (20,4 %), зонтичні (17,0 %), хрестоцвіті (16,7%), рдесникові (14,7%), гвоздикові (15,1 %). Вміст жиру більш високий у кропивних (5,5 %), потім у складноцвітих (4,9%), лободових (4,8%), зонтичних (4,8%). Мало жиру у гречаних і рдесникових (по 2,4 %). Більше клітковини у березкових та ірисових (33,6 %).

5. Лишайники

Лишайники — це складні симбіотичні організми з грибів і зелених, синьозелених або нитчастих водоростей. Основну масу тіла лишайника становлять гриби. Водорості за допомогою фотосинтезу синтезують органічні речовини, якими після мінералізації, а також напіввідмерлими клітинами живляться гриби.

Розмножуються лишайники спорами і вегетативно соредіями (маленькі тільця — крупинки із спор грибів і водоростей) та ізидіями (невеликі вирости, що містять водорості, властиві пев-ному лишайнику).

За зовнішньою формою лишайники (ягіль) поділяють на кущові, листові і накіпні (на гірських породах). До останніх належить більшість (до 80%) видів лишайників. Вони беруть участь у вивітрюванні гірських порід.

Лишайники поширені в усіх зонах, але найбільше їх у тундрі, лісотундрі, де вони є основним кормом оленів узимку, ранньою весною і пізньою осінню.