5.6.1. Агротехнічні заходи боротьби з ерозією ґрунту

На полях сівозмін можлива водна і вітрова ерозія. Застосуванням різних агротехнічних прийомів вдається до мінімуму звести змивання ґрунту. Одним з таких прийомів є створення на певній відстані невисоких валів близько 10 м завширшки і 80—100 см заввишки.

Ефективними агротехнічними протиерозійними прийомами є щілювання (щілювачі ІДН-2, ЩП-3-7 та ін.), спеціальна пориста і гребенева оранка, організація ґрунтозахисних сівозмін, смугове розміщення посівів озимих і ярих, зернових і просапних культур, створення буферних смуг з трав, залуження змитих земель і водостоків.

На схилових і заплавних ділянках ефективне проведення кольматажу — осаджування намулу створенням перемичок і валів. Після кольматажу на заплавах прояснену воду випускають, а на схилах вода найчастіше вбирається ґрунтом.

Танення снігу можна регулювати створенням смуг затемнення або оголення снігу. Смуги затемнення можна робити туковими сівалками або причепами-розкидачами, використовуючи торфокришку, золу, фосфоритне борошно. Ширина таких смуг має становити 10—15 м.

На схилах обов'язково треба вирощувати бобово-злакові травосумішки. Вони утворюють щільну дернину, яка перешкоджає розвитку ерозії.

Припиненню розвитку водної і вітрової ерозії на некрутих схилах сприяє також смугове розміщення культур. При цьому певне змивання ґрунту з смуги, зайнятої просапною культурою, рівномірно розміщується на наступній смузі, де висіяно озимі і ранні ярі зернові або трави, що сприяє підвищенню врожайності культур і поліпшенню родючості ґрунту. В разі криволінійного розміщення смуг необхідно створювати умови для рівномірного повороту агрегатів. При використанні вели-ких, особливо спарених, агрегатів (культиватори, сівалки) радіус повороту повинен бути не менш як 50 м.

Смугове розміщення кормових культур можна поєднувати з лісосмугами і канавами на так званих верхніх і нижніх ру-бежах другого порядку; посередині території — робити вали-канави із спеціальними органічними наповнювачами. Необхідно створювати і постійні або тимчасові буферні смуги. Постійні (багаторічні) буферні смуги засівають багаторічними бобово-злаковими травосумішками, а тимчасові — ярими або озимими. Після збирання трав площу обробляють ґрунтозахисними знаряддями. Особливо необхідні постійні буферні смуги на крутих схилах (8—12°). На зрошуваних землях розвивається іригаційна (поливна) ерозія. Тому на ділянках з експозицією більш як 5° навіть при добре розвиненій дернині інтенсивність поливу повинна бути не більш ніж 7—9 мм/год.

Спричинює ерозійні процеси і полив по борознах. На невеликих ділянках можлива ґрунтова ерозія і в разі незначних поливних норм — так звана дрібно струмениста, до якої схильні суглинкові чорноземні, сірі лісові ґрунти і щільні глини.

Ерозія ґрунту на заплавних ділянках має здебільшого вітровий характер і є наслідком загального незадовільного прове-дення меліоративних робіт (відсутність сівозміни, зниження рівня ґрунтових вод нижче від рекомендованого).

Для припинення ерозії на заплавних землях у сівозмінах з просапними культурами крім багаторічних трав слід вирощувати після збирання овочів літні повторні посіви бобово-злако-вих сумішок, хрестоцвітих — ярого і озимого ріпака, редьки олійної, гірчиці у сумішці з вівсом та ін.

Проти ерозії на природних кормових угіддях, наприклад на низькопродуктивних схилах, здійснюють поверхневе поліпшення, застосовуючи комплекс культуртехнічних заходів. Тут на певний час припиняють випасати худобу, а в разі випасання необхідно давати відпочинок травостою для відновлення дер-нини. Утворені вимоїни, невеликі видолинки загортають оранкою або розрівнюють бульдозером, після чого влаштовують водовідвідні вали.

При розробці протиерозійних заходів у системі контурно-меліоративної організації території (ПСЗ КМОТ) передбача-ють такі види захисту ґрунтів: контурний, контурно-смуговий і контурно-меліоративний. При контурній системі проектують межі полів по горизонталях, і регулювання поверхневого стоку при цьому здійснюють в основному за допомогою агротехнічних заходів. Контурна організація території може бути як криволінійною, так і прямолінійною.

Контурно-смугова організація території передбачає проведення фітомеліоративних заходів з внесенням дефекату, вапна, органічних добрив і обробіток вздовж горизонталей, тривале залуження окремих смуг. Смугові посіви розміщують лише на полях з вираженими ерозійними процесами.

При контурно-меліоративній організації території поєднують контурне розміщення полів із створенням гідротехнічних споруд, що запобігають стоку (влаштування валів, засипання улоговин, створення лісосмуг і пологих улоговин). Крім того, здійснюють агротехнічні і фітомеліоративні заходи.

5.6.2. Хімічна меліорація кормової площі

Сильне підкислення, як і надмірно лужна реакція ґрунтового розчину, негативно впливає на ріст рослин, фізико-хімічний стан протоплазми їхніх клітин, порушує процеси обміну у клітинах рослин. При цьому погіршуються засвоєння поживних речовин, білковий і вуглеводний обміни, ріст кореневої системи, проникність клітинних мембран. У кислому середовищі утруднюється поглинання катіонів кальцію, магнію, калію, а у лужному, навпаки, зменшується вбирання аніонів. Для запобігання цим небажаним процесам проводять вапнування і гіпсування ґрунтів.

При інтенсивному застосуванні фізіологічно кислих добрив, наприклад натрієвої селітри, сульфату амонію, суперфосфату та інших, втрати ґрунтом СаО можуть перевищувати 200— 250 кг/га (за даними кафедри агрохімії Уманського сільськогосподарського інституту і Черкаської сільськогосподарської дослідної станції). За тими самими даними, 1 ц сульфату амонію розчиняє 105 кг хлориду калію, 66 кг кальцію (з розрахунку на СаО).

При інтенсивному фізіологічно кислому удобренні втрати кальцію досягають 350—500, а при зростаючій інтенсифікації землеробства — навіть 1000—1500 кг/га за рік.

Внесенням органічних добрив дещо компенсують ці втрати, але не повністю. Тому хімічна меліорація ґрунтів є одним з основних видів меліорації кормової площі, як засіб докорінного поліпшення родючості ґрунтів в інтенсивному кормовиробництві. Вапнування підвищує вміст обмінного кальцію, і сприятливий вплив вапняних добрив триває протягом 2—3 і більше років.

Кальцій, як відомо, перебуває у ґрунті здебільшого у вигляді силікатів і