При складанні схеми зеленого конвеєра використовують дані про землекористування, сівозміни, рух поголів'я (для розрахунку подекадної потреби у кормах у період дії схеми зеленого конвеєра), добирають культури з урахуванням безперервності збирання або спасування, уточнюють строки використання.

Для розрахунку надходження зеленої маси складають графічну модель конвеєра. Виділяють основні і допоміжні культури на кожну декаду з урахуванням потреби у зелених кормах, забезпечивши в них оптимальне протеїнове співвідношення. Визначають загальну потребу у зеленій масі по культурах, розраховують площі сівби їх. Розробляють також короткий агротехнічний план вирощування кормових культур, розподіляють площі посівів у системі землекористування, визначають ефективність зеленого конвеєра за кількома показниками.

Визначення подекадної потреби у кормах. Потребу у зелених кормах розраховують по декадах. Проте є й інші рекомендації. Наприклад, Г. Є. Дизик (Уманський сільськогосподарський інститут) рекомендує здійснювати розрахунок на п'ять днів, К. І. Наумов — через п'ятнадцятиденні проміжки. Практика свідчить, що найзручніше визначати потребу у кормах на п'ять днів і декаду. Цей показник розраховують на кожну декаду за видами і віковими, групами тварин. Графічно цей показник за вегетаційний період має вигляд параболи. Починаючи з травня, у зв'язку з посиленням лактації корів, збільшенням маси молодняка на відгодівлі, переведенням його в інші вікові групи декадна потреба у кормах збільшується, досягаючи максимуму в червні — серпні, і поступово знижується до листопада у зв'язку із зменшенням надоїв і реалізацією відгодівельного поголів'я. У цей період значну частину раціону становлять грубі корми — солома, стебла кукурудзи та ін.

Складання схеми зеленого конвеєра. При складанні схеми зеленого конвеєра враховують такі основні його ланки: весняну, літню, літньо-осінню і пізнє осінню. У схему включають посіви озимих проміжних, ранніх і пізніх ярих, багаторічних і однорічних трав (2—4 укоси), післяукісні і післяжнивні посіви, коренеплоди, баштанні, побічну продукцію. Більшість компонентів конвеєра — травосумішки і кормосуміші, що поліпшує кормову цінність кормів.

Більш прості схеми конвеєра, що поєднують культурне або поліпшене природне пасовище з набором польових культур (Полісся, Нечорноземна зона, Сибір, райони Далекого Сходу). У цьому випадку польовими культурами тільки поповнюють дефіцит зеленої маси навесні, іноді влітку, а також восени. Орієнтовний набір культур для молочної ферми, наприклад на Поліссі, включає ріпак, озиме жито у чистому посіві і в сумішці з озимою викою, багаторічні трави, ранні ярі, бобово-злакові сумішки, кукурудзу з люпином і горохом, післяукісні посіви бобово-злакових сумішок, а також олійної редьки, кормової капусти, озимого ріпаку, білої гірчиці для пізньоосіннього користування (при наявності включають і гичку коренеплодів). Усі ці корми використовують у поєднанні із зеленою масою культурних і природних пасовищ.

У схемах зеленого конвеєра у межах однієї зони можливі значні відмінності, зумовлені грунтово-кліматичними особливостями.

Схеми зеленого конвеєра для великої рогатої худоби у лісостеповій і степовій зонах країни містять більший, ніж на Поліссі, набір культур і приблизно подібні. Вони включають озимі (жито, вико жито, пшеницю, пшеницю з викою), однорічні і багаторічні трави, кукурудзу з бобовими і суданською травою двох строків сівби, отаву однорічних і багаторічних трав, сорго (для Степу), коренеплоди і гарбузи. Бажано використовувати також озимо-ярі сумішки (озиме жито з вівсом, ячменем і бобовими — горохом, озимою, викою, гичкою), відходи овочівництва.

У степових, південностепових, південно-східних районах у зеленому конвеєрі переважають природні типчакові і штучні багаторічні пасовища, вівсяно-бобові сумішки, отава багаторічних трав, суданська трава, кукурудза, кормові баштанні.

Обов'язковою умовою складання зеленого конвеєра є добір видів і сортів культур, поєднання яких дає змогу максимально подовжити період надходження зелених кормів. Наприклад, у Лісостепу період використання озимих проміжних посівів можна подовжити з 15—20 до 35—40 днів. Для цього висівають ріпак, сумішку його з житом, жито ранніх, середніх і пізніх сортів, сумішку пізньостиглих жита і пшениці з озимою викою, тритикале. Добирають кормові сорти жита і пшениці з доброю облистяністю. Це дає змогу збільшити період використання озимих і забезпечити подальше збирання ранніх ярих, багаторічних трав та інших культур у оптимальні строки, що сприяє підвищенню продуктивності всіх культур зеленого конвеєра.

Ефективне поєднання високобілкових культур (бобових і хрестоцвітих) із злаковими та іншими культурами, що містять багато вуглеводів, цукру, жирів. Важливо, щоб попередні і наступні культури можна було згодовувати певний час (не менше ніж 5 днів) паралельно. Це дає можливість поступово привчати тварин до іншої культури, поєднувати рослини, що містять більше сухої речовини, з рослинами, більш обводненими, з тим щоб середній вміст сухої речовини у кормі був на рівні 18—22 %. У сухій речовині зеленої маси повинно бути 12—16 % протеїну, 23—26 клітковини, 0,5—0,6 фосфору, 0,7—0,8 кальцію, 2—2,5 % калію.

Звичайно бобові і злакові культури, що містять сухої речовини понад 22 %, більше містять і клітковини (24—27%). Такий корм продуктивно згодовують в основному великій рогатій худобі. Для свиней і птиці кращою є зелена маса вологістю 82—84 % і з меншим вмістом клітковини (14—16 %). Тому схеми зелених конвеєрів для свиней і птиці передбачають насамперед більш раннє збирання корму. В них більша питома вага хрестоцвітих (ріпаку, брукви, турнепсу, кормової капусти, редьки олійної в основних і післяукісних посівах замість кукурудзи, суданської трави, сорго, деяких бобових). Цінними компонентами для ранньовесняного і осіннього згодовування є топінамбур і пастернак.

Схеми зеленого конвеєра для конкретних господарств складають на основі зональної схеми з урахуванням біологічних особливостей районованих сортів (продуктивності, строків сівби і періоду продуктивного використання). В схемі можна дати підряд компоненти конвеєра