Якщо врахувати жом з буряків, то загальна кількість соковитих кормів з побічної продукції може досягати 60 %. Завдяки соломі і полові на ферми з відгодівлі великої рогатої худоби надходять 60—80 % грубих кормів. Як нестача, так і надлишок побічної продукції свідчать про диспропорцію між рослинництвом і тваринництвом. Побічна продукція надходить здебільшого у другій половині вегетаційного періоду і може бути використана безпосередньо на корм і для заготівлі його на стійловий період. Так, гичку частково використовують на корм у системі зеленого конвеєра, при виробництві кормів штучного сушіння на АВМ. Проте здебільшого її використовують для заготівлі силосу з високим вмістом протеїну (від 160—180 до 200 г на 1 корм. од.). Солому і полову пшениці, яч-меню, гречки, проса, стебла кукурудзи, солому насінників трав та інші грубі корми використовують як добавку до зелених кормів при надмірному вмісті в них вологи. Проте основну масу грубих кормів використовують взимку.
Види кормових конвеєрів. У загальній схемі конвеєрного виробництва кормів розрізняють кілька видів конвеєрів: зелений, силосно-сінажний (точніше, силосно-сіно-сінажний), сировинний для виробництва кормів штучного сушіння або трав'яних протеїнових концентратів, одержаних завдяки коагуляції соку рослин.
У силосно-сіно-сінажному конвеєрі можливі перерви між закінченням збирання попередньої культури і початком збирання наступної. Схеми зеленого і сировинного конвеєрів таких «вікон» не повинні мати.
Орієнтовні схеми конвеєрів дають загальне уявлення про набір культур і строки використання їх. Проте це лише загальна модель конвеєра. У будь-якому конвеєрі, виходячи з потреби у кормі, слід обов'язково визначати площі сівби кормових культур. Для силосно-сінажного конвеєра ці розрахунки простіші, для зеленого — більш складні. Вони потребують урахування якості кормів — вмісту в них протеїну, з тим щоб у зеленому раціоні забезпечити правильне співвідношення між вуглеводними і високобілковими кормами. Це дуже важливий момент у розробці системи зеленого конвеєра. Не менш важливий також підхід до оцінки й аналізу всієї його системи. У літературі цьому приділяється мало уваги. Звичайно обмежуються набором культур, строками сівби і збирання їх. Такий конвеєр, напри-клад у Лісостепу і Степу, де кожний гектар землі на обліку, не дає очікуваної віддачі. Треба чітко знати не тільки, що посіяти і як виростити, а й скільки, що і де посіяти. У виробництві такі розрахунки виконують, але часто не додержують співвідношення між посівами високобілкових бобових, хрестоцвітих і злако-вих культур, не виділяють проміжних посівів, немає аналізу системи.
5.8.1. Зелений конвеєр
Переваги зелених кормів. Зелений корм найбільш повноцінний і дешевий. На зелених кормах мають до 60 °/о високоякісної тваринницької продукції. Досвід багатьох господарств свідчить, що там, де створено добрий зелений конвеєр, кормовиробництво є високоефективною галуззю. Система виробництва зелених кормів застосовувалась у нас і за рубежем, наприклад у США, ще в до- і післявоєнний періоди (В. Р. Вільямс, 1934, 1936; М. П. Єлсуков, 1941—1951; П. П. Бєгучев, 1941; М. В. Максименко, 1946, 1952; М. О. Алексєєв, 1950; І. М. Несміян 1950-М. Г. Андреєв, 1953, 1966; Г. Є. Дизик, 1958 та ін.). У подаль-шому ця тема висвітлювалась у працях М. Ф. Лупашку (1959 1970), В. X. Зубенка (1959, 1962), Г. М. Шекуна (1966), Ю. К.. Новоселова і М. С. Рогова (1966), С. П. Каплуновського (1967), І. В. Мироненка (1967), О. К. Медвєдовського (1969, 1974), О. І. Зінченка (1977, 1982) та ін.
У зарубіжних країнах, крім випасання худоби на пасовищах, широко застосовують згодовування їм зеленої маси кормових культур влітку. Це вважають більш вигідним порівняно із згодовуванням консервованих кормів і тим більше надмірної кількості концентратів. Так, відомі німецькі вчені у галузі кормовиробництва К. Неринг і Ф. Люддекке (1974) вважають, що влітку треба згодовувати тваринам кукурудзу у сумішці з іншими високобілковими рослинами у свіжому вигляді, а не використовувати силос, який вже при виготовленні втрачає близько 25 % поживних речовин. Крім того, тваринам замість свіжої, повноцінної за поживністю зеленої маси дають кислий і часто недоб-роякісний корм.
Разом з тим годівля тварин свіжим зеленим кормом ефективна лише при рівномірному і безперервному надходженні його. Необхідний раціональний конвеєр, де з 1 га одержували б не менш як 60—70 и/га корм, од., що можливо при 2—4 укосах зеленої маси трав, 2—3 урожаях кормових культур.
Зелені корми — основа літнього раціону худоби — бувають надмірно обводнені, у них може не вистачати перетравної енергії (ПЕ). Тому їх слід доповнювати кормами з високим вмістом сухої речовини — соломою, сіном, сінажем, силосом з кукурудзи у фазі воскової стиглості.
Поняття про зелений конвеєр. Зелений конвеєр — це система організації використання і виробництва зелених кормів, яка дає змогу безперебійно і рівномірно забезпечувати ними тваринництво.
У більш широкому розумінні зелений конвеєр — це система організаційних і агротехнічних заходів, що забезпечує рівномірне надходження достатньої кількості повноцінних і високоякісних зелених кормів протягом всього можливого періоду вегетації кормових культур. Це визначення включає поняття якості і повноцінності кормів. Якість кормів передбачає застосування
відповідних способів вирощування їх і оптимальні строки згодовування.
При організації зеленого конвеєра створюють спеціалізовані загони, бригади, ланки, планують випасання тварин, агротехнічні заходи (добір культур, сортів, строки сівби, обробіток ґрунту, удобрення, догляд за посівами).
Зелений конвеєр може бути створений для одного виду тварин або для всього поголів'я на поліпшених природних угіддях, польових землях або при поєднанні їх.
Загальні принципи складання системи зеленого конвеєра. В умовах інтенсивного землеробства діючий зелений конвеєр необхідно конкретизувати з урахуванням можливих змін у по-голів'ї, агротехніці, сортовому