Поверхневе зрошення напуском проводять, рівномірно роз-поділяючи вологу на площі з каналів, лотоків, гнучких трубо-проводів або тимчасово затоплюючи угіддя талими водами. За-стосовують також лиманне зрошення одноярусними або багато-ярусними лиманами, які влаштовують за допомогою невеликих загат відповідно до рельєфу грунту. Багатоярусне лиманне зро-шення досконаліше від одноярусного, оскільки більш рівномір-но розподіляє ґрунтову вологу.

Підґрунтове зрошення. Дуже ефективним є підґрунтове зро-шення спеціально обладнаною закритою зрошувальною мере-жею. Це можливо насамперед за наявності подвійного регулю-вання стоку. Рівень ґрунтових вод підвищують до потрібного, закриваючи шлюзи. У цьому випадку дуже важливо мати конт-рольні копані-колодязі з вимірювальними рейками, на яких чер-воною рискою позначено оптимальний рівень води. В суху пору року, коли відносна вологість повітря понижується до 45 %, ба-жано поєднувати підґрунтове зрошення з дощуванням. Лучні трави краще ростуть в умовах оптимального зволоження грун-ту і при достатньому вмісті вологи в повітрі.

Підґрунтове зрошення більш ефективне порівняно з дощу-ванням. За даними М. Г. Андреєва (1984), урожайність лук при такому зрошенні збільшується в 1,5—2,5 раза порівняно з дощуванням.

На луках з рівнинним рельєфом доцільно також проводити снігозатримування. Для цього утворюють снігові вали установ-ленням щитів, розкиданням снопів з сухих стебел соняшнику, кукурудзи, соломи, очерету, хмизу. Це сприяє більш рівномір-ному сніготаненню, подовжує його період, поліпшує зимостій-кість травостою.

Використання стічних вод. Численні дослідження цього пи-тання в Україні, Росії та інших країнах свідчать про можли-иості використання стічних вод після попереднього очищення на очисних спорудах або знешкодження в біологічних ставках.

Хімічний склад стічних вод неоднорідний. Вони містять фе-ноли (0,09—1,32 мг/л), ціаніди (до 0,115), роданіди (до 0,17), миш'як (0,003—0,02 мг/л). 1000 м3 міських стічних вод містить :іллізо, мідь, фтор, 45—80 кг азоту, 15—25 кг фосфору, ЗО— 45 кг калію, 100—200 кг СаО, 30—40 кг МдО і 500—1300 кг органічних речовин. У стічних водах є також мікроелементи.

Негативним є вміст у цих водах хлору і натрію (приблиз-но 150—200 і 60—150 кг на 1000 м3/га). Вони витісняють з ґрунтового комплексу кальцій, внаслідок чого погіршуються фі-личні властивості грунту. Тому при зрошенні стічними водами на пасовищах і сіножатях треба регулярно застосовувати вап-нупання.

Використання для зрошення природних угідь рідкого гною і рідких стоків ферм і комплексів. Дощування дає змогу засто-совувати ці стоки у чистому вигляді і разом з водою залежно під концентрації поживних елементів у рідких стоках. Режим поливу повинен ураховувати потребу рослин у поживних речо-пинах.

У господарствах, які мають великі відгодівельні комплекси на гідрозмиві, нагромаджується багато стоків, від яких праг-нуть швидше позбутися, оскільки потрібні ємкості для чергово-го заповнення. Відмова від використання підстилки (солома, торф, тирса), що можливо на середніх за розміром фермах, призводить до втрати гною, погіршення санітарного стану нав-колишнього сергдовища і полів. З надмірною кількістю відхо-дів тваринницьких комплексів у грунт потрапляють не тільки поживні речовини, макро- і мікроелементи, а й важкі метали. Щодо цього рідкі фракції гною і стоки мають переваги. Як по-казав І. А. Распутний (1988) на прикладі вивчення гнойових сгоків Обухівського тваринницького комплексу, свинокомплек-(у Калитянського радгоспу-комбінату (Київська область) і сви-нокомплексу радгоспу «Росія» Черкаської області, у рідких сто-ках порівняно мало міді, цинку, марганцю, свинцю, кадмію. Так, у рідкій фракції відходів у Калитянському радгоспі-ком-ґ>інаті вміст їх становив всього 1,4—2,8 % загальної кількості. 11 основному вони зосереджені в твердій фракції і мулі.

При зрошенні природних кормових угідь рідкою фракцією пюю і гнойових стоків дощуванням норми їх внесення слід ви-аначати розрахунковим методом за формулою

де В — винесення поживних речовин рослинами, кг/га; а — кое-фіцієнт забезпеченості грунту поживними речовинами (при низь-кій забезпеченості — 1,2; середній—1,0; високій — 0,8); К\ — коефіцієнт використання поживних речовин рослинами (якщо немає дослідних даних, то для азоту приймають 0,7, фосфору і калію — 0,6); /С2— коефіцієнт, що враховує втрати аміачного азоту під час поливу, який дорівнює 0,85; С — вміст поживних речовин у стоках, кг/м3.

Технологію зрошення природних угідь стоками тваринниць-ких ферм і комплексів подано у табл. 27.

Для кращого використання поливної води, стічних вод і рід-ких стоків ферм на луках доцільно робити щілювання на гли-бину до 60 см, а також обробляти дернину долотами на глиби-ну до 20 см з відстанню між долотами 25—ЗО см. Це поліпшує механічний склад грунту, його водопроникність і повітряний ре-жим, умови росту рослин, запобігає дигресії травостою.

Таблиця 27. Технологічна схема зрошення сіножатей і пасовищ рідкою фракцією гною і гнойовими стоками *

Технологічна операція, марка машин

Агротехнічні вимоги і строк проведення робіт

Підготовка гнойових стоків

ПОДІЛ

карантинне витримування змішування з чистою водою, вузол змішування зрошення тваринницькими сто-ками, ДКН-80, ДДН-70, ДД-30, ДДН-100, ДФ-120

Видалення сторонніх великих і довгово-локнистих включень

Тривалість 6 днів

Забезпечити змішування гнойових стоків

з водою

Удобрювальні поливи проводити після

чергового скошування або спасування трав

Зрошення чистою водою, ДДН-70, ДДА 100МА, «Фре-гат», «Волжанка», ДД-30, ДФ-220

Норма внесення стоків за вегетацію 300—420 кг/га азоту. Внесення під кож-не спасування під час вегетації,— під перше відростання навесні Запобігати зниженню вологості грунту нижче 60% НВ, у шарі 0,3 м для су-піщаних, 0,5 м — суглинкових грунтів Поливна норма 300—350 м3/га, кількість поливів — залежно від