В селі Ільця Верховинського району річка різко міняє свій напрямок на схід, де проходить тут впоперек Центральну синклінальну зону (Верховинського пониження) і поступово входить в Зовнішню антиклінальну Скибову зону. В Скибовій зоні села Устьє-Ріки зливається з Білим Черемошем і утворює велику гірську мальовничу річку Черемош.

Долина річки Ч.Черемош від витоків до села Буркут проходить в західному напрямку в межах північного краю Мармарошського масиву, який представляє собою великий складно побудований опрокинутий на північний схід антиклінорій, складений комплексом кристалічних порід, перекритих мезозойським чехлом. Ядра антикліналей складені вапняками верхньої метаморфічної світи. Долина річки проходить вздовж синкліналі. Схили її різко асиметричні.

Так, між устям р. р. Бистрець і Дземброні в розрізі р.Чорний Черемош проходить стрийська світа, тут відслонюються пачки 50-70 м ритмічно чергуючих пісковиків і аргілітів. Шари їх мають моноклінальне південно-західне падіння азимут 200-250є 45-55є. Нижче устя руч.Дземброня відслонюється верхня частина нижньострийської світи. Добрий розріз Черемошської світи просліджується по р.Чорний Черемош в селі Зелене між устям струмків Гнилець і Гнилий. Тут майже на протязі 1 км в бортах і промоїнах русла відслонюються великошаристі і масивні пісковики. На південь відклади Черемоської світи поступово переходять в тонко ритмічний комплекс відкладів Яблоницької світи. В устя струмка Криничний у виді невеликої скелі відслонюються юрські відклади.

В північній окраїні Верховинського району в селі Ільцях р.Чорний Черемош міняє напрямок течії з мередіального на широтний і протікає в східному напрямку. В районі села Ільці Чорний Черемош протікає на глибоко врізаним плоским і широким дні долини, ширина якої досягає до 1 км. Нижче по течії долина знову звужується, внаслідок чого тут утворилась добре геоморфологічна котловина розміром 10х4 км. В межах її в Чорний Черемош зліва і з права впадають багато численні притоки. Праві притоки беруть початок на полонинських горах, мають глибоко врізане русло, швидку течію і несуть у весняний період багато грубообломочного матеріалу. Ліві притоки більш спокійні і менш повноводні. В долинах приток досить чітко виражена відслоненість. Серед них спостерігаються рідкі прошарки менілітових сланців. В 200 м нижче устя притока Верховини в правому борту Чорного Черемошу нижньоменілітові породи перекриваються лопянецькими відкладами. Вони представлені чергуванням пісковиків, аргілітів і мергелів. Дальше уверх по течії в лівому борті відслонюються нижня частина нижньокросненської світи. В районі с. м. т. Верховина зустрічається повний розріз відкладів кросненської серії. Внаслідок м’яких порід, мергелів, пісковиків утворилась широка терасо видна котловина.

Отже, будова долини р. Чорного Черемошу і його притоків повністю залежить від тектонічно-геологічних структур. Дальшу загальну рису орографії Верховинського району становлять численні тераси в долині р. Чорного Черемошу. Тераси мають вигляд більш чи менш обширних поверхнь, відокремлених одна від одної уступами. Тераси у котловинах гір займають особливе місце. Саме на річкових терасах котловин розміщується переважна більшість сіл, таких, як: Устя-Ріки, Криворівня, Ясенів, Зелене, Буркут і інші. Людина своєю діяльністю значно змінила первісний вид терас. В наш час збагачені культурною рослинністю, облагороджені насадженнями садів, лініями доріг та побудовою жилих будинків. Тераси виділяються яскравими перлинами в мереживі нових краєвидів, що розвиваються в процесі величезних соціалістичних перетворень народногосподарського будівництва Верховинського району.

1.5.Рослинність

Для Верховинського району характерне панування хвойних ялино-смерекових лісів. По вертикальних поясах зміна рослинного покриву відбувається в слідуючому порядку.

І. Перший пояс – буково-смерекові ліси, розташовані на висоті 700-1000 м. Головними породами тут є бук і смерека, а також є значним розвиток підліску (бересклет, лико, малина, і трав’яного покриву). З хвойних, крім смереки необхідно відмітити сосну. Для цієї смуги ґрунтотворною породою є переважно елювій звітрілих пісковиків і сланців. Ґрунти цього поясу гірські середньо опідзолені буроземи.

ІІ. Другий пояс – ялинові ліси, розміщені від 1000-1300 м з домішками бука і смереки. Для цього поясу характерні середньо і дерново-підзолисті ґрунти.

ІІІ. Третій пояс – ялинові ліси на висоті 1500-1800 м. Ґрунти аналогічні таким, як попередньої зони. Вище поясу лісу виділяється поле так званих “полонин”, покрите трав’яною рослинністю з розвитком дерново-лугових ґрунтів.

Нижня частина полонини представлена криволіссям кущів гірської сосни, зеленої вільхи, ялівцю сибірського. Ця частина називається субальпійською смугою і тягнеться до висоти 1880 м. Великі площі субальпійської смуги вкриті малоцінними в кормовому відношенні луками. Велику площу займає брусниця і чорниця. Ґрунтотворними породами в долинах рік є алювіальні відклади, якими складені терасові рівні. Ліси мають велике значення для рельєфотворення Верховинського району. По-перше, закріпляють схили долини рік, по-друге, затримують снігові опади, що не приводить до плоскозного змиву схилів, по-третє, регулюють циркуляцію підземних вод.

Завдяки живим організмам у материнських породах нагромаджується органічна речовина. Від типу рослинної формації залежить характер на напрямок ґрунтоутворювального процесу, кількість та якість перегною, акумуляція мінеральних речовин у верхніх шарах ґрунту, а також його фізичні й фізико-хімічні властивості. Коріння дерев глибоко проникає у грунт, звідки засвоює воду й поживні речовини. Після опадання листків або хвої дерев утворюються органічні кислоти, які впливають на мінеральну частину ґрунту.

Трав’яниста рослинність активніше діє на верхні шари ґрунту, в яких зосереджена основна маса коріння. Відмерле коріння і рештки надземної частини трав’янистих рослин забезпечують грунт органічною речовиною, сприяють утворенню його структури. Внаслідок цього під дерев’янистою хвойною рослинністю, де поширена відповідна мікрофлора, утворюються підзолисті ґрунти, під лучною трав’янистою рослинністю за достатньої кількості