Якщо гірська область на протязі пліоцена і всього плейстоцена була зоною постійного підняття, яке припинилось тільки в кінці вюрма, коли для всіх Карпат наступила фаза спокою, яка супроводилась розвитком ерозії і акумуляції. Для сучасного періоду одні ділянки піднімаються, другі опускаються. Характер рельєфу в значній мірі визначається літологічним складом гірських порід, які впливають на його динаміку і морфологію. Слід відмітити, що переважаюче значення в будові великих геоструктур (Зовнішньої і Внутрішньої антиклінальної зони) відіграють пісковики ямненської і стрийської серії.

Там, де в районі розвинені відклади олігоцену (кросненської менілітової світи), що найбільш легко піддаються процесам денудації, обриси форм рельєфу різко міняються. Гори стають значно нижчі, вершини овальні, схили похилі і легко доступні. В смузі розвитку цих пісчано-глинистих і оргіллітових порід зсувні явища. Вони найбільш властиві для Верховинського пониження. Підземні води, які інтенсивно циркулюють на її території є одним з важливих факторів вивітрювання.

Різнорідність фізико-механічних властивостей порід обумовила в значній мірі асиметричність хребтів. Північно-східні схили хребтів Скибової зони переважно стрімкі, а південно-західні похилі. В будові перших приймають участь ямненські і стрийські пісковики, а останні похилі в зв’язку з насувом скиб в північно-східному напрямку на олігоценові відклади, які легко руйнуються.

Необхідно відмітити залежність розміщення гідрографічної сітки, глибини розчленування від літології гірських порід. Найбільша глибина розчленування характерна для верхньокрейдяних (стрийських) еоценово-палеоценових порід (ямненських). Представлені вони в основному аргілітами і глинистими сланцями. Долини річок для цих смуг субсекветні і збігаються з районами розвитку моноклінального падіння пластів. Пісчано-глинисті відклади синклінальних ділянок, у зв’язку з водо насиченням пісковиків і глинистих і рихлих порід обумовили появу особливих властивостей впливом зсувних явищ.

1.3.Клімат

Великий вплив на формування рельєфу району досліджень має клімат, який формується в помірних широтах і виділяється перш за все географічним положенням, сонячною радіацією та циркуляцією повітряних мас над даною територією.

В цілому клімат Верховинського району близький до континентального, східноєвропейського, але відрізняючись від нього великою м’якістю і кількістю опадів. Найбільша кількість опадів (1500 м) випадає в північно-східній і особливо в південно-західній частині району. Максимальна кількість опадів випадає літом в липні і в серпні місяцях, що зв’язано з пануючими тут в цей час вітрами західного і північно-західного напрямку, що приносить велику кількість вологи з Атлантичного океану. Мінімальна кількість їх припадає на жовтень і листопад. Найбільша висока tє доходить до 30єС в липні місяці, а сама мінімальна -40єС в січні місяці. Перші заморозки припадають на кінець вересня, останні – під кінець травня.

Вегетаційний період триває 130-150 днів. Найбільша хмарність припадає на початок весни і в кінці другої половини осені. Снігопади починаються в третій декаді жовтня, а зникає сніг в другій половині травня. Товщина снігового покрову в більшій частині території 45-60 см, а в гірських котловинах та ярах досягає до 20 м. Сніг на стрімких схилах затримується мало, його зносить у знижені місця, де він скупчується і утворює великі кучугури.

В горах утворюються великі лавини, які на своєму шляху зривають землю, захоплюють каміння, виривають з корінням дерева і несуть все це в долину. Все це приводить до з гладження форм рельєфу.

В березні і вересні місяцях спостерігаються різкі добові коливання tє від 0є в ночі до +15-18є в день. Нічні заморозки бувають весною і літом в травні і в червні місяцях, які приводять до морозного вивітрювання гірських порід та утворення камінних розсипів. Вони також в значній мірі відбиваються на розвиток рослинності в сільському господарстві. Вітри бувають сильні, помірні. Напрямок їх південно-західний зимою, західний і північно-західний літом.

Далі слід відмітити, що кліматичні умови минулих часів (плейстоцену), в зв’язку з загальним похолоданням, обумовили гірське зледеніння деяких хребтів Чорногори та Чивчинських гір. Кліматичні умови в найбільшій мірі обумовлюють густий розвиток гідро сітки постійних і тимчасових водотоків, а гідрологічний режим рік, як основний фактор живої сили ерозійного розчленування місцевості, посилює інтенсивність вивітрювання, сприяє сповзанню делювіальних товщ до підніжжя хребтів та виносу матеріалу з гір.

1.4. Гідрографія

Річка Чорний Черемош разом із своїми притоками відноситься до басейну р. Прут. Річкова сітка досліджуваної території добре розвинута. Однак, сучасна гідро сітка Чорного Черемошу, з’єднавшись з багато численними притоками, вступає в протиріччя з загальним орографічним поздовжньо зональним планом гір. Явно переважають орографічні елементи на окремих поперечних ділянках території.

Слід відмітити, що загально решітчастий тип розчленування гір, дякуючи інтенсивній діяльності сучасних річок, поступово переходить в поперечний тип розчленування. На нашу думку це можна привести в майбутньому до розчленування вздовж і поперек гірську систему Карпат.

Чорний Черемош бере свій початок із джерела на східному схилі гори Команова на висоті 1680 м над рівнем моря і впадає в р.Черемош з лівої сторони села Устьє-Ріки на висоті 445 м. Протяжність її від витоків до устья 68,6 км. Загальне падіння 1225 м, середній нахил 14,1%. Тип річкової сітки деревовидний із довгими правими притоками та короткими лівими.

Басейн Чорного Черемошу має неправильну грушовидну форму довжиною 87 км, шириною 13 км, максимальна ширина 28 км, що розташована в південній частині Східних Карпат. Поверхність басейну представляє собою гірську країну, розчленовану густою річковою сіткою. Абсолютна відмітка поверхності коливається від 2042 м до 550 м. Озер і боліт не спостерігається. Коефіцієнт густоти річкової системи з врахуванням приток довжиною 10 км складає 1,05 км/км2, без врахування її – 0,020 км/км2.

Тип річки деревовидний, конфігурація басейну ромбоподібна.