Друга група заходів залежить насамперед від рівня агротехнічної служби у господарстві, від технологій вирощування кормових культур. Так, вміст нітратів у кормах, як і в іншій продукції рослинництва прямо залежить від високих азотних фонів живлення. Органічні добрива мають переваги щодо цього у зв'язку з повільною, поступовою мінералізацією органічної речовини. Разом з тим внесення безпосередньо свіжих органічних добрив також пов'язане з ризиком забруднення ґрунту гельмінтами, різними хвороботворними бактеріями (наприклад, бруцельозом і туберкульозною паличкою). Надмірна кількість без-підстилкового гною з великих ферм і комплексів може бути також джерелом важких металів. Тому органічні добрива з великих ферм і комплексів перед внесенням слід знезаражувати насамперед поєднанням холодного і гарячого способів зберігання, при яких гинуть шкідливі мікро- і макроорганізми. Крім того, необхідно проводити аналіз гною на вміст у ньому важких металів та інших хімічно шкідливих домішок.

На кормовій площі можна використовувати органічні відходи підприємств спиртової, крохмале-патокової, шкіряної про-мисловості, цукрових заводів, комунального господарства, стічні води міст тощо. Усі вони підлягають знезараженню (термічна обробка, тривале витримування мулу, компостування за допомогою негашеного вапна, аміаком, аміачною водою та іншими речовинами, наприклад тіазоном — 0,25 % маси компосту).

Слід обмежити пряме внесення рідкого гною на кормовій площі. На його основі готують соломистий гній і компости, використовуючи рештки торішньої соломи, торф. Готують також високоефективні органічні добрива і торфо-мінеральні компости, які мають мінімальний негативний вплив на чистоту середовища.

У кожному господарстві має бути розроблена і здійснена науково обґрунтована система природоохоронних і екологічних заходів при протиерозійній організації території. Без цього неможливо мати екологічно чисту продукцію у кормовиробництві.

Забезпечення задовільного санітарного стану кормових полів і одержання екологічно чистих кормів великою мірою залежать також від широкого впровадження екологічно чистих технологій вирощування кормових культур, які зводять до мінімуму або виключають використання на полях хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами. Пестициди у кормовиробництві слід замінювати агротехнічними і біологічними засобами з широким застосуванням сортів, які не пошкоджуються або мало пошкоджуються шкідниками і хворобами.

Наш досвід тривалого вирощування кормових культур у спе-ціалізованих кормових сівозмінах (з 1965 р.), де пестициди не використовуються зовсім, а помірні дози мінеральних добрив вносять на фоні органічних, дає змогу зробити висновок: у кормовиробництві вже сьогодні можна мати екологічно чисту продукцію, яка не містить залишків пестицидів, з мінімальним вмістом нітратів.

Тепер у багатьох господарствах і практично в усіх районах України є добре обладнані районні агрохімічні лабораторії. За допомогою їх можна здійснювати оперативний контроль за якістю кормів і продукції рослинництва. Однак методи визначення вмісту нітратів і нітритів у продукції ще не досконалі. Недостатній також контроль залишків інсектофунгіцидів, гербіцидів і ретардантів у рослинах, які становлять більш серйозну загрозу для якості кормів і тваринницької продукції, ніж нітрати, і порівняно з останніми тривалий період зберігаються у зерні і кормах. Треба також виключити такі засоби хімізації, як дефоліація соняшнику, після якої не можна використовувати на корм кошики і соняшникову макуху.

Будь-які міркування про нібито мінімальну токсичність препаратів або відсутність її на віру приймати не можна. Насправді через деякий час виявляється, що препарат шкідливий і його необхідно зняти з технології.

Не слід діяти за принципом: шкідливо для одних організмів — не шкодить іншим. Так, внесення гербіцидів не тільки вибірково діє на певний вид бур'янів, а й згубно впливає на мікрофлору і фауну ґрунту, актуальну і потенційну родючість ґрунту, а також на забруднення ґрунтових вод.

Нерідко висловлюються думки про те, що без хімії неможливо вирощувати урожай. Щодо кормовиробництва, то це твердження безпідставне. Агроном має у своєму розпорядженні комплекс сучасних машин, що дають змогу агротехнічними заходами ефективно боротися з бур'янами, доводячи кількість їх до рівня, який суттєво не впливає на врожайність культур.

Слід також враховувати шкідників і хвороб рослин, запобігаючи появі їх правильним чергуванням культур у сівозміні, використанням специфічних ентомофагів, фітофагів.

Пестициди і гербіциди впливають насамперед на великих тварин і людину, яка використовує продукцію рослинництва і тваринництва. Ентомофауна і мікрофлора терплять менше, вони встигають пристосуватися, генерують стійкі види. Для людини і тварин це не характерно. Крім того, шкідливість дії хімічних препаратів людина збільшує сама. Так, норма внесення 60 % хлорофосу на картопляному полі 1,2 кг/га за препаратом, проте, щоб знищити шкідників, його треба внести лише 12 г/га (100-кратне збільшення дози). Все це, мабуть, відбувається насамперед через безвідповідальність і байдужість. Рештки пестицидів поки що не враховують (за станом на 1990 р.) і не зазначають в офіційних документах про якість кормів. Немає і звітності про рівень хімічної чистоти кормів та іншої сільськогосподарської продукції у господарстві, районі, області. Є звітність про кількість внесених препаратів, проте немає відомостей про вміст їх у кормах і продукції після цього.

Застосування біопрепаратів більш вибіркове, ніж пестицидів. Наприклад, трихограма може знищити гусінь лучного і кукурудзяного метелика та ін. Крім того, можна додатково застосувати бітоксибацилін та інші препарати проти вовчка, на посівах соняшнику можна використовувати муху фітомізу,