Степові і сухостепові на схилах до 20° південних напрямів

Схили більш як 20° різ-них напрямів, які не за-знають ерозії

Низинні, Лучні і лучно-степові не-
западин- засолені на лучно-чорно-
ні земних і лучно-каштано-

вих грунтах

Лучні і лучно-степові з щільною дерниною із ко-реневищних злаків, за-смічені Лиманні незасмічені

Заплавні Різнотравно-злакові і злаково-різнотравні

незасмічені і без ча-гарників

засмічені і з чагар-никами

Болотні Лучно-болотні на міне-ральних і торфових грун-тах, з чагарниками

На засо- Степові і лучно-степові лених на засолених і солонцю-землях ватих грунтах

+ -

* Практическое руководство по технологии улучшения и использования сенокосов и пастбищ лесостепной и степной зон.— М.: Агропромиздат, 1987. «-|-» — прийоми рекомендуються; «—»—прийоми не рекомендуються.

сосни, 600 шт.— дуба або берези па 1 га); куртипні, де галяви-ни чергуються з ділянками лісу; кулісні — смуги лісу 20—ЗО м завширшки чергуються з прямокутними галявинами 60—80 м .чавширшки. Після очищення і освітлення на них насівають і підсівають трави.

Лісові пасовища кулісного типу створюють при освоєнні гус-того суцільного лісу. Оскільки це часто пов'язано з невиправда-ним вирубуванням лісу, то влаштовувати такі пасовища слід тільки в крайньому випадку.

Ділянку під лісопаркові пасовища розчищають сучасною технікою, інколи застосовують гербіциди, але обов'язково на-мемним способом. Дернину обробляють переважно дисковими боронами або роторними культиваторами; на легких грунтах .частосовують ротаційні голчасті борони. Перед обробкою вно-сять добрива і підсівають трави.

На лісопаркових пасовищах восени нагромаджується багато листя, яке згрібають і виготовляють компости, що вносять як добрива.

4.1.6. Комплексне застосування прийомів поверхневого поліпшення лук і пасовищ

Поверхневе поліпшення природних угідь передбачає комп-лексне застосування різних технологічних прийомів. Поєднання їх зумовлено фітотопологічними особливостями угідь. Вибира-ють найнеобхідніші і найефективніші прийоми поліпшення бо-танічного складу і врожайності травостою. В одних випадках

досить 2—3 технологічних операцій, в інших — 4—6 І більше. Технологічні схеми комплексного застосування прийомів поверх-невого поліпшення природних угідь наведено в табл. 28.

4.1.7. Поверхневе поліпшення природних кормових угідь у зарубіжних країнах

Великий досвід поверхневого поліпшення природних кормо-вих угідь нагромаджений у США і європейських країнах. Тут широко застосовується насівання лук високопродуктивними тра-вами без руйнування дернини сіялками із спеціальними сош-никами, які врізують насіння в дернину (М. Ф. Щербаков, 1987; А. О. Бабич, 1987). Залежно від складу природного травостою і стану дернину або насівають травами, або, застосовуючи гербіциди, спочатку знищують стару дернину, а потім висівають трави. Порівнювальна оцінка різних способів обробки дернини, проведена в Німеччині, показала, що на нещільній дернині тра-востій доцільно поліпшувати прямим насіванням травосумішок. Ділянки з щільною дерниною з низькоурожайних злаків слід насамперед обробити гербіцидами, потім профрезерувати і за-лужити травосумішкою.

Для висівання трав після мінімальної обробки і безпосе-редньо в дернину в США застосовують сошники дискового і чизельного типів, а також модифіковані грунторізи (М. Ф. Щер-баков, 1987). У США, європейських країнах, Австралії, Канаді використовують спеціальні лучно-пасовищні комбіновані сівал-ки, які забезпечують неглибоке загортання насіння і фактично не порушують дерновий шар. У США для цього застосовують також сівалки, якими сіють кукурудзу, сорго, сою. їх обладну-ють спеціальними пристроями для сівби або поверхневої і ну-льової обробки.

У США, Новій Зеландії, Австралії та інших країнах широко практикують підсівання бобових трав — люцерни, конюшини, злакових трав у дернину.

Лучно-пасовищні трави ростуть при неглибокому загортанні і навіть поверхневій сівбі, що дає змогу застосовувати також сівбу з літака. При поверхневому поліпшенні природних угідь широко застосовують інтродукцію різних кормових рослин (Ю. Оохара, Н. Іосида, К. Фукунага та ін., 1974; Дж. А. Дуг-лас, 1974; К. С. Хоувленд та ін.).

Для поновлення деградованих природних травостоїв анало-гічно тому, як це роблять у нашій країні, використовують різ-ні способи обробки дернини (Зд. Граздіра, 1974, Чехословаччи-на), добрива і регульоване насівання (С. Кук, Г. Блер, А. Лазен-бі, 1974, Австралія), повторну сівбу багаторічних трав (Мор-

рей В. Смітт, 1974, Австралія). Застосовують різні методи ме-ліорації пасовищ на засолених грунтах (Р. Кеннет, 1974, Авст-ралія), на альпійських луках для підвищення ефективності їх застосовують добрива і пересівання (О. Брюггер, 1974, Австрія). За даними Європейської федерації луківників (ЄФЛ), при застосуванні мінеральних азотних добрив у великих кількостях луки більш продуктивні, ніж при підсіванні до них бобових. Проте за умови, коли добрива дають невисоку віддачу, слід ви-користовувати бобові.

4.2. Система корінного поліпшення природних сіножатей і пасовищ (створення сіяних пасовищних і сіножатних травостоїв)

Системою поверхневого поліпшення можна досягти високо-ефективного підвищення продуктивності природних угідь, засто-совуючи нетрудомісткі і порівняно недорогі способи. Проте на болотах, торфовищах, суходільних пасовищах, низинних сіножа-тях, зайнятих дрібноліссям, чагарниками, малоцінними щільно-кущовими злаками (щучник дернистий, біловус і різнотрав'я, які містять отруйні і шкідливі речовини), поверхневе поліпшен-ня неефективне. Тут треба проводити корінне поліпшення, в ре-зультаті якого утворюється новий, більш продуктивний тра-

ІЮСТІЙ.

У зв'язку з великою енергоємністю і дорожнечою робіт, ве-ликою потребою насіння трав і добрив корінне поліпшення по-требує набагато більше витрат, ніж поверхневе.

При корінному поліпшенні природних угідь розрізняють три групи багаторічних сіножатей і пасовищ (М. Г. Андреєв, 1984; Г. С. Кияк, 1986): короткочасного періоду (2—3 роки) викори-стання з переважно бобовими в травостої; середнього періоду використання (4—6 років); культурні пасовища і сіножаті три-палого (більш як 7 років) строку використання.

Перші дві групи можна створювати в системі так званих .імінних (М. В. Куксин, О. В. Боговин та ін.) пасовищ. їх роз-міщують у кормових, кормоовочевих, лучно-пасовищних і навіть польових сівозмінах. Такі пасовища створюють, наприклад, на Гірсько-Карпатській дослідній станції та в інших науково-до-слідних закладах, у тому числі в Інституті кормів. Є вони і