Органічні добрива на відміну від мінеральних навіть при великих нормах внесення насамперед засвоюються ґрунтом і перетворюються на малорухомі форми. При цьому збільшується вміст органічної речовини в ґрунті, органічна маса поступово мінералізується і забезпечує рослини азотом, фосфором і калієм, а також іншими елементами живлення. Цінне добриво — рідкий безпідстилковий гній. Він навіть перевищує дію мінеральних добрив, значно підвищує продуктивність кормових культур — кукурудзи на силос на 80—120 ц/га, кормових буряків — на 250—400, зеленої маси однорічних трав — на 100—160, редьки олійної — на 150—250 ц/га. Проте при внесенні великої кількості органічних добрив необхідно контролювати фітосанітарну обстановку на полях, щоб запобігти збільшенню засміченості посівів бур'янами. Слід проводити аналізи ґрунту і рослин на вміст не тільки нітратів, а й важких металів, миш'яку, селену, які надходять з надмірною кількістю органічних добрив, стіч-ними кодами і промисловими відходами мінерального й органічного походження. Вміст їх у ґрунтах може перевищувати гранично допустимі концентрації (ГДК.) у десятки і сотні разів.

5.5.2. Мінеральні добрива

ІІеревагу слід надавати рідким, а також комплексним добривам. У комплексних мінеральних добривах вміст азоту повинен значно переважити над вмістом фосфору і калію. В. Г. Лінеєв, В. П. Гризлов, Р. І. Синдашкіна при внесенні під кормові культури рекомендують співвідношення N * Р * К як 1,5: 1 : 1; 1,5: 1 : 0; 1 : 1 : 0,5.

У кормовиробництві особливо необхідні азотовмісні добрива як важливий фактор підвищення врожайності кукурудзи, коренеплодів, зернокормових культур, багаторічних і однорічних кормових трав.

Норми внесення азоту (М60) на фоні фосфору і калію збільшують продуктивність кормової площі у середньому на 22-25 %. При цьому врожайність бобових і бобово-злакових сумішок багаторічних трав без зрошення збільшується на 16—20 а при зрошенні люцерни —на 44—52 %. Внесення лише, фосфорних і калійних добрив різко знижує урожай кормових культур.

У роки з достатньою кількістю опадів (за тими самими даними) урожайність сумішок кукурудзи з суданською травою і соєю за два укоси досягає 1140, кукурудзи з горохом — 940 ц/га. Таке підвищення урожайності завдяки взаємодії двох факторів —достатнього живлення рослин і зволоження — свідчить про великі, невикористані резерви збільшення продуктивності кормової площі.

Баланс поживних речовин у ґрунті при інтенсивному виробництві кормів. З підвищенням урожайності культур при внесенні мінеральних добрив збільшується винесення рослинами з ґрунту елементів живлення, особливо при ущільненні кормової площі проміжними культурами, що сприяють інтенсифікації виробництва кормів. Думка, що проміжні культури збільшують нагромадження органічної речовини у ґрунті, а отже, й елементів мінерального живлення, безпідставна.

Як і інші культури, рослини проміжних посівів використовують поживні речовини на ріст вегетативної маси більше, ніж повертають їх у грунт з рослинними рештками. У дослідженнях автора, наприклад, дефіцит балансу азоту і калію при збільшенні насичення проміжними культурами кормових сівозмін не тільки не зменшувався, а, навпаки, зростав і лише баланс фосфору був позитивним. Негативний баланс елементів мінерального живлення після вирощування проміжних культур підтверджують досліди, проведені в інших ґрунтово-кліматичних зонах.

Роль калійних добрив в інтенсивному втрата ґрунтового калію. При регулярному вирощуванні високих урожаїв зеленої маси вміст калію у ґрунті різко знижується. За даними Ф. Цюрна, у таких випадках навіть внесення великих доз калійних добрив (Кібо) може бути недостатнім. Найбільш необхідний рослинам калій на супіщаних і піщаних ґрунтах.

Роль калію у життєдіяльності рослинних організмів надзвичайно велика. Не входячи безпосередньо до складу органічних сполук, як азот і фосфор, він незамінний як каталізатор усіх процесів у рослині. Калій бере участь у процесах первинного обміну речовин, утворенні багатих на енергію фосфатів. Він сприяє всім процесам синтезу речовин, утворенню вуглеводів (завдяки активізації процесів асиміляції СО2 при фотосинтезі), нуклеїнових кислот, амідів і амінокислот. Калій запобігає нагромадженню нітратів у рослинах навіть при внесенні високих доз азотних добрив.

Поживні речовини добрив найбільш ефективно використовуються при внесенні до 80 % норми їх під основний обробіток ґрунту. В умовах достатнього зволоження 1 ц внесеного під кормові культури азоту дає додатково 20—25 ц/га корм. од. при підвищеному вмісті протеїну (М. М. Карпусь, О. В. Малієнко, 1988).

У дослідах кафедри луківництва ТСГА при збільшенні дози азоту з 30 до 180 кг/га врожайність сіна підвищилась з 44,9 до 103,6 ц/га, а в дослідах Інституту кормів при внесенні 90 кг/га азоту вміст протеїну у кормі підвищувався на 3—4 %, каротину— майже в 1,5—2 рази. При цьому у люцерни, наприклад, підвищується оводненість клітин, збільшується вміст загального азоту (на 0,7—0,9 %). Поліпшується і фосфорне живлення рослин. Проте збільшення вмісту азоту у рослинах відбувається в основному завдяки небілковим формам його. Дещо підвищується рівень нітратного азоту і вміст сирої клітковини, що можна пояснити посиленням росту стеблової частини рослин.

Дози мінерального азоту, застосовувані у кормовиробництві країн Західної Європи, у 2—3 рази перевищують дози, застосовувані в Україні. Тому при збалансованому живленні кормових рослин макро- і мікроелементами, забезпеченні їх оптимальними умовами вегетації можна уникнути проблеми нітратів у кормовиробництві.

5.6. Меліоративні основи кормової площі

Посіви кормових культур розміщують у польових, кормопольових, прифермських спеціалізованих, ґрунтозахисних і лучно-пасовищних сівозмінах на заплавних землях.

Польові сівозміни розміщують здебільшого на землях першої технологічної групи (слабкоеродовані і нееродовані землі з експозицією до 3°). Тут немає особливої потреби у застосуванні комплексу протиерозійних заходів. Проте посіви кормових культур, у тому числі однорічних і багаторічних трав, розміщують здебільшого на ґрунтах другої технологічної групи (експозиція