молодих людей (18-20 років), або ж трохи збільшується. При цьому рівність хвилинних об’ємів дихання у молодих і літніх людей не вказує на одинакові умови альвеолярної вентиляції, яка значно погіршується при частому, але поверхневому диханні.
У людей літнього і похилого віку змінюється характер дихальних рухів. Пневмограми при старінні характеризуються збільшенням тривалості видиху, нерівномірність ритму і амплітуди дихальних рухів. Нерівномірність дихальних рухів нерідко проявляється в короткотривалій затримці дихання, періодично глибоких вдихах. Інколи ці порушення набувають характеру патологічного дихання, частіше типу Чейн-Стокса.
Діагностичним методом, що виявляє порушення регуляції дихальних рухів, може бути гіпервентиляція.
Оцінкою функціональних можливостей системи дихання являється показник максимальної вентиляції легень (МВЛ), який найбільш точно характеризує стан функції зовнішнього дихання. З віком МВЛ значно знижується. МВЛ у віці 20-29 років складає 102 л/хв., в 30-39 років – 112, у 40-49 років – 85 і в 50-62 роки – 69 л/хв. в дослідженнях за методикою Bцhlau отримані результати характеризують зниження показників МВЛ у людей літнього і похилого віку в порівнянні з молодими людьми (Таблиця 5).
Структурні зміни, що розвиваються при старінні в легенях, значно впливають на обмін і дифузію газів у легенях. Збільшення розмірів альвеол і зменшення їх кількості обмежують у літніх людей дихальну поверхню легень. Погіршення кровоточу, а також вікове потовщення мембран ускладнює газообмін між альвеолярним повітрям і капілярною кров’ю. В результаті цих змін дифузійна здатність легень (визначає кількість газу, що проходить в хвилину через альвеоло-капілярну мембрану з розрахунком на 1 мм рт. ст. різниці парціальних тисків цього газу по дві сторони мембрани) з віком знижується.
Таблиця 5
Максимальна вентиляція легень у різні вікові періоди (в літрах)
Вік (в роках) | Стать | МВЛ (в л) М ± m
20-29 | Ж
Ч | 58,4 ± 1,1
80,3 ± 5,0
40-49 | Ж
Ч | 32,2 ± 2,7
50-59 | Ж
Ч | 28,8 ± 1,9
42,1 ± 2,6
60-69 | Ж
Ч | 21,5 ± 1,5
29,3 ± 1,8
70-79 | Ж
Ч | 19,4 ± 2,0
28,3 ± 1,8
80 і більше | Ж
Ч | -
24,2 ± 2,0
Невідповідність між вентиляцією легень і утилізацію кисню, зростаючи при старінні, обумовлено не тільки погіршенням дифузійної здатності і змінами легеневих об’ємів. Цьому допомагає також часте і поверхневе дихання, яке не може в звичайних умовах забезпечити достатньо ефективну альвеолярну вентиляцію. В зниженні ефективності распіраторної функції при старінні має значення і розпреділення вдихаючого повітря по різних альвеолах. З віком рівномірність розпреділення дихального повітря порушується. Результати ряду функціональних проб на нерівномірність альвеолярної вентиляції у здорових людей старших 50 років в 2-3 рази гірше, ніж у молодих людей.
Потреба кисню в спокої з віком знижується з 250-280 мл/хв. у молодих людей до 190 мл/хв. у людей літнього віку. Відзначається зменшення потреби кисню при старінні з 255-248 мл/хв у людей середнього віку (24,8-44,5 років) до 233-167 мл/хв. у людей 50 років і старших. Існує залежність рівня потреби кисню від рухової активності і ступеня зношеності організму людей літнього і пристарілого віку. Так, у відносно бадьорих і рухливих людей літнього і пристарілого віку потреба кисню складає в середньому 202 мл/хв., тоді як у людей того ж віку з вираженими показниками одряхнення цей показник знижується до 190 мл/хв. Відмічений чіткий і різносторонній вплив активного рухового режиму на функцію зовнішнього дихання у літніх і пристарілих людей свідчить про те, що процеси, які лежать в основі вікових змін дихального апарату, не являються абсолютно незворотніми, що ціле направлена дія на ці зміни можлива не тільки в молодому віці, але і на пізніх етапах онтогенезу.
ВИСНОВКИ
1. Зачаток легень людини з'являється на 3-му тижні. Закладка легені являє собою є дивертикулоподібне випинання вентральної поверхні глоткової кишки, яке розростається в каудальном напрямі (і одночасно у вентральному). Дивертикул дає початок епітеліальній вистилці і пов'язаним з нею залозам трахеї, гортані і бронхів, а також респіраторному епітелію альвеол. Сполучна тканина, хрящі і м'язи виникають з клітин мезенхіми, розташованих навколо закладки, що росте.
3. Розвиток легені можна розділити на кілька етапів:
формування бронхіального дерева (5 тиж – 4 міс);
закладка респіраторних бронхіол (4-4 міс);
розвиток основної маси альвеол та ольвеолярних ходів (6 міс – 8 рік життя).
4. До етапів постнатального розвитку дихальної функції легень можна віднести:
період новонародженості починається з першого вдоху і закінчується розправленням легеневої тканини посиленням капілярного кровоточу;
перший рік життя – інтенсивний розвиток бронхіального дерева і легеневої паренхіми;
четвертий рік – продовження диференціювання бронхолегеневої системи;
вік 6-7 років – переважає розширення повітроносних шляхів над їх ростом, значне зниження бронхіального опору;
вік 10-11 років – інтенсивний розвиток легеневої паренхіми, збільшення об’ємів легень, поява статевих відмінностей функціональних показників;
вік 12-13 років – період різних рівнів статевого дозрівання організму і розвитку дихальної системи підлітків одного календарного віку.
5. З віком легенева паренхіма втрачає свою еластичність і піддається атрофії. Альвеолярні перегородки стоншуються і нерідко піддаються зворотньому розвитку. При цьому величина легеневих альвеол збільшується. В результаті змін тканини легень дихальна поверхня зменшується.
6. У всій бронхосудинній сітці розвиваються фіброзні зміни, які значно обмежують рухливість країв легень. Вентиляційну функцію легень погіршують і процеси, які проходять з віком у грудній клітці.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Агаджанян Н.А. Физиология человека: ученик [для студ. мед. специал. высш. учеб. завед.] / Н А. Агаджанян. - М.: Мед. книга, 2001. -526с.
Атлас микроскопического и ультрамикроскопического строения клеток, тканей и органов: учеб. пособие / В Г. Елисеев.- 2-е изд.