Випалювання, як уже зазначалося, у деяких випадках має позитивне значення. Після випалювання весною сухих решток рослин поліпшується відростання лучних рослин. Вважають, що випалювання несприятливо позначається на бобових росли-нах, оскільки точки росту в них знаходяться біля поверхні грун-ту. Проте це характерно не для всіх бобових трав. Так, за да-ними автора, після випалювання люцерна краще відростала і випереджала в рості трави на ділянках, де проводили тільки боронування. Це можна пояснити утворенням темного екрану, що сприяє кращому поглинанню сонячного проміння, прогрі-ванню грунту, більш ранньою мобілізацією поживних речовин. Разом з тим випалюванням можна видалити з травостою не-бажані компоненти. Наприклад, у біловусу коренева система розміщується практично на поверхні грунту. Його зарості знач-но поширені на гірських пасовищах Карпат (на полонинах). За даними Г. С. Кияка (1986), після випалювання суцільних за-ростів біловусу в травостої з'являються більш цінні злакові трави — мітлиця, тонконіг, костриця червона та ін.

Поліпшення повітряного режиму, омолодження лук. Повіт-ряний режим на природному травостої поліпшують застосуван-ням поверхневого і глибокого розпушування — боронування, дискування, обробітку долотами, щілювання грунту і навіть не-глибокої оранки на пирійних і стоколосових перелогах. Борону-вання проводять зубовими або голчастими боронами. За допо-могою боронування можна розпушити верхній шар грунту, очис-тити дернину від решток коренів і стебел. Проте цей спосіб слід застосовувати з урахуванням конкретних умов. Не завжди боронування, особливо зубовими боронами, ефективне на лег-ких грунтах, коли оголюються вузли кущіння і кореневі шийки рослин. Боронування застосовують не тільки навесні, а й після кожного скошування або циклу випасання, якщо в цьому є по-треба. Ефективне воно і на заливних луках. Як правило, його слід проводити до відростання трав. На травостоях щільно-кущових злаків боронування може спричинити негативні наслід-ки у зв'язку з розміщенням вузлів кущіння на поверхні грунту.

Застосування будь-якого способу догляду за дерниною має бути обгрунтованим. Навіть незважаючи на рекомендації, перш ніж застосовувати боронування, треба переконатись у його ефективності.

Підсівання і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоєм, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності в травостої злісних бур'янів, при замулюванні., вимерзанні, по-шкодженні шкідниками тощо.

Підсівання і насівання трав у багатьох випадках значно де-шевше, ніж перезалуження з повною заміною травостою. Його здійснюють навесні у вологу землю або влітку під час опадів, застосовуючи спеціальні сівалки. Ефективне насівання зрідже-них ділянок стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1 та іншими, за допомогою яких здійснюють сівбу в не-оброблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сі-валки. Насівання зернотрав'яною сівалкою з анкерними сош-никами проводять при якісному поверхневому обробітку ділян-ки дисковими боронами. Інколи для знищення старої дернини застосовують неглибоке фрезерування, що дає змогу знищити малоцінні компоненти, особливо щучник, біловус, послабити ве-ликостеблові бур'яни.

Для насівання використовують районовані сорти і види трав.

Останнім часом в Україні та інших країнах бобові і швидко-рослі злакові трави висівають безпосередньо в дернину за допо-могою спеціальних сошників. Вони не руйнують дернину, готують посівне ложе, добре загортають насіння. Після сівби грунт ущіль-нюється в рядках. Непогані результати дає застосування сіва-лок-культиваторів типу СЗС-2,1 з вузькими долотоподібними сошниками. Таке мінімальне розпушування дернини запобігає розвитку бур'янів у рік висівання трав. За даними Інституту кормів (П. С. Макаренко, 1987), ремонт дернини насіванням конюшини лучної (червоної) в дернину злакового травостою різко підвищує врожайність угідь, якість корму при мінімаль-них трудових і грошових витратах.

4.1.5. Поліпшення лісових і влаштування лісопаркових пасовищ

Лісові пасовища займають певну площу на Поліссі, в Кар-патах, Криму та інших місцях, у тому числі в центральному і північно-західному Лісостепу. Урожайність їх в основному не-писока — 18—25 ц/га зеленої маси, внаслідок чого тварини не-рідко поїдають і поросль чагарників. У зв'язку з цим лісові галявини, які заросли чагарником, завалені вітроломом, треба розчистити, вдаючись до вирубування і санітарного догляду. Н результаті цього галявина освітлюється, поліпшується водно-ноиітряний режим, краще ростуть злакові і бобові трави, утво-рюється лучний травостій. Його врожайність підвищується в И—5 разів.

Такі лісові освітлені пасовищні ділянки прийнято називати лісопарковими. І. В. Ларин поділяє їх на три типи: розкидані в рівномірно розрідженим деревостоєм (не більш як 1000 шт.

Ділянки

О V

Коротка характеристика угідь

Таблиця 28. Технологічна схема комплексного застосування прийомів поверхневого поліпшення кормових угідь у Лісостепу і Степу* |

к

Прийоми обробітку | я

грунту | і | я

в

обрив | бур'ян | трав | іагарни | дозатри

к | X | о

X | X

боронува | дискуван | К А. Е- й,

і | чизелюва | щілюван | Внесення | Боротьба | Підсіван | Знищенн купин | Сніго- і

Ділянки

Коротка характеристика угідь

Продовження табл. 28

Прийоми обробітку

грунту | ків | ь

X | к | к

де | (Я

аз | добрив | з бур'ян | я трав | нагарна | одозатр<

оронуван | искуванн | ультивац резерува | изелюваї | ілюванн | несення | оротьба | ідсіванн | нищення

упин | ніго- і в

ю | а* | а | ш | и | О

Рівнинні Лучно-степові на опідзо-лених і типових чорно-земах Лісостепу Степові і сухостепові на типових і південних чор-ноземах і темно-каштано-вих грунтах

Степові і сухостепові дрібнопіщані на негли-боких щебенистих чорно-земах і темно-каштано-вих грунтах

Яружно- Лучно-степові і степові балкові