Міністерство освіти і науки України
Структурно-функціональні особливості легень у людини на етапах онтогенезу
(магістерська робота для здобуття кваліфікації «магістер біології»)
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ………………………………………...
Анатомічна будова легень людини………………………...
Функції дихальної системи…………….
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І МАТЕРІАЛИ……………………………………
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБГОВОРЕННЯ……….
3.1. Ембріогенез легень……………………………………………
3.2. Вікові особливості легень у дітей і підлітків……………..
3.3. Характеристика легень на пізніх етапах онтогенезу.………
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...
ДОДАТКИ………………………………………………………………….. | 3
5
6
8
13
17
17
23
34
39
42
44
ВСТУП
Актуальність роботи полягає в тому, що ми, спираючись на порівняльний та еволюційний підхід до питання будови та функції органів дихальної системи (і особливо легень), прагнули дати максимально чіткі вікові характеристики будови і функції дихальної системи. Людина досягла найвищого ступеня складності у будові дихальної системи. Тому важливим є детально висвітлити особливості будови легень людини і їх функціонування на всіх етапах онтогенезу.
Легені розвиваються з похідних двох зародкових листків: ектодерми і мезодерми. Непарний ентодермальний зачаток епітеліального характеру виникає в ділянці передньої кишки. Він виявляється вже у ембріона завдовжки 3 мм. У 4-міліметрового зародка (біля 3 тижнів) від каудального кінця зачатка відходять дві нирки, що формують в подальшому два головні бронхи. Потім, деревовидно розгалужуючись, зачаток проникає в целомічну частину тіла. Тут він “одягається” по периферії сомато-плевральною мезенхімою. До кінця першого місяця зачаток легені представлений рихлим мезенхімним синцитієм, усередині якого знаходяться епітеліальні тяжі, що галузяться, і трубки. Через 5 тижнів починається поділ органу на долі.
У розвитку легень в даний час виділяють три основні періоди, або стадії: 1) залозисту, протягом якої розвиваються повітряносні шляхи; 2) каналікулярну, коли формуються респіраторні бронхіоли; 3) альвеолярну, коли утворюються альвеолярні ходи і альвеоли.
Метою дослідження було встановлення шляхів онтогенетичного розвитку легень у людини, детальне вивчення їх морфологічної, цитологічної та анатомічної будови, дослідження їх функціонування.
Для виконання дослідження було поставлено такі завдання:
на основі даних макро-,мікро морфологічного і гістохімічного вивчення розглянути питання ембріогенезу легень, періодизацію їх формування;
визначити основні етапи розвитку легень у людини в постнатальному періоді і їх функціональні зміни;
дати характеристику стану легень на пізніх етапах онтогенезу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що було взаємозв’язано проведено аналіз ембріогенезу, будови і функцій легень у людини на всіх етапах онтогенезу.
Практичне значення роботи полягає в тому, що проведене дослідження може бути використане у роботі вчителів, при викладанні у школі теми «Дихальна система людини», а також у вищих навчальних закладах, що вивчають «Анатомію людини», «Гістологію», «Педіатрію».
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Анатомічна будова легень людини
Дихання — необхідний для життя процес постійного обміну газами між організмом і навколишнім середовищем. Дихання забезпечує постійне надходження|вступ| в організм кисню, необхідного для здійснення окислювальних процесів, що є|з'являються,являються| основним джерелом енергії. Без доступу кисню життя може продовжуватися|тривати| лише декілька хвилин. При окислювальних процесах утворюється вуглекислий газ, який повинен бути видалений|віддалений| з організму [15].
Дихальна система людини складається з тканин і органів, що забезпечують легеневу вентиляцію і легеневий подих. До повітряносних шляхів відносяться: ніс, порожнина носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи і бронхіоли. Легені складаються з бронхіол і альвеолярних мішечків, а також з артерій, капілярів і вен легеневого кола кровообігу. До елементів кістково-м'язової системи, зв'язаним з подихом, відносяться ребра, міжреберні м'язи, діафрагма і допоміжні дихальні м'язи [8, 13].
Транспорт газів і інших необхідних організму речовин здійснюється за допомогою кровоносної системи, а дихальна система забезпечує надходження в організм кисню і видалення вуглекислого газу; тобто функція дихальної системи зводиться лише до того, щоб постачати в кров достатньою кількістю кисню і видаляти з неї вуглекислий газ.
У поняття дихання включають наступні|слідуючі| процеси [1, 11, !4]:
1) зовнішнє дихання - обмін газів між зовнішнім середовищем|середою| і легенями — легенева вентиляція;
2) легеневе дихання - обмін газів в легенях між альвеолярним повітрям і кров'ю капілярів ;
3) транспорт газів кров'ю, перенесення|перенос| кисню від легенів до тканин і вуглекислого газу з|із| тканин в легені;
4) обмін газів в тканинах;
5) внутрішнє, або тканинне, дихання — біологічні| процеси, що відбуваються|походять| в мітохондріях клітин|клітин|. Цей етап дихання є|з'являється,являється| предметом розгляду у курсі біохімії. Порушення будь-якого з цих процесів створює небезпеку для життя людини.
Бронхи – це кінцева система повітроносних шляхів, що розгалужуються від трахеї до легеневих бронхіол, утворюючи бронхіальне дерево. Правий та лівий головні бронхи розходяться від трахеї під кутом ~70° і прямують до воріт відповідної легені. Правий головний бронх коротший та ширший за лівий, вертикальніше спрямований і є немов би продовженням трахеї. Над правим головним бронхом проходить непарна вена, а над лівим – дуга аорти. Стінки головних бронхів за будовою подібні до стінки трахеї. Її основу складають півколові хрящі, незамкнені ззаду. У воротах легень головні бронхи розгалужуються на бронхи меншого діаметру, відповідно до часток та сегментів легень – часткові та сегментарні бронхи. Справа розрізняють верхній частковий, стовбуровий, середній частковий і нижній частковий бронхи; зліва – верхній і нижній часткові бронхи. Їх відповідно поділяють на сегментарні та субсегментарні. З подальшими дихотомічними поділами гілок сегментарних бронхів, які змінюються від 8 до 25 разів залежно від локалізації та індивідуальних особливостей розгалуження бронхіального дерева. У їхній стінці поступово зменшується, а потім і зникає хрящ, який замінюється перетинкою з еластичних та м’язових волокон. Слизова оболонка бронхів вкрита війчастим епітелієм. Підслизовий прошарок містить бронхіальні залози [1, 2, 6,14].
Бронхи закінчуються бронхіолами, що переходять у термінальні бронхіоли, а останні – у дихальні бронхіоли, на стінках яких є
