В умовах виробництва важко освоїти такі схеми, та в цьому, очевидно, і немає потреби. Деякі кормосумішки в основному мають подібну поживність. Проте мета таких рекомендацій — запропонувати можливі компоненти на вибір, допомогти з насіння, яке є у господарстві, скласти травосумішки або кормосумішки, рекомендувати введення тієї або іншої культури в схему конвеєра.

Розширенням набору культур можна подовжити період надходження зелених кормів на ферми до 200—210 днів на Поліссі, 220—230 — у Лісостепу і до 250 днів — на півдні країни за умови зрошення. Годівля тварин повноцінними зеленими кормами дає змогу різко зменшити використання фуражного зерна. За даними Інституту кормів, при збільшенні кількості зелених кор-мів у раціоні до 38—42 % (за поживністю) витрати зерна ско-рочуються за рік на 25—32 %.

Визначивши набір культур, складають графічну модель зе-леного конвеєра, якою зручно користуватись при розподілі декадної потреби у зелених кормах по культурах. Розробка агротехплану вирощування культур зеленого конвеєра. Узагальнений агротехплан – це довідка про кожний компонент конвеєра. В ньому зазначаються способи підготовки ґрунту, удобрення, норми висіву, способи сівби, прийоми догляду за посівом, строки збирання, заплановану врожайність культури чи кормо сумішки. Цей план також дає змогу оперативно контролювати технологію вирощування культур зеленого конвеєра.

Інформацію для складання плану беруть з технології вирощування кормових культур, прийнятої в районі або господарстві з урахуванням рекомендацій науково-дослідних установ.

Розподіл декадної потреби у зелених кормах по культурах (сумішках), розрахунок площ посіву їх. Це найбільш відповідальна частина роботи, пов'язаної із складанням системи зеленого конвеєра. При цьому треба передбачати економне й раціональне використання багаторічних трав та інших високобілкових культур, враховуючи високий вміст протеїну в зеленій масі хрестоцвітих і таких злакових, як овес, жито, пшениця, тритикале та ін. Крім того, потрібно брати до уваги й те, що багаторічні трави — основне джерело заготівлі високоякісного сіна й сінажу, трав'яних протеїнових концентратів.

Надходження зелених кормів подекадно визначають за графічною моделлю конвеєра. Звичайно планують використання 2—3 культур за декаду з визначенням основної і допоміжних, щоб забезпечити необхідне протеїнове співвідношення у зелених кормах, наприклад для жуйних тварин 8—9 : 1. Велике значення мають травосумішки і кормосумішки кормових культур — злакових з бобовими і хрестоцвітими (подвійні, потрійні, особливо багатокомпонентні).

Розрахунки показують, що при одночасному згодовуванні культур в чистих посівах, наприклад кукурудзи з люцерною (еспарцету, конюшини, буркуну, ріпака) оптимальне співвідношення їх за масою становить 2:1,3:1.

Майже оптимальне протеїнове співвідношення в зеленому кормі забезпечується при згодовуванні жита, пшениці, тритикале, вівса, злакових багаторічних трав; воно повністю оптимізується при згодовуванні бобово-злакових, злаково-хрестоцвітих сумішок, кукурудзи і суданської трави з соєю, бобами, буркуном, ріпаком та іншими високобілковими культурами.

При проведенні розрахунків слід уточнити можливі площі посіву післяукісних і підсівних культур по їх попередниках. Вирощують їх переважно в кормових сівозмінах. Площі післяжнивних посівів можуть бути найбільшими серед посівів проміжних культур. У польових сівозмінах три поля з десяти займають озимі— пшениця, жито, ячмінь. Лімітуючими факторами тут є умови зволоження, наявність насіння і добрив. Слід до мінімуму звести використання гички буряків (її потрібно використовувати переважно на силос, а також сушити на АВМ). Кукурудзу молочно-воскової і воскової стиглості також небажано використовувати в зеленому конвеєрі, її у свіжому вигляді худоба поїдає незадовільно.

Перетравність її набагато підвищується при згодовуванні у вигляді силосу, чому сприяє молочно-кисле бродіння.

В разі згодовування у свіжому вигляді гичку змішують з подрібненими стеблами кукурудзи, соломою. Надмірна кількість свіжої гички у раціоні може спричинити у тварин порушення жирового і вуглеводного обміну (вона нерідко містить підвищену кількість нітратів). Гичка містить також сапоніни та інші речовини, які несприятливо впливають на травлення й організм тварини.

Дані про потребу в зеленій масі культур конвеєра на період їх згодовування підсумовують. При цьому дістають загальний показник потреби в зеленій масі з кожної культури або сумішки, а потім розраховують площі посіву їх. Орієнтовний розрахунок потреби у кормах по декадах і культурах у системі зеленого конвеєра.

Аналіз ефективності системи зеленого конвеєра. Ефективність зеленого конвеєра можна характеризувати такими показниками: вихід зеленої маси на 1 га основної площі (основні посіви + проміжні посіви і отави багаторічних і однорічних трав); площа ріллі, яку використовують у зеленому конвеєрі (чим вона більша, тим гірше, оскільки це означає, що одержують низькі врожаї зеленої маси); коефіцієнт використання землі; вихід кормів з проміжних посівів і повторних укосів трав; питома вага побічної продукції; загальний вихід кормів з проміжних посівів, другого і подальших укосів трав, побічної продукції.

Кафедра рослинництва Білоцерківського сільськогосподарського інституту (В. М. Ткачук, Г. І. Навроцький, М. Г. Ткаченко, 1984) пропонує визначати площу зеленого конвеєра (площа посівів основних культур) з розрахунку на одну голову стада. Це аналогічно визначенню ємності пасовища (у га) з розрахунку на одну голову тварин і доцільно при організації зеленого конвеєра для одного виду тварин (корови, нетелі, коні та ін.).

За даними передових господарств і наукових досліджень, при надої 5—6 тис. л молока на одну корову за рік фактична площа в інтенсивній системі зеленого конвеєра в Лісостепу і Степу за