Разом з кострицею лучною і тростинною, грястицею збірною, райграсами, пирієм тимофіївка — один з видів найбільш поширених злакових багаторічних трав. Верховий, нещільнокущовий, середнього довголіття, мезофітний, озимий, вологолюбний, пізньостиглий злак. Поширена переважно в Нечорноземній і лісостеповій зонах, в гірських районах Карпат, Алтаю, Кавказу, Тянь-Шаню. В травостої багато подовжених, добре облистнених вегетативних пагонів. Піхви листя відкриті, язичок тонкий, плівчастий, зазублений. Суцвіття — колосоподібна волоть (султан) 10—12 см і більше завдовжки з притупленою верхівкою. Колоски волоті одноквіткові, сидячі, прикріплені під прямим кутом до осі волоті. Насіння дуже дрібне (1,5—2 мм), яйцеподібне або еліптичне, сіре з сріблистим відтінком, вкрите тонкою світлою плівкою. Маса 1000 насінин — 0,4 г. У нижній частині стебел є потовщення (гаплокорн) — місце нагромадження запасних поживних речовин.
В Росії у культуру введена наприкінці XVII — на початку XVIII ст., а можливо й раніше в колишній Вологодській губернії. Незважаючи на різні екотипи тимофіївки (північний, лісо-степовий, гірський, європейський, алтайський, далекосхідний) і, отже, відмінності в будові рослини, спільним для тимофіївки є вологолюбність. Добре реагує на азотні добрива і зрошення. Зимо- і морозостійка. Росте на родючих ґрунтах. На бідних супіщаних, погано зволожених або сильно опідзолених ґрунтах (рН 4,5—5) витісняється менш цінними травами.
Рослина більш сіножатна, ніж пасовищна. Добре росте ра-зом із конюшиною лучною, рожевою. Час перебігу фенологічних фаз у них збігається, що дає змогу мати цінну травосумішку. Урожайність і поживність високі, поїдається добре. В степових і лісостепових районах України, на Кавказі, в Середній Азії, Східному Сибіру трапляється також тимофіївка степова.
3. Бобові
Другою дуже цінною групою трав'яних рослин, лук і пасовищ є родина бобових, або метеликових, яка об'єднує майже 12 тис. видів. З них на території України, Росії, Білорусі, в Се-редній Азії, на Кавказі росте 1700 видів.
Бобові відрізняються від злакових добре розвиненими стрижневими коренями, які проникають у грунт на 2,5—9 м. На них у верхній частині багато різноманітної форми і розмірів бульбочок, в яких живуть бульбочкові бактерії. її кілька різновидів. Кожний різновид утворює бульбочки на коренях певної групи бобових. Насіння бобових доцільно інокулювати безпосередньо перед сівбою або бактеризувати грунт відповідними штамами бульбочкових бактерій.
Листя у бобових багаторічних трав трійчасте, пальчасте, перисте, рідше суцільне, з прилистками, квітки зигоморфні (тобто такі, через які можна провести тільки одну площину симетрії). Оцвітина подвійна, квітки зібрані в головки, китиці, прості зонтики, є поодинокі квітки. Віночок складається з п'яти пелюсток. Верхній — парус (прапор), дві бічні — весла (крила), два нижніх зрослись, утворивши човник. Чашечка зрослолиста з п'ятьма зубцями. Десять тичинок зростаються в трубки, які охоплюють зав'язь. Інколи одна тичинка вільна, рідше всі десять вільні. Плід — біб одно-, дво- або багатонасінний.
Бобові поширені в основному на кормових угіддях лісової і лісостепової зон, але поступаються перед злаковими, складноцвітими і подекуди осоками. У степових районах ростуть на за-плавах річок, схилах, лиманах, поливних землях, вздовж заасфальтованих доріг Лісостепу і Степу, де вони підживлюються дощовими водами за рахунок стікання їх з асфальту. Місця вздовж доріг можуть бути використані для збирання насіння. Більшість бобових добре поїдають тварини. Серед бобових трав найцінніші на луках конюшина лучна, рожева, біла (повзуча), люцерна синя (посівна), жовта, еспарцет, чина лучна, вика (мишачий горошок), буркун, астрагали. Останні серед бобових поширені найбільше. Тому родину бобових можна було б назвати також родиною астрагалових. Серед бобових є цінні лікарські, харчові, медоносні, декоративні рослини. Менш цінні з них, але ті, які дають вегетативну масу (багаторічні люпини, буркун), можна використовувати як сидерати. Бобові — дуже поживні рослини. 1 кг сіна, заготовленого із збереженням листочків, відповідає 0,5—0,6 корм. од. і містить 90—100 г перетравного протеїну. Трава бобових за поживною цінністю займає перше місце серед кормових рослин. Штучне сушіння їх на початку цвітіння дає можливість одержувати цінні протеїнові концентрати, особливо при відокремленні стебел від листків і використанні останніх з цією метою.
Більшість бобових добре поїдають тварини. У фазах бутонізації і цвітіння бобових суха речовина багаторічних трав містить 18—20 °/о протеїну, 3—4 % — жиру, 26—28 % — клітковини і 42—46 % безазотистих екстрактивних речовин.
Найбільш цінні в кормовиробництві люцерна посівна і жовта, а також хмелеподібна, конюшина — лучна (червона), рожева, біла, еспарцет посівний (виколистий), піщаний закавказький, лядвенець рогатий, мишачий горошок, буркун.
Горошок мишачий, вика мишача (Vicia cracca L.). Багаторічна (до 10 років у травостої) сіножатна, отавна рослина, яка стелеться. Стебла 60—120 см і більше завдовжки. Коренева система глибоко проникає в грунт (від 1,6 до 3 м). Листя парно перисте з міцним гіллястим вусиком, листочків 7—12 пар.
Фіолетові, рідко білі квітки зібрані в багатоквіткові густі китиці. Квітконоси довгі. Боби коричнювато-бурі. В бобах у середньому по 5—7 насінин. Маса 1000 насінин — 7—11 г.
Поширена повсюди в Україні, в Нечорноземній зоні Росії, на лісових галявинах, біля доріг.
Пристосована до різних ґрунтово-кліматичних умов, високоврожайна (60—80 ц/га і більше сіна з двох укосів), добре переносить затоплення і малосніжні холодні зими.
Дуже добре поїдають тварини, поживність також добра — це одна з кращих кормових трав. Цвіте і плодоносить з травня по червень. У культуру, на жаль, поки що не введена, оскільки не налагоджено насінництво. Багата на вітамін С і каротин.
Дуже цінна для змішаних посівів з іншими культурами — багаторічним житом, кормовими рослинами інших родин. При сівбі на корм слід ураховувати