Гірський рельєф басейну Чорного Черемошу складається із цілої серії паралельних хребтів південно-східного напрямку. Більша частина хребтів в своєму простягнені зв’язана з вище указаними тектонічними зонами. Поздовжні пониження між хребтами не відрізняються великими розмірами, вони вузькі, переривисті, зайняті невеликими річками і гірськими потоками і зовсім безлюдні. Навпаки, поперечні долини зайняті великими ріками з досить широкими долинами, які служать основними місцями поселення в горах.

Північно-східна частина Верховинського району охоплює вузьку смугу Скибової зони (зовнішні Карпати). Ця ділянка характеризується значно розчленованим рельєфом з абсолютними відмітками вершин хребтів до 1500 м з амплітудою коливань висот до 500 м. Хребти тут переважно відкриті, скалисті, залишені розсипності, схили яких досить круті, покриті потужними осипами, і густим рясним рослинним покривом.

Найбільш високими вершинами в цій частині є гора Біла Кобила (1488,8 м), Присдуп Великий (1395 м), Погар Великий (1326 м), Копілап (1155,6м), Писаний камінь (1221,3 м), Чорний Гронь (1388,1м), Синиця (1273,4 м), Угрець (1311,8 м), які приурочені до Оровської, Сокольської, Парашки скиб і представлені ямнемськими пісковиками. Це ланцюг гірських вершин є водо розділом р. Чорного Черемошу і правих приток р. Прута.

Від головного водо роздільного хребта на південний схід відходять ряд відрогів і служать вододілами між лівими притоками р. Чорного Черемошу (Росішний, Млинський, Буковець, Бережниця). Розділюючі їх вищевказані притоки глибоко врізались в корінні породи, долини їх вузькі, форми. Води струмків, внаслідок значного ухилу русла, з великою швидкістю течуть вниз; утворюючи місцями живописні водопади. Внаслідок таяння весною снігу та літніх опадів, води струмків зносять вниз велику кількість нагромадженого матеріалу. В південно-східному напрямку рельєф місцевості помітно понижується. Утворюючи поступовий перехід до наступної тектонічної зони Центрально синклінальної або Кросненської зони. Ця ділянка відома в літературі під назвою Верховинської котловини і входить до складу Ясиня-Черемонської поздовжньої долини ( Н.В.Єрмаков, 1954).

Рельєф даної місцевості значно понижений. Абсолютні висоти тут в середньому досягають 700-800 м. Дякуючи тому, що породи, які заповняють Верховинську котловину, мають відносно меншу стійкість, рельєф її характеризується м’якими, згладженими контурами з невеликим перевищенням вершин над долинами. Абсолютні відмітки найбільш високих вершин в цій частині досягають 1000-1050 м г. Магурка (1027 м), м. Магура (1037 м), г. Ходак (1432 м), г. Буковен (1162 м), г. Паланиця (1037 м). Найбільш низькі відмітки порядку 600 м приурочені до долини р. Чорний Черемош. Таким чином, амплітуда коливання висот тут досягає 300-400 м. В рельєфі досить чітко виділяються такі хребти, як Діл і Буковен. Через хребет Діл проходять слідуючі висоти: Тенська (1326 м), г. Рижа (1276 м), г. Костриця (1057 м). Вони тягнуться в північно-західному напрямку від с.Ворохти-Кривополе-Верховина на Голови. В селі Верховина він перетинається р.Чорний Черемош. Північно-східний схил досить крутий 30-45є, південно-західний схил пологий 10є-12є, причому порізаний багато численними струмками.

Найбільш підвищена частина Верховинського району південно-східна, що відноситься до Внутрішньої антиклінальної зони (Мармарошсько-Мигурської області). Тут простягається ціла серія гірських хребтів. Від Яблоницького перевалу на південний схід проходить Центральний вододільний хребет, що значно підвищується і змінює свій напрямок на південний схід, а в окремих ділянках – на південь.

Ця частина водо роздільного хребта дістала назву в літературі Чорногори, а південно-східна – Чивчин. В Верховинський район входять тільки східні схили хребта Чорногори та Чивчин, які круто обриваються до долини р.Чорний Черемош. Чорногірський хребет найбільш високий в Українських Карпатах. Тут знаходиться найвища точка наших Карпат г. Говерла 2061 м.

З других вершин тут спостерігаються такі, як Піп Іван (2022 м), Смотрець (1896 м), Стог (1653 м), Шпиці (1864 м), Фуратик (1526 м), Ледескул (1585 м). Ці вершини проходять адміністративні межі із Закарпатською областю.

Чорногірський хребет служить водо розділом між басейнами рік Тиси та Прута. Типовою рисою орографії Чорногірського хребта є його радіальне розчленування. Південно-східний схил в межах нашого району утворює декілька відрогів – Маришевський хребет, Дзембронівський, Смотрецький і інші. Вони значно розчленовані глибокими долинами лівих притоків приток Чорного Черемошу, (руч. Бистрець, Дземброня, Шибини і інші). На південний захід розміщені Чивчинські гори, що займають північний край Мармарошського масиву. Для цієї частини гір характерний ряд значних висот над рівнем моря. До найбільших із них належать г. Чивчин (1769 м), г. Будйовська (1678 м), г. Сулігул (1689 м), Лостун (1640 м), Цуруль (1617 м) і ряд інших.

На схід від Чорногірсько-Чивчинського водо роздільного хребта між долинами Чорного і Білого Черемошу простягається Гринявський хребет. Він проходить меридіонально від села Верховина на півночі до верхів’я Чорного і Білого Черемошу на півдні. Хребет має різку асиметричну будову, західний схил значно короткий (7-7 км), крутий (30-40є),східний пологий (10-15є) і дає великі відроги в сторону долини Білого Черемошу. Абсолютні висоти хребта коливаються від 900-1500 м. Із найбільш високих вершин виділяються г. Крента (1352 м), г. Скупова (1538 м), Баба-Людова (1586 м), г. Каменець (1525 м), г. Гостов (1585 м). Вздовж долини Білого Черемошу гірські хребти значно розчленовані лівими притоками, такими як Гостовець, Громітний, Пробійна, Кекача і інші.

Рельєф всієї південної частини Верховинського району значно розчленований густою річковою сіткою. Південно-східні схили гір круті, досить заліснені, підняття їх покрите осипами та продуктами виносу тимчасових і постійних потоків. В орографічному відношенні басейну Чорного Черемошу можна встановити