карбонату кальцію, на окультурених ґрунтах — також хлоридів і сульфатів (СаСІ2, Са SО4), магній-у вигляді карбонатів і силікатів, нерідко разом з карбонатом кальцію МgСа(СОз)2. Магній менше, ніж кальцій, вимивається з ґрунту.
Чим більша норма внесення вапняних добрив, тим триваліша його післядія: від одного року при внесенні 3—4 т/га до 10— 15 років — 6—8 т/га. Отже, тільки на фоні вапнування у ба-гатьох районах, де ґрунти систематично підкислюють, можливе застосування мінеральних добрив. Більше того, слід повсюди переорієнтувати систему удобрення рослин у напрямі збільшення доз органічних добрив і інтенсифікації травосіяння.
Кальцій у ґрунті не тільки поліпшує вегетацію рослин, а й створює сприятливе середовище для мікрофлори, бульбочкових бактерій і таких, що вільно живуть у ґрунті, поліпшує фізичні властивості, особливо структуру ґрунту, його склад і будову, водопроникність.
За відношенням до кислотності ґрунту рослини умовно поділяють на такі групи:
найбільш чутливі до кислотності ґрунту (еспарцет, сорго, житняк, пирій та ін.);
ростуть здебільшого при нейтральній і слабколужній реакції ґрунтового розчину (кормові буряки, люцерна, буркун, еспарцет, гірчиця, вика озима та ін.);
добре ростуть при слабкокислій або близькій до нейтральної реакції ґрунтового розчину, добре реагують на вапнування (капуста кормова, бруква, турнепс, конюшина лучна і рожева, китник, стоколос, соняшник, кукурудза, горох посівний і кормовий, боби, вика яра та ін.);
витримують помірну кислотність (рН 4,6—5,5) (жито, тимофіївка, конюшина біла (повзуча), костриця червона, лучна і тростинна, картопля, овес та ін.);
ростуть на ґрунтах з підвищеною кислотністю і мало потребують вапнування (щавель, щавель-румекс, серадела, люпин), проте при високій кислотності позитивно реагують на вапнування.
Крім вапняних добрив на властивості ґрунту позитивно впли-ває дефекат -— відходи цукрового виробництва. Він містить каль-цій, азот, фосфор, калій і мікроелементи. Тому внесення його навіть у кількості 8—12 ц/га позитивно впливає на ріст кормових культур на кислих і підкислених ґрунтах.
Для внесення вапняних матеріалів у грунт (пилоподібних і слабкопилоподібних) використовують відповідно пневматичні розкидачі (РУП-8) і звичайні, які застосовують для розкидання мінеральних добрив (1РМГ-4, РУМ-8, КСА-3 та ін.).
Оскільки кислі ґрунти займають великі площі, треба виробництво вапняних матеріалів поставити на промислову основу, повсюдно розробляти родовища їх. Так, за даними кафедри агрохімії Уманського сільськогосподарського інституту, для нейтралізації 1 т сульфату амонію необхідно 1,2 т вапна, аміачної селітри — 0,75, аміачної води — 0,4, сечовини — 0,8 т, безвод-ного аміаку — 2,3, хлористого амонію — 1,4 т. При цьому фосфоритне борошно та інші важкорозчинні фосфорні добрива не слід вносити разом з дефекатом або вапняними добривами.
Гіпсування. У Степу і Лісостепу є значні площі солонцюватих ґрунтів і солонців. Причини збільшення їхніх площ різні: нераціональні поливи, підтоплення і тимчасове затоплення, утворення водосховищ, скидання поливних вод та ін.
За вмістом натрію ґрунти поділяють на несолонцюваті, які містять всього 3—5% натрію, слабкосолонцюваті — 5—10, со-лонцюваті— 10—20 і солонці — більш як 20 %. При підвищенні концентрації розчинних солей понад 0,25 % солонцюваті ґрунти стають солонцевими (слабкосолонцеві, солончакові і солончаки). Коли верхній шар містить підвищену кількість розчинних солей (не менш як 1 %), ґрунти перетворюються на солончаки.
Карбонати і бікарбонати натрію перебувають у ґрунтовому розчині у різній концентрації і відповідно впливають на ріст культурних рослин і мікрофлору: погіршується обмін речовин у рослинах, знижується їхня поживна цінність, стають менш доступними поживні речовини у ґрунті, у тому числі мікроелементи.
Для нейтралізації надмірної концентрації карбонатів і бікарбонатів і доведення рН до 7,0—7,5, поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту вносять гіпс і фосфогіпс. Гіпс використовують у тонко розмеленому вигляді (70—80 % проходить крізь сито з отворами 0,25 мм). Фосфогіпс виробляють з від-ходів виробництва фосфорнокислих добрив (70—75 % гіпсу, 2—3 % фосфору, до 30 % заліза й алюмінію, 5—6 % глини і 15—20% води). Разом з фосфогіпсом застосовують також сірчанокисле залізо (продукт відходів лакофарбового виробництва).
Гіпсування більш ефективне на фоні внесення органічних добрив або з посівами бобових. Особливо цінні фітомеліоранти — люцерна і буркун.
У Лісостепу, особливо в лівобережних районах, трапляються осолоджені ґрунти, де іони натрію замінені іонами водню. Тому крім гіпсу, органічних і мінеральних добрив на цих ґрунтах вносять також вапняні добрива.
Значення хімічної меліорації дуже велике. Тому насамперед потрібно збільшувати виробництво хімічних меліорантів, а не мінеральних добрив (С. Левко, І. Мельник, В. Гуцуляк, В. Ковальов, 1989). Господарства при цьому повинні мати удосконалені розкидачі, якісно нові машини на рівні кращих світових зразків.
5.7. Екологічні основи кормової площі
Термін «екологія» має широке значення. Тепер можна говорити про екологізацію науки, промисловості, мислення, політи-ки. У цьому загальному зв'язку і полягає зміст поняття «еко-логія», «екологічна обстановка», «екологічні умови». Під ними насамперед розуміють результати господарської діяльності людини в природі.
Перевиробництво енергії і засобів хімізації, величезна кількість автомобілів, локомотивів, теплоходів, літаків, які буквально поглинають кисень, виділяючи шкідливі гази, призводять до забруднення ґрунту, водоймищ, морів і океанів, підґрунтових вод, полів і природних угідь, повітряного басейну. Все це потребує великої кількості енергії. Слід зазначити, що при досягненні іншими країнами такого рівня виробництва енергії на душу населення, як у США, настане екологічна катастрофа. Щоб запобігти цьому, треба запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі технології, раціонально використовувати засоби хімізації і, якщо можливо, замінювати останні альтернативними екологічно чистими засобами. Це безпосередньо стосується кормової площі, оскільки чистота середовища на полях є необхідною умовою виробництва якісної продукції тваринництва.
5.7.1. Способи поліпшення екологічних умов на кормових угіддях
На посівах кормових культур, сіножатях і пасовищах слід здійснювати як загальні, так і окремі заходи