3.2.1. Зміна рослинності під впливом природних факторів

Сезонні і річні зміни. Рослинність сіножатей змінюється під впливом природних факторів. Ці зміни мають динамічний харак-тер і сприяють збереженню кількісного і видового складу фіто-ценозу. Разом з тим лучне кормовиробництво — це не тільки природні, а й штучні угруповання, тобто агрофітоценози куль-турних пасовищ і сіножатей. У них зміни більш динамічні, змі-на рослинності більш чітка. Так, у фітоценозі видовий склад може зберігатися довго — десятки років, особливо на природ-них угіддях екстенсивного і помірного використання. На куль-турному пасовищі травостій змінюється за 2—3 роки. Спочатку він бобово-злаковий, потім — злаково-бобовий, врешті — пере-важно злаковий, в більш північних широтах — злаково-бобовий. Якщо через 4—7 років не проводять перезалуження, з'являєть-ся різнотрав'я. Агрофітоценоз поступово переходить у фітоценоз.

Розрізняють два типи зміни рослинності: річна (зворотна) і сезонна (фенологічна), змінність по роках. Змінність другого типу пов'язана з перебудовою фітоценозу, яка призводить до розвитку на місцевості попередніх нових фітоценозів. А. П. Шен-ников і В. М. Сукачов називають таку зміну рослинності сукце-сіями, підкреслюючи цим незворотні зміни фітоценозу в часі.

За даними І. В. Ларина, для луківництва мають значення н основному три категорії сукцесій: сингенетичні (зміна фітоце-нозу під впливом розмноження і розселення нових рослин), ен-доекогенетичні (зміни в зв'язку з життєдіяльністю фітоценозу), екзоекогенетичні (під впливом змін умов місцевості, де ростуть рослини). Перші два види — це внутрішні зміни фітоценозу, третій залежить від зовнішніх умов — діяльності людини, тва-рин, комах (наприклад, розмноження гусениць лучного метели-

ка, які інніцують рослинність), змін родючості грунтів внаслі-док затомлений, солонцюватості тощо.

Зміна рослинності під впливом лучної стадії дернового про-цесу. Як уже зазначалося, на природних кормових угіддях від-бувається послідовна зміна рослинності. Так, дерев'яниста фор-мація :імііііо(-ться дерновим процесом, який розвивається на під-золистих грунтах, де ріс ліс. Дерновий період має лучну і бо-лотну стадії і змінюється степовим, у якому, за В. Р. Вільям-сом (1936), у свою чергу, розрізняють три фази: кореневищну, нещільиокущову і щільнокущову.

Кореневищна фаза характеризується високою продуктивніс-тю. У травостої переважають кореневищні злаки. Для серед-ньої смуги це стоколос, райграс пасовищний, китник, костриця червона (останні три нещільнокущово-кореневищні), південні-ше — стоколос безостий і прямий, пирій повзучий.

Наступна фаза — нещільнокущова — також характеризуєть-ся високопродуктивним травостоєм, який складається з нещіль-нокущових злаків і кущових бобових — тимофіївки лучної, кост-риці лучної і тростинної, райграсу багатоукісного і високого, пирію безкореневищного, грястиці збірної та ін.; з бобових — конюшини лучної, люцерни синьої і жовтої, еспарцету, буркуну жовтого і білого тощо.

Нещільнокущова фаза у міру ущільнення грунту змінюєть-ся щільнокущовою, насамперед у Степу і Лісостепу. Бур'янів у такому травостої мало, але небагато і продуктивних рослин. Основою травостою стають щільнокущові злаки — костриця вузьколиста (борозенчаста), в Степу ковила, костриця овеча, житняк, келерія, на півдні зони з'являються ковила і житняк як проміжна форма між нещільнокущовими і щільнокущовими злаками. З'являється також різнотрав'я — цикоріум, подорож-ники, деревій та ін., із бобових — астрагали, зберігаються бур-кун і еспарцет, поширені люцерна жовта і хмелевидна, миша-чий горошок, конюшина біла і гірська, чина. На півдні вони з'являються в степових подах і заплавах річок.

161

У зв'язку з ущільненням грунтів, погіршанням повітряного режиму, недостатністю вологи продуктивність дернини у щіль-нокущовій фазі невисока — 7—12 ц/га сухої речовини. Велике значення для складу фітоценозів і лучної стадії дернового про-цесу має зволоження. Якщо вони стають гіршими, кореневищна і нещільнокущова фази швидше змінюються щільнокущовою, після якої починаються процеси заболочування — в середній і нечорноземній смузі і на півдні на степових подах і заплавах. Заболочення — процес, який відбувається не скрізь. Для цього потрібні певні умови і високий рівень залягання ґрунтових вод,

який призводить до надмірного ґрунтового зволоження, внаслі-док чого опади погано всмоктуються грунтом, відсутність стоку, достатня кількість опадів, погана водопроникність грунтів.

3.2.2. Зміна рослинності сіножатей і пасовищ під впливом використання та іншої діяльності людини

Випасання, скошування, удобрення, зрошення, випалювання і непряма діяльність людини (вона останнім часом виходить на перший план) великою мірою позначається на ботанічному складі і продуктивності травостоїв природних угідь.

Вплив випасання на зміну рослинності і грунту лук. Раціо-нальне використання сіножатей і пасовищ сприяє збереженню в травостої корисних видів трав. Проте під впливом неоргані-зованого випасання із травостою випадають чутливі до випа-сання і витоптування верхові злакові зі слабкорозвинутими прикореневими листками — стоколос безостий і прямий, пирій безкореневищний і повзучий, райграс високий, китник лучний. Більш стійкі — костриця лучна, тимофіївка, грястиця збірна.

А. П. Мовсисянц (1976), посилаючись на X. Л. Бентлі (1972), показав, до чого призводить стихійна експлуатація пасовищ (на прикладі сумного досвіду пасовищного господарства США). Наприкінці минулого століття тут найважливішим «відкрит-тям» стало те, що трава пасовищ потребує захисту від інтен-сивного випасання. Є «досвід» і в Калмикії, де в 70-х роках внаслідок надмірного навантаження, безсистемного випасання різко зменшилась продуктивність пасовищ, що спричинило ма-сову загибель тварин. З погіршенням травостою з'являється ба-гато видів рослин, які професор А. М. Дмитрієв поділив на рос-лини «ранні», «пізні», «рослини з боку», «рослини з насінням, що чіпляється». Насіння жовтецю, кульбаби, волошки лучної, підмаренника чіпкого, щучника та інших — небажані в траво-стоях. Поява їх свідчить про негативне ставлення людини до природного угіддя. Поряд з насінням бур'янів у травостій по-трапляють і корисні трави — китник лучний, тонконіг, мітлиця звичайна. Проте вплив їх незначний порівняно з масою небажа-них видів.

В усіх районах тривале беззмінне випасання призводить до послаблення рослин, ущільнення грунту, порушення