5.7.2. Кормовиробництво на місцевості з підвищеною радіоактивністю

Забруднення ґрунтів радіонуклідами у деяких районах України, Білорусі і Росії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ставить перед кормовиробництвом, як і перед усім рослинництвом, важливі завдання з ліквідації або зменшення несприятливого впливу РР (радіоактивних речовин), що є у ґрунті, на рослини, тварин, якість сільськогосподарської продукції — зерно, м'ясо, молоко тощо. Радіоактивні опади забруднюють усе, що перебуває на поверхні землі: посіви культур, луки і пасовища, джерела води і незакриті корми, а також зібраний урожай зернових, технічних і кормових культур.

Крім радіонуклідів, що швидко руйнуються і мало живуть, серед яких найбільшу загрозу для людей становлять радіонукліди йоду, які концентруються у щитовидній залозі і добре виділяються у дійних корів з молоком, значну частину активності становлять молібден-99, барій-140, цирконій-95, ніобій-95, стронцій-89, цезій-137. Щільність забруднення може бути різною і встановлюється безпосередньо на місцевості. При цьому зовнішнє гамма-випромінювання є основним фактором, що перешкоджає одержанню високоякісної сільськогосподарської продукції.

Рослини забруднюються радіоактивними опадами (частково і під час кореневого живлення) і ґрунтовим пилом, який осідає на листкову поверхню. Більше радіоактивного пилу затримується на широколистих рослинах — коренеплодах, кукурудзі, бобових культурах, кормовій капусті, менше — на листках злакових, тому злакові містять менше РР. Менше їх, звичайно, у зерні, оскільки воно захищене від безпосереднього забруднення, а також у бульбах картоплі, коренях буряків, турнепсу та інших коренеплодах. Тому радіоактивність окремих органів і частин рослин у різних видів неоднакова. Найбільше РР у листках, стеблах, полові — від 94 до 99,8%, мінімальна кількість їх у зерні, бульбах, коренеплодах.

Вміст РР у ґрунті і рослинах можна зменшити звичайними агротехнічними заходами — заорюванням і перемішуванням з ґрунтом верхнього забрудненого шару. Це зменшує концентрацію ізотопів на одиницю маси ґрунту. Краще, якщо оранка глибока, типу плантажної (на 50—60 см), при якій у борозну лягає верхній шар ґрунту. Подальший обробіток на полі повинен бути поверхневим.

Слід більше вносити у грунт органічної речовини, це збільшує його зв'язність. Тому норми внесення гною (або торфу) на легких супіщаних і піщаних ґрунтах повинні бути максимально можливими. При перезалуженні трав дернину слід продискувати, розкришити і обов'язково заорати якомога глибше. Це пояснюється тим, що у дернині стронцій-90 більш доступний рослинам. Кращим рішенням є поступове (протягом кількох років) вивезення верхнього (5—10 см) шару за межі поля у відвали. Стронцій-90 і цезій-137 погано мігрують у глибші шари ґрунту подібно до фосфору і кальцію, тому знімання верхнього шару навіть протягом кількох років виправдане. Проте це дуже трудомісткий захід. Разом з тим частину стронцію можна «вилучити» висіванням бобових культур, урожай яких закомпостувати для тривалого зберігання.

Бажано локалізувати кореневу систему кормових і зерно-кормових культур у верхньому шарі ґрунту. У районах достатнього зволоження це можна зробити поверхневим внесенням добрив. Цей захід проводиться після глибокої (плантажної) оранки на глибину 50—70 см спеціальними плантажними плугами.

Крім механічного забруднення радіоактивні речовини засвою-ються також через листкову поверхню (від 5 до 20 %). Добре засвоюються радіонукліди цезію та йоду і погано — стронцію.

У разі зараження посівів у процесі кореневого живлення найбільш несприятливим є молочне скотарство, де використовуються переважно трав'яні корми. Разом з тим птахівництво і свинарство, де використовуються здебільшого зернові корми, більш захищені. Тому в місцевостях із значним і великим зараженням ґрунту радіонуклідами треба більше вирощувати зернофуражних культур і відгодовувати свиней і птицю. М'ясна продукція їх буде більш чистою порівняно з продукцією інших видів тварин у 3—6 разів (В. Г. Ільїн, 1984).

При незначній кількості стронцію-90 у кормах (0,2 мкКі на корову у добовому раціоні) молоко можна використовувати без обмежень, за умови рівня його від 0,5 до 20 мкКі — молоко слід переробляти на сметану, сир, масло, понад 20 мкКі — на топлене масло, при 0,2—20 мкКі у раціоні відгодівельних тварин м'ясо використовують у їжу, від 20 до 200 мкКі і більше — використовують тільки м'ясо, кістки знищують. Якщо вміст стронцію-90 в раціоні становить від 10 до 20 мкКі, перед забоєм на м'ясо тварин витримують на чистих кормах від 5 до 15 днів, при більшому вмісті (до 200 мкКі) — 25 днів.

Слід також враховувати фізіологічні особливості рослин. Встановлено, наприклад, що культури, які виносять з ґрунту більше кальцію, виносять також більше і стронцію. При вирощуванні на ґрунтах, забруднених РР, найбільш забруднені ними трави природних угідь і бобові культури, особливо конюшина, чина, люцерна, квасоля, а з різнотрав'я — жовтець, смілка поникла. Набагато менше стронцію у злакових зернових і злакових травах. За даними кафедри радіобіології, рентгенології і ГО Московської ветеринарної академії, при вирощуванні кормових культур на ґрунтах, що містять стронцій-90, з розрахунку на одну кормову одиницю буде менше радіонуклідів, ніж у зерні вівса; у кукурудзи — в 3 рази, ячменю — на 20%; більше, ніж у зерні вівса, її у соломі злакових культур — в 30—45, а у соломі гороху —в 100 разів. Порівняно з бульбами картоплі у кормових буряках стронцію-90 більше в 8,5 у брукві —в 15 у турнепсі — в 30 разів.

Отже, надходження РР у